Постанова

від 01.10.2013 по справі 802/3728/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 жовтня 2013 р. Справа № 802/3728/13-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Теплицького районного центру зайнятості

до: ОСОБА_1

про: стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Теплицький районний центр зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 5297 грн. 03 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, перебуваючи на обліку в Теплицькому районному центрі зайнятості як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, з 17 листопада 2006 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.

З урахуванням положень Закону України "Про зайнятість населення" в періоди перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги ОСОБА_1 відносився до категорії зайнятого населення, а відтак в зв'язку з неповідомленням ним того, що він являється фізичною особою-підприємцем безпідставно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 5297 грн. 03 коп.

З огляду на такі обставини, наказом №42 Теплицького районного центру зайнятості від 09 липня 2013 року ОСОБА_1 запропоновано повернути незаконно отриманні кошти в розмірі 6297 грн. 03 коп.

Оскільки відповідач не виконує рішення районного центру зайнятості в добровільному порядку та на момент звернення до суду повернув на рахунок позивача лише 1000 грн., тому останній звернувся до суду щодо стягнення з ОСОБА_1 5297 грн. 03 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, натомість надав заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, в заяві зазначив, що ОСОБА_1 на рахунок районного центру зайнятості було повернуто 500 грн., тому просив стягнути з відповідача 4797 грн. 03 коп.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В заяві також вказав, що визнає позовні вимоги.

Враховуючи положення частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративну справу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Теплицькому районному центрі зайнятості як безробітний у періоди з 24 листопада 2008 року по 05 червня 2009 року та з 14 січня 2013 року по 09 липня 2013 року.

Протягом вказаних періодів ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 6297 грн. 03 коп., що підтверджується розрахунками суми заборгованості допомоги по безробіттю (а.с. 9-10).

09 липня 2013 року службовими особами Теплицького районного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за результатами якого складено акт №4 (а.с. 13-15).

В ході проведеного розслідування встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в Теплицькому районному центрі зайнятості відносився до категорії зайнятого населення, оскільки згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців являється фізичною особою-підприємцем, а відтак, безпідставно отримував кошти в якості допомоги по безробіттю протягом періодів перебування на обліку в загальному розмірі 6297 грн. 03 коп.

З урахуванням висновків, зроблених у акті розслідування №4, директором Теплицького районного центру зайнятості 09 липня 2013 року видано наказ №42 (а.с.11-12), яким ОСОБА_1 запропоновано повернути кошти в сумі 6297 грн. 03 коп., оскільки отримані ним незаконно.

Даний наказ відповідач отримав 09 липня 2013 року, про що свідчить його підпис на наказі (а.с.12 - зворотна сторона).

При цьому суд враховує те, що наказ про повернення коштів відповідачем не оскаржено, а на рахунок позивача ним повернуто 1500 грн.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Частиною 3 статті 36 Закону визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд встановив, що відповідач, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець з 17 листопада 2006 року, одночасно отримував допомогу по безробіттю.

Однак, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Пунктом "а" частини 3 статті 1 цього Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Таким чином, з 17 листопада 2006 року відповідач відноситься до категорії зайнятого населення, при цьому не повідомивши таких обставин центр зайнятості.

Відтак, відповідачем безпідставно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття в періоди перебування на обліку в Теплицькому районному центрі зайнятості.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позов підтверджений належними доказами, а обставини, наведені у ньому, визнаються відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації відповідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 136, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Теплицького районного центру зайнятості (вул. Незалежності, 41-А, смт. Теплик, Вінницька область, р/р 37176004000865, МФО 802015, УДК у Вінницькій області, ідентифікаційний код 20097119) кошти в сумі 4797 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто сім гривень) 03 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович