Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/15868/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15868/13 02.10.13

за позовом: Приватного підприємства «ЮЛАНА», м.Сімферополь, ЄДРПОУ 31470096

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР», м.Київ, ЄДРПОУ 37814322

про стягнення 2098, 06 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне підприємство «ЮЛАНА», м.Сімферополь, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР», м.Київ про стягнення суми основного боргу у розмірі 1897,14 грн., пені в сумі 140, 78 грн., 3% відсотків річних в розмірі 52,55 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов угоди поставки №ЮК176 від 26.12.2011р. в частині проведення оплати поставленого товару у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення суми основного боргу, пені, 3% відсотків річних та інфляційних нарахувань в сумі 7,59 грн.

01.10.2013р. позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника Приватного підприємства «ЮЛАНА».

Відповідач в судові засідання 11.09.2013р. та 02.10.2013р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01001, м.Київ, Печерський район, вул.Шота Руставелі, буд.8. Будь-яких інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 19.08.2013р, 11.09.2013р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Одночасно ухвалу суду від 11.09.2013р. було вручено відповідачу про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103026298800.

Проте, конверт з ухвалою від 19.08.2013р. про порушення провадження було повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на вибуття адресата.

За змістом п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР», яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Одночасно, ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що позивач в судовому засіданні 02.10.2013р. не з'явився, а відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а отже справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2011р. між Приватним підприємством «ЮЛАНА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» (покупець) було укладено угоду поставки №ЮК176, у відповідності до п.1.1 якої постачальник постачає і передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією.

Згідно з п.7.1 укладеного між сторонами правочину угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до 31.12.2013р.

Суд приймає до уваги угоду №ЮК176 від 26.12.2011р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За змістом п.2.1 угоди №ЮК176 від 26.12.2011р. постачальник повинен постачати товари вчасно, за адресою, яка вказана в замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до всіх вимог згідно з замовленням.

Як встановлено судом, на підставі видаткової накладної №ЮК000003229 від 20.08.2012р позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме лікеро-горілчані вироби на загальну суму 4 105,74 грн.

Проте, частину товару Товариством з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» було повернуто, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення №ЮК000000529 від 28.09.2012р. на суму 850,02 грн. та №ЮК000000538 від 01.11.2012р. на суму 1358,58 грн.

В судовому засіданні 11.09.2013р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що вони підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Ухвалами господарського суду від 19.08.2013р. та 11.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати письмові заперечення (у разі їх наявності) щодо отримання від позивача товару за договором поставки №ЮК176 від 26.12.2011р. Проте, зазначених заперечень Товариством з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» представлено не було.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як замовника/покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару. Отже, з боку відповідача факт отримання товару на загальну суму 1897,14 грн. (з урахування повернення) саме на виконання умов договору №ЮК176 від 26.12.2011р. не спростований.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена позивачем видаткова накладна є належним доказом передачі продукції відповідачу в межах договору №ЮК176 від 26.12.2011р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 3.1 угоди №ЮК176 від 26.12.2011р. передбачено, що сума угоди складається з суми усіх платежів по ній у відповідності до товарно-транспортних накладних.

За змістом п.3.2 укладеного між сторонами правочину покупець здійснює вчасний розрахунок за кожну партію товару. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем або шляхом внеску коштів касу постачальника.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, будь-яких домовленостей стосовно зміни строку оплати товару між сторонами не було.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок відповідача оплатити поставлений за видатковою накладною №ЮК000003229 від 20.08.2012р., з урахуванням накладних на повернення №ЮК000000529 від 28.09.2012р. та №ЮК000000538 від 01.11.2012р., товар настав.

Проте, за твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару у встановлений договором не виконало.

Ухвалами господарського суду від 19.08.2013р. та 11.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за угодою №ЮК176 від 26.12.2011р. із зазначенням періоду, за який здійснюється платіж.

Як свідчать матеріали справи, зазначені вимоги суду виконано не було, заперечень з приводу суми заборгованості відповідачем не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за угодою №ЮК176 від 26.12.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором зобов'язання в частині своєчасної оплати товару, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» заборгованості в розмірі 1897,14 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 140, 78 грн., 3% відсотків річних в розмірі 52,55 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7,59 грн.

При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.3.6 угоди №ЮК176 від 26.12.2011р. у випадку прострочення сплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,3% від вартості не оплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В результаті проведення господарським судом перевірки розрахунку розміру заявленої позивачем до стягнення пені за порушення зобов'язань щодо оплати товару, судом встановлено, що позивачем вірно застосовано норми ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», проте, допущено помилку при встановлені дати, з якої виникло право на нарахування пені (позивачем вказано 03.09.2012р., в той час як вірною датою є 04.09.2012р.).

Таким чином, за розрахунком суду з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» підлягає стягненню пеня в розмірі 140,08 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, позивачем було нараховано 3% відсотки річних в розмірі 52,55 грн. та інфляційні витрати в сумі 7,59 грн.

Однак, після проведення господарським судом перевірки розрахунку суми інфляційних нарахувань та 3% річних було встановлено, що позивачем припущено помилку у визначенні періоду, за який останні можуть бути нараховані, що є підставою для часткового задоволення вказаних позовних вимог, а саме інфляційних нарахувань в сумі 5,68 грн. та 3% річних в розмірі 52,34 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №ЮК176 від 26.12.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ЮЛАНА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» суми основного боргу у розмірі 1897, 14 грн., пені в сумі 140, 78 грн., 3% відсотків річних в розмірі 52,55 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7,59 грн. підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ЮЛАНА», м.Сімферополь до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР», м.Київ про стягнення основного боргу у розмірі 1897,14 грн., пені в сумі 140, 78 грн., 3% відсотків річних в розмірі 52,55 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 7,59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІБЛОС СЮР МЕР» (01001, м.Київ, Печерський район, вул.Шота Руставелі, буд.8, ЄДРПОУ 37814322) на користь Приватного підприємства «ЮЛАНА» (95000, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Київський район, просп.Кірова, буд.66, кв.38, ЄДРПОУ 31470096) основний борг в сумі 1897,14 грн., пеню в сумі 140,08, інфляційні витрати в розмірі 5,68 грн. та 3% річних в сумі 52,34 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя М.О.Любченко