Постанова

від 08.10.2013 по справі 910/4951/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа№ 910/4951/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "НОВУС УКРАЇНА"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 10.06.2013 року

у справі № 910/4951/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"СПОРТЕР-УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"НОВУС УКРАЇНА"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.13 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВУС УКРАЇНА" (ідентифікаційний код 36003603, адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18-В), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортер-Україна" (ідентифікаційний код 34842729, адреса: 07200, Київська обл., Іванівський р-н, смт. Іванків, вул. Розважівська, 107, кв. 47), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 4605,79 грн. (чотири тисячі шістсот п'ять гривень 79 копійок) та судові витрати - 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "НОВУС УКРАЇНА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.06.13 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 08.10.2013 року представники сторін не з'явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01 квітня 2011 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № АІ901041/12 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 2.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 4 605,79 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 4 605,79 грн.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зверну увагу суду на ту обставину, що Покупець діючи в межах умов укладеного Договору поставки на підставі п. 14.7 застосував до Продавця право притримання. Окрім того, за переконанням відповідача, в порушення вимог укладеного між сторонами Договору поставки (п.п. 8.3, 3.1.3) Продавець не надав Покупцю необхідні документи, обов'язковість надання яких є передумовою виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті товару, а тому, відповідач просив суд першої інстанції в задоволенні позовної заяви TOB "Спортер-Україна" до TOB "НОВУС УКРАЇНА" про стягнення грошових коштів - відмовити в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

01 квітня 2011 року між сторонами укладено договір поставки № АІ901041/2 згідно п. 2.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з червня по вересень 2011 року позивач передав товар на загальну суму 4605,79 грн., що підтверджується видатковим накладним: № СУ-0000178 від 03.06.2011р., № СУ-0000181 від 14.06.2011р., № СУ-0000182 від 15.06.2011р., № СУ-0000244 від 21.07.2011р. і № СУ-0000283 від 08.09.2011р. (копії накладних в справі), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на відповідних видаткових накладних.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 8.1.1. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожен робочий вівторок та четвер, але не раніше ніж через 45 календарних днів з моменту фактичної дати поставки.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати товару по видатковим накладним: № СУ-0000178 від 03.06.2011р., № СУ-0000181 від 14.06.2011р., № СУ-0000182 від 15.06.2011р., № СУ-0000244 від 21.07.2011р. і № СУ-0000283 від 08.09.2011р. до суду не представлено.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару по Договору, станом на червень 2013 року, до не надано, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 4605,79 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Пунктом 14.7. Договору поставки передбачено, що у випадку неналежного виконання зобов'язань Постачальника за іншими договорами, що були укладені між Постачальником та Покупцем, Покупець має право застосувати відповідно до умов ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України право притримаиня сплати грошових коштів за Договором до моменту належного виконання Постачальником взятих на себе зобов'язань за іншими договорами або згідно з ст. 601 Цивільного кодексу України Покупець має право на підставі письмової заяви здійснити залік зустрічних однорідних вимог.

За ч.ч. 1, 2 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 1 ст. 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

За таких обставин, обов'язковими для сторін є положення актів цивільного законодавства в частині негайного повідомлення кредитором, який притримує річ у себе, про це боржника, оскільки дане, в силу вимог ст. 594 Цивільного кодексу України, випливає із суті відносин між сторонами за Договором у відповідній частині.

Доказів негайного повідомлення кредитором, який притримує річ у себе, про це боржника до суду не надано, а відтак, необґрунтованими є доводи відповідача щодо здійснення притримання сплати грошових коштів за Договором поставки до моменту належного виконання позивачем зобов'язань за Договором маркетингу щодо погашення боргу в розмірі 3 473,19 грн.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є: наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку товарної (товарно-транспортної) накладної і податкової накладної, а також інших документів, яки передбачені п.п. 3.1.2., 3.1.3. Договору. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар Покупцем не провадиться, до усунення Постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів.

За п.п. 3.1.2., 3.1.3. Договору у випадку, якщо поставка або виробництво товарів підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства України, Постачальник зобов'язується надати Покупцеві завірену копію відповідної ліцензії, яка надає право на виробництво і/або реалізацію такого товару. Постачальник постачає товар разом зі всією відповідною і належно оформленою документацією (товарно-транспортні накладні, податкові накладні, товарні накладні, паспорт якості, сертифікат відповідності, інші сертифікати, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, інструкції і т.п.), що є необхідними відповідно до законодавства України і умов договору.

Так, з правової конструкції п. 8.3. випливає, що оплата за поставлений товар Покупцем не провадиться, до усунення Постачальником порушення п.п. 3.1.2., 3.1.3. Договору та надання Покупцю всіх належним чином оформлених документів, що є обов'язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару.

Варто відмітити, що доказів звернення Покупця до Продавця з вимогами усунення Постачальником порушення п.п. 3.1.2., 3.1.3. Договору та надання Покупцю всіх належним чином оформлених документів, як в період 45 календарних днів з моменту фактичної дати поставки товару /визначений п. 8.1.1. Договору строк оплати товару/, так і в період до моменту звернення позивача за захистом своїх порушених прав, до суду не надано. А тому, необґрунтованими є заперечення відповідача щодо не виникнення у Покупця зобов'язань по оплаті наданого Постачальником товару в передбачений Договором строк.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.06.2013 року у справі № 910/4951/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/4951/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Сітайло Л.Г.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 08.10.2013 року.