Ухвала

від 27.12.2006 по справі 2-25/14427-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-25/14427-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

22 грудня 2006 року  

Справа № 2-25/14427-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача:Вальваков С.В., довіреність № 13-12 від 04.01.06,

відповідача: Абсеметов З.Н., довіреність № 382/9 від 25.07.06,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Маргарітов М.В.) від 10 жовтня 2006 року по справі № 2-25/14427-2006А

за позовом           Дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Кечкеметська, 184/1,Сімферополь,95022)

до           Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57,Саки,96500)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом (з доповненнями –а.с. 49-50) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про визначення Сакській філії позивача податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів зі штрафними санкціями у загальній сумі 2.673,70грн., а також з вимогою про покладення на відповідача обов'язку внести зміни до рахунку філії позивача по виключенню необґрунтовано нарахованого податкового зобов'язання у сумі 2.673,70грн.

Позов обґрунтований тим, що філія позивача правильно, за встановленою на той час законодавством ставкою податку, самостійно визначила собі податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів за 2005 рік, підстав для надання уточнюючого розрахунку не було, збільшення ставки податку відбулося у подальшому –з 31 березня 2005 року, але закон не має зворотної сили.

При розгляді судом першої інстанції встановлено, що філія позивача до збільшення законом ставок податку надала до податкового органу розрахунок  податку з власників транспортних засобів, визначив собі податкове зобов'язання.   Податковим органом донарахований філії позивача податок за новими ставками.

Постановою господарського суду  позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення, у покладенні обов'язку виключення з особового рахунку філії позивача податкового зобов'язання відмовлено, з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 1,70грн. державного мита.

Постанова мотивована тим, що на час самостійного визначення платником податку податкового зобов'язання філія позивача правильно застосувала ставки податку, а тому у податкового органу не було підстав вважати, що податкове зобов'язання занижено, закон про збільшення ставок податку набрав чинності після подання декларації, він зворотний сили не має, а зміна податків можлива не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і застосовується з початку нового бюджетного року. Позивач не надав доказів внесення відповідачем до його особового рахунку  податкового зобов'язання у сумі 2.673,70грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого господарського суду скасувати, у позові відмовити, вважаючи судове рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача зі скаргою не погодився тому, що філія позивача на час надання розрахунку податку діяла відповідно до вимог діючого законодавства, у тому числі при застосуванні ставок податку.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 106-114),  розглянув справу і встановив  наступне.

20 липня 2006 року виконуючим обов'язки керівника Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Захоженко С.М. на підставі акту перевірки №140\23-1 від 17 липня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000481701\0 про визначення Сакській філії „Райавтодор” дочірнього підприємства „Кримавтодор” (код 03451588) податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 2.228грн. і застосування штрафних санкцій –445,70грн., усього 2.673,70грн. (а.с. 6).

З вказаного акту перевірки вбачається, що вказана філія без права юридичної особи взята на податковий облік з 26 червня 2002 року, у період, що перевірявся (1 січня 2005 року –31 березня 2006 року), філія була платником прибуткового, комунального, земельного податків, збору за забруднення навколишнього природного середовища і  спеціальне водокористування та консолідованого податку на прибуток і податку на додану вартість. Підприємство 18 лютого 2005 року надало до податкового органу розрахунок податку з власників транспортних засобів за 2005 рік, яким самостійно визначило податкові зобов'язання щоквартально, але у зв'язку зі збільшенням законом ставки податку платник не надав уточнюючого розрахунку податку за  2-4 квартали 2005 року та занизив за цей період податок на 2.228грн. (а.с. 7-22).  

З розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік вбачається, що філія позивача подала такий розрахунок до податкового органу  28 лютого 2005 року, визначив податкове зобов'язання у загальній сумі 13.761грн. (поквартально –по 3.440грн.) за існуючими на той час ставками податку (а.с. 108).

Згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” N2505-IV від 25 березня 2005 року, який набрав чинності з 31 березня 2005 року,  частина 1 статті 3 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” N1963-XII від 11 грудня 1991 року була викладена у новій редакції. Відповідно до цих змін збільшені ставки податку.

Підпункт „б” підпункту 4.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час прийняття податкового повідомлення-рішення, далі  Закон України N2181-III) встановлює обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження  суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як вказано вище, на час подання філією  позивача податкової декларації податкові зобов'язання були визначені за встановленими законом ставками. А тому у податкового органу не було підстав вважати, що у податковій декларації занижені податкові зобов'язання.

Крим того, відповідно до статті 1 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” N1963-XII від 11 грудня 1991 року (зі змінами на час подання розрахунків і прийняття  податкового повідомлення-рішення, далі Закон України N1963-XII) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Зі Статуту дочірнього підприємства „Кримавтодор” і Положення філії „Сакський райавтодор”, довідок про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивача та його філії, свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи, наказу про створення філії (а.с. 23-33, 106) вбачається, що філія, якій відповідач визначив податкове зобов'язання, не є  юридичної особою, а тому відповідно до закону не може бути платником вказаного податку.

Також з свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів вбачається, що транспортні засобі зареєстровані ні за філіей, а за юридичною особою –державним підприємством „Кримавтодор” (а.с. 109-111).

Відповідно до пояснень представника відповідача та витягу з картки особового рахунку філії позивача слідує, що до цього рахунку визначена контролюючим органом сума податкового зобов'язання не включена через її не узгодження (а.с. 112-114).

Стосовно доводів позивача про не можливість застосування закону, що набрав чинності після надання декларації, а саме Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” N2505-IV від 25 березня 2005 року, яким викладена нова редакція статті 3 закону України „Про податок  з  власників  транспортних засобів та  інших  самохідних  машин  і   механізмів", апеляційний господарський суд вважає, що відповідність цього Закону №2505-IV  іншім законам України, у тому числі Закону України „Про систему оподаткування” не є компетенцією  господарських судів.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що податковим органом прийнятий акт ненормативного характеру з порушенням вказаних законів України, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України є підставою для визначення такого акту нечинним, а тому позов у частині визнання нечинним такого акту ненормативного характеру правильно, відповідно до вимог норм матеріального права задоволений постановою місцевого господарського суду. Разом з тим, позивні вимоги про покладення на відповідача обов'язку виключити з особового рахунку суму податкового зобов'язання є не обґрунтованими, податковий орган дій по включенню такої суми до особового рахунку не здійснював.

У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушенням вказаних норм матеріального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.

                    Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим  залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2006 року у справі №2-25/14427-2006А залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      О.В. Дугаренко