Ухвала

від 25.09.2013 по справі 910/12934/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/12934/13 25.09.13р.

за позовом: Мельника Анатолія Миколайовича, м.Бровари, інн 2039412472

до відповідача: Приватного підприємства «Укр-Петроль», м.Володимир-Волинський, ЄДРПОУ 25092598

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс», м.Київ, ЄДРПОУ 30176699

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської Ірини Анатоліївни, м.Київ

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків реституції

Суддя: Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Дяковський О.С. - по дов.

від відповідача: Мандзик П.І. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Кононець С.П. - по дов.

Позивач, Мельник Анатолій Миколайович, м.Бровари звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Укр-Петроль», м.Володимир-Волинський про визнання недійсним договору б/н від 08.11.2007р. купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс» та застосування наслідків реституції.

07.09.2013р. до господарського суду надійшла заява позивача №377 від 06.08.2013р., відповідно до якої Мельником Анатолієм Миколайовичем заявлено вимоги про визнання права власності на 99,9% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс», а також про зобов'язання Відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, а саме інформації щодо засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при укладанні спірного договору купівлі-продажу корпоративних прав нотаріусом не було дотримано вимог чинного законодавства України щодо отримання згоди дружини на відчуження об'єкту спільної сумісної власності. Одночасно, у позовній заяві Мельник Анатолій Миколайович зазначив, що відповідачем не було виконано зобов'язання за договором в частині проведення оплати вартості предмету договору б/н від 08.11.2007р. купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс».

24.07.2013р. від відповідача до господарського суду надійшла заява №18/юв від 22.07.2013р. про припинення провадження, яка обґрунтована тим, що позивач у даній справі не має статусу учасника (засновника) господарського товариства, є фізичною особою, без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тому, виходячи з приписів ст.ст.1, 12, 21 Господарського процесуального Кодексу України, даний спір не підлягає розгляду в господарському суді.

Ухвалою про порушення провадження від 09.07.2013р. до участі у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс» та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарську Ірину Анатоліївну в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відповідно.

Третя особа 1 у судові засідання 24.07.2013р., 07.08.2013р., 11.09.2013р. та 25.09.2013р. не з'явилась, документально підтверджених письмових пояснень по суті спору не надала. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротекс» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням третьої особи 1 на теперішній час є: 04128, м.Київ, Святошинський район, вул.Академіка Туполєва, буд.17. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 09.07.2013р., 24.07.2013р., 07.08.2013р., 27.08.2013р., 11.09.2013р. з метою повідомлення третьої особи 1 про час та місце розгляду справи.

Направлена судом кореспонденція була вручена третій особі 1 відповідно 15.07.2013р., 31.07.2013р., 14.08.2013р., 02.09.2013р. та 18.09.2013р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №0103025884810, №0103025889200, №0103026297013, №0103026298826, реєстром поштових відправлень від 29.07.2013р., витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

24.09.2013р. третьою особою 2 було надано суду клопотання про припинення провадження з огляду на непідвідомчість даного спору господарським судам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 2, господарський суд встановив:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Згідно ст.22 названого Закону України, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.

За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як вбачається зі ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до п.4 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Вказаний перелік корпоративних спорів, розгляд яких відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції, є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.

За таких обставин, господарським судам підвідомчі не всі корпоративні спори , а лише ті, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі, учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств , що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Наразі, суд зауважує, що до підвідомчості судів господарської юрисдикції приписами ст.12 Господарського процесуального кодексу України не віднесено розгляд спорів між учасником господарського товариства та учасником, який вибув.

Як свідчать матеріали справи, між Мельником Анатолієм Миколайовичем (продавець) та Приватним підприємством «Укр-Петроль» (покупець) був укладений договір б/н від 08.11.2007р. купівлі-продажу частки в статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс», відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується в порядку та умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця частку розміром 99,9% статутного фонду (капіталу) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс».

Як вказувалось вище, за твердженням позивача, такий договір є недійсним з огляду на відсутність згоди дружини Мельника Анатолія Миколайовича на відчуження об'єкту спільної сумісної власності, а також невиконання відповідачем прийнятих на себе обов'язків щодо проведення оплати вартості корпоративних прав.

Тобто, враховуючи визначений позивачем предмет позовних вимог, розглядуваний позов фактично пов'язаний з обігом частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс».

Відповідно до п.7 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» у зв'язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, тобто з урахуванням суб'єктного складу учасників спору.

Відповідно п.1.11 Роз'яснень №04-5/14 від 28.12.2007р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» спори про укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі та спори щодо інших правочинів з частками у статутному фонді, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права на придбання таких часток, не є такими, що виникають з корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

За таких обставин, враховуючи зміст фактичних правовідносин сторін, а також положення п.7 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.1.11 Роз'яснень №04-5/14 від 28.12.2007р. «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», виходячи з того, що спір у розглядуваній справі виник між фізичною особою-учасником, який вибув, та юридичною особою, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс» на теперішній час, щодо обігу часток у статутному (складеному) капіталі товариства, тобто з приводу відповідності вимогам законодавства цивільно-правового договору, вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Суд наголошує на тому, що спір відносно продажу позивачем своєї частки у статутному капіталі третьої особи 1 за своєю правовою природою є цивільно-правовим, тобто вказаний спір не пов'язаний з реалізацією корпоративних відносин та за своїм суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Така ж позиція наведена в ухвалах колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України по справам №6-28868вов09, №6-53739св10, №6-26296св07, постанові від 26.12.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5017/1698/2012, а також п.13 Постанови №3 від 01.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питанні юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Твердження позивача щодо наявності між Мельником Анатолієм Миколаєвичем та Приватним підприємством «Укр-Петроль» корпоративного спору, суд до уваги не приймає з огляду на висновки суду відносно виникнення між сторонами спору з приводу цивільно-правового правочину.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що однією з підстав для недійсності спірного договору позивачем визначено відсутність згоди подружжя на продаж корпоративних прав, тобто фактично зазначено про порушення норм сімейного законодавства.

За приписами п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, провадження по справі підлягає припиненню.

За таких обставин, враховуючи викладені вище висновки суду та приписи господарського процесуального законодавства, провадження по справі підлягає припиненню.

Клопотання позивача №377 від 06.08.2013р. про залучення в якості відповідача у справі відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві не підлягає задоволенню з огляду на висновки суду стосовно непідвідомчості справи судам господарської юрисдикції.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.1, 12, 21, 24, п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження по справі №910/12934/13 за позовом Мельника Анатолія Миколайовича, м.Бровари до Приватного підприємства «Укр-Петроль», м.Володимир-Волинський про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків реституції.

Суддя М.О. Любченко