Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/15173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15173/13 07.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6»

про стягнення заборгованості,

Суддя Ониськів О.М.

Представники:

від позивача: Кравчик С.М., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» про стягнення суми боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1422068 від 01.10.2009 у розмірі 49.717,59 грн., з яких 45.754,53 грн. основної заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 12,34 грн., 3% річних у розмірі 663,06 грн. та 3.287,66 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1.720,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1422068 від 01.10.2009 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за надані позивачем послуги, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути суму боргу та суму нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15173/13 та призначено до розгляду на 27.08.2013.

Ухвалою суду від 27.08.2013 було відкладено розгляд справи на 07.10.2013, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2013 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, при цьому 21.08.2013 через канцелярію суду від відповідача отримано частково документи на вимогу ухвали суду.

У судовому засіданні 07.10.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» (далі - відповідач, споживач) 01.10.2009 було укладено договір № 1422068 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого згідно з п.1.1 є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення та вентиляції - в період опалювального сезону та водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в Додатку № 4 (п.2.3.2 Договору).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 45.754,53 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 12,34 грн., 3% річних у розмірі 663,06 грн. та 3.287,66 грн. пені.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як установлено судом, згідно з відомостями обліку до договору, визначення кількості спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до Договору розрахунки відповідачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводиться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.06.2009 № 758, також сторонами передбачено можливість змінення тарифів в період дії Договору.

Відповідно до п.2 додатку № 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Пунктом 5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.04.2012. Припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії (п.8.3 Договору).

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за січень 2013 по червень 2013 років включно підтверджується факт поставки відповідачу в цей період теплової енергії вартістю 95.510,21 грн.

Крім того, поясненнями позивача, частково його розрахунком, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію підтверджується факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 47.457,00 грн.

Доказів оплати грошових коштів у розмірі 45.754,53 грн. за спожиту теплову енергію у період з 01.01.2013 по 01.07.2013, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1422068 від 01.10.2009 в період з 01.01.2013 по 01.07.2013 у відповідача перед позивачем в сумі 45.754,53 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач, крім стягнення суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 12,34 грн., 3% річних у розмірі 663,06 грн. та 3.287,66 грн. пені за період з 01.01.2013 по 01.07.2013, що вказаний позивачем в розрахунку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7 додатка № 4 до договору передбачено, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 12,34 грн., 3% річних у розмірі 663,06 грн. та 3.287,66 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація-6» (03179, м. Київ, вул. Ірпінська, 71, код ЄДРПОУ 36114072) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, п/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305) 45.754 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 53 коп. основної заборгованості, 12 (дванадцять) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 06 коп., 3.287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 66 коп. пені та 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.10.2013.

Суддя Ониськів О.М.