Постанова

від 02.10.2013 по справі 805/13012/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2013 р. Справа №805/13012/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 30 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом управління пенсійного фонду України в Київському р-ні м. Донецька

до науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної

безпеки «Респіратор»

про стягнення 153 237,59грн.

за участю представника позивача Пащенко С.В.

представника відповідача Суліма Л.І.

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій, призначених науковим працівникам та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів у розмірі 153237,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не те, що відповідач повинен був відшкодувати фактичні витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів. У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача зазначені фактичні витрати у сумі 153237,59 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання прибув, позовні вимоги не визнав. Зазначив, що визнає свій обов'язок сплачувати управлінню Пенсійного фонду України не більше 50 відсотків різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, але вказував на арифметичні помилки при розрахунках вказаних сум.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджене Президентом України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пунктом 7 цього Положення встановлено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач - науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор», ЄДРПОУ 00174102, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київському районі м. Донецька.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року по справі № 805/3403/13-а задоволені аналогічні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька щодо стягнення з науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам але у іншому періоді.

Так у наведеній постанові встановлено, що згідно наданого відповідачем, мовою оригіналу: "Положения о Всесоюзном научно-исследовательском институте горноспасательного дела (ВНИИГД) Министерства угольной промышленности СССР" від 1969 року, починаючи з цього року кошти Інституту утворювалися за рахунок коштів, які відраховувались на утримання воєнізованих гірничорятувальних частин.

Разом з цим, Інститут знаходився на самостійному балансі, наділявся у встановленому порядку основними і оборотними засобами і здійснював у відповідності з законом володіння, користування і розпорядження майном, що знаходилось у його віданні; відповідав за своїми обов'язками в межах того майна, на яке діючим законом може бути звернуто стягнення (пункти 28-31 Положення).

Статтею 24 діючого на той час Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. встановлено наступні види юридичних осіб: державні підприємства та інші державні організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають закріплені за ними основні і оборотні засоби та самостійний баланс; установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів (за винятками, встановленими законом); державні організації, що фінансуються за рахунок інших джерел і мають самостійний кошторис і самостійний баланс; колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс; державно-колгоспні та інші державно-кооперативні організації; інші організації у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР.

Таким чином, безпосереднє володіння, користуванні і розпорядження, яке здійснюється підприємством як юридичною особою, а також наявність самостійного балансу, є юридичним вираженням (кваліфікуючими ознаками) його госпрозрахункової самостійності, що у свою чергу передбачає можливість вчинення правочинів (наприклад, надання за гроші певних послуг).

У розділі 5 статуту Науково-дослідницького інституту гірничорятувальної справи (далі - Інститут) затвердженого Міністерством вугільної промисловості України 06.04.1995р., зазначено, що джерелом фінансування і формування майна Інституту могли бути будь-які джерела, які не суперечать цьому статуту і не заборонені законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 1.3. вказаного статуту Інститут входив у систему Державної воєнізованої Гірничорятувальної служби галузі (далі - ДВГРС) (п. І.І. статуту).

Згідно з пунктом 15 Положення про Державну воєнізовану гірничорятувальну службу у вугільній промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1992 р. № 608 основна діяльність ДВГРС здійснюється на некомерційній основі. ДВГРС фінансується за рахунок державного бюджету, коштів і майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, а також коштів, які надходять за виконані аварійно-рятувальні, технічні та виробничо-профілактичні роботи як компенсація вартості отриманих державних послуг.

Відповідно до змін і доповнень до статуту Інституту від 20.05.2003р., останній діяв на засадах господарського розрахунку.

Таким чином, суд приходить висновку, що у період з 1969р. по 2001р. Інститут фінансувався за рахунок державного бюджету лише частково. Інша часта його фінансування та формування майна відбувалась за принципами господарського розрахунку.

Крім того, згідно з пунктом 4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Відповідно до преамбули статуту НДІГС "Респіратор" (відповідача у справі) від 05.06.2003р. цей Інститут заснований на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 30.04.2003р. № 209 "Про реорганізацію НВО "Респіратор", НДІГС та Дирекції заводу, що будується, по виготовленню індивідуальних засобів для шахтарів в м. Ровеньки Луганської області" і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.

Таким чином, суд у постанові від 17.06.2013 року по справі № 805/3403/13-а дійшов висновку, що НДІГС "Респіратор" є правонаступником НДІГС "Респіратор", який існував у період з 01.01.1992р. по 04.06.2003р. Останній, у свою чергу, декілька разів змінював назву за період з 17.12.1968р. по 01.01.1992р.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року по справі № 805/3404/13-а апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року по справі № 805/3403/13-а залишено без змін.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Незважаючи на інший предмет спору обставини щодо правонаступництва у даних справах ідентичні та наслідки їх встановлення судом у інших справах мають значення для розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-ХІІ (далі - Закон № 1977) закріплено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Згідно частини 9 статті 24 Закону № 1977 різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до п.п. 2, 3 «Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 372 (далі - Порядок № 372) за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були направлені повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977 і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів з 01.03.2013 року - 30.07.2013 року на загальну суму 153237,59 грн.

У зв'язку з тим, що вказана сума не сплачена, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 153237,59 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність помилок при рохрахнку суми, яка підлягає стягненню. Ця сума складається з сум зазначених у повідомленнях, що були одержані відповідачем. Тобто, розрахунки є підтвердженням сплачених Пенсійним фондом України фактичних витрат на виплату пенсій, та є підставою для виникнення зобов'язання підприємства у визначений строк відшкодувати конкретну суму зазначену у ньому. Таким чином законодавством встановлений акт ненормативного характеру, та орган, до компетенції якого віднесене прийняття цього акту. Відповідачем зазначені вказані акти ненормативного характеру не оскаржені, а тому їх юридичне значення як таких, що визначають обов'язкову до відшкодування суму, не може бути поставлене під сумнів.

Зважаючи на це, а також на не повідомлення конкретних помилок відповідачем (загальні посилання на їх наявність) суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Крім того, суд приймає до уваги, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року по справі № 805/3403/13-а, від 25.10.2012 року по справі № 2а/0570/10719/2012, від 17.10.2012 року по справі № 2а/0570/21999/2011, від 10.08.2011 року по справі № 2а/0570/6521/2011, ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року по справі № 805/3404/13-а задоволені аналогічні вимоги щодо стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам але у інших періодах.

Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Таким чином, суд не може без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводитися з позивачем інакше, ніж суд в вищезазначених спорах.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги управління пенсійного фонду України в Київському р-ні м. Донецька до науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення 153 237,59 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов управління пенсійного фонду України в Київському р-ні м. Донецька до науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення різниці між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам, та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 153 237,59грн. задовольнити.

Стягнути з науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, ЄДРПОУ 00174102) на користь управління пенсійного фонду України в Київському р-ні м. Донецька (83007, м. Донецьк, вул.. Жмури, 1, ЄДРПОУ 21955766) різницю між сумою пенсій, призначених як науковим працівникам , та сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 153 237,59грн. (сто п'ятдесят три тисячі двісті тридцять сім гривень 59 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 02 жовтня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 08 жовтня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.