Ухвала

від 27.12.2006 по справі 20-4/252

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/252

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

22 грудня 2006 року  

Справа № 20-4/252

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Дугаренко О.В.,

секретар судового засідання                                        Фоменко В.М.

за участю представників сторін:

позивача: Семенюк Ю.М., довіреність б/н від 10.07.06,

відповідача: Турчин Д..С., довіреність №10-004/222 від 03.08.06,

                   Бакши О.М., довіреність № 10-004/237 від 14.10.06,

                   Самозвон С.П., довіреність № 100-004/243 від 21.10.06,  

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Крим" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 14 листопада 2006 року по справі № 20-4/252

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Крим" (пр-т Нахімова, 15,Севастополь,99011)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь,99011)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про завищення бюджетного відшкодування на 10.169грн. і про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість зі штрафними санкціями у загальній сумі 1.080грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач здійснив поставку для морського судна, яке використовується для риболовецької діяльності за межами територіальних вод України, на що була оформлена митна вантажна декларація, а тому позивач мав право застосувати до цієї операції нульову ставку податку.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач заявив бюджетне відшкодування, яке відбулося через застосування позивачем до операції продажу товару нульової ставки податку. Товар був поставлений на митній території України. Після чого покупець товару експортував цей товар. Податковим органом зменшено бюджетне відшкодування і донарахований податок.

Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено з тих підстав, що позивачем поставка товару відбулася на території України, після чого новий власник товару здійснив експорт цього товару.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить  судове рішення скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права, викладені у постанові висновки не відповідають обставинам справи, позов задовольнити тому, що експорт товару був здійснений позивачем.

З заперечень на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач не згодний з її доводами, тому що експорт товару здійснив не позивач.

З 19 грудня 2006 року по 22 грудня 2006 року у справі оголошувалась перерва, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача підтримали доводи заперечень на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд відповідно до статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу і встановив  наступне.

7 вересня 2006 року керівник Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Зумський Я.І. на підставі акту перевірки №76\23-5\32520598\16559 від 23 серпня 2006 року прийняв податкові повідомлення-рішення стосовно позивача :  

1) №000008235\0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 720грн. і застосування штрафних санкцій –360грн., усього 1.080грн. (а.с. 8),

2) №000009235\0 про завищення за травень 2006 року бюджетного відшкодування на 10.169грн. (а.с. 9).

Вказаним актом позапланової, виїзної перевірки встановлено, що позивач за квітень 2006 року занизив податок на 720грн., за травень 2006 року зависив бюджетне відшкодування на 10.169грн..  Це відбулося через безпідставне застосування  позивачем нульової ставки податку до операції постачання товару (води, тралу) вартістю 62.550грн. на морське судно „Леонід Бородич” за договором від 17 квітня 2006 року з товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот” (судовласник), так як поставка товару відбулася на території України, отримувачем вантажу, транспортним засобом при відвантаженні та на межі і судном, що здійснює рибальську діяльність, є морське судно „Леонід Бородич” (а.с. 10-17).

З договору поставки від 17 квітня 2006 року, накладної вбачається, що позивач прийняв на себе зобов'язання здійснити постачання для морського судна судовласника товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот”  - більшого консервного риболовного траулера „Леонід Бородич”, що здійснює рибальську діяльність за межами територіальних вод України, товарів (води і трала) за загальною вартістю 62.550грн. та виконав ці зобов'язання 17 квітня 2006 року, передав товар представнику судовласника (а.с. 18-21).

Як вбачається з митної вантажної декларації (5 екземпляра, оформленого належним чином) експортером товару є судовласник –товариство з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот” (а.с. 38).

Відповідно до підпункту 6.2.1 Закону України „Про податок на додану вартість” N168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час здійснення операції поставки, далі Закон України №168\97-ВР) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки для постачання морських суден, що використовуються для  риболовецької діяльності, здійснюваної за межами територіальних вод України.

При цьому, відповідно до частини 3 підпункту 6.2.1 цього Закону України товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вказано вище, позивач не є експортером товару, товар був експортований судовласником –товариством з обмеженою відповідальністю „Інтеррибфлот”  міста Сімферополя, а тому у позивача не було підстав та необхідних документів для застосування нульової ставки податку.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що поставка товару була здійснена на території України.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, позивач не мав права на застосування нульової ставки податку, податковим органом правомірно нарахований податок, застосовані штрафні санкції і зменшена сума бюджетного відшкодування. Місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення не має.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеррибфлот-Крим" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 14 листопада 2006 року у справі № 20-4/252 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      О.В. Дугаренко