Постанова

від 25.12.2006 по справі 20-5/112

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/112

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

20 грудня 2006  

Справа № 20-5/112

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Горошко Н.П.,

суддів                                                                      Прокопанич Г.К.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Кремер Олена Анатоліївна, довіреність №  4   від 06.04.06,  Севастопольське об'єднання по профілактичній дезинфекції;

представник позивача: Булигін Євген Миколайович, довіреність №  б/н   від 17.07.06,  Севастопольське об'єднання по профілактичній дезинфекції;

представник відповідача: Сіроштан Наталя Михайлівна, довіреність №  45   від 01.01.06,  Державного комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22;

представник третьої особи: не з'явився, Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя;

представник третьої особи: не з'явився, Управління державного казначейства у Ленінському районі міста Севастополя

розглянувши апеляційну скаргу державного комунального підприємства ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 23 серпня  2006 року у справі №20-5/112

за позовом   Севастопольського  об'єднання по профілактичній дезинфекції

(пл. Пірогова, 6-а, місто Севастополь, 99003)  

до  державного комунального підприємства ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22

(вул. Хрюкина, 10, місто Севастополь, 99055)  

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:  

1. Ленінської районної державної  адміністрації міста Севастополя

(майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)

2. Управління державного казначейства у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Новоросійська, 62, місто Севастополь, 99000)

про стягнення заборгованості в розмірі 14369,48 грн.

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від  23 серпня 2006 року у справі № 20-5/112 (суддя Євдокимов І.В.) задоволений позов Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції до державного  комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22, 3-ті особи: Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя, Управління державного казначейства в Ленінському районі міста Севастополя про стягнення заборгованості в розмірі 21987,28 грн.

Суд стягнув з державного  комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22 на користь Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції заборгованість у сумі 21987,28 грн., з яких основна заборгованість складає - 19660,88 грн., пеня - 913,73 грн., збитки від інфляції - 1412,67 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі  219,87 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі             118,00 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, державне комунальне ремонтно-експлуатаційне підприємство № 22 звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В ході розгляду справи державним комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством № 22 заявлено клопотання про зупинення провадження по справі. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду провадження у справі зупинено до набрання  законної сили  рішення господарського суду міста Севастополя  у справі № 20-5/302 за позовом державного комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22 до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції  про визнання договору № 52  на надання послуг Севастопольському об'єднанню  по профілактичній дезинфекції  недійсним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду провадження у справі поновлено у зв'язку з тим, що  предмет спору у справі № 20-5/302 був змінений та підстави для зупинення справи № 20-5/112 відпали.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 грудня 2006 року здійснена заміна суддів Борисової Ю.В. та Плута В.М. на суддів Прокопанич Г.К. та Щепанську О.А.

У судове засідання 20 грудня 2006 року Ленінська районна державна адміністрація міста Севастополя та Управління державного казначейства в Ленінському районі міста Севастополя своїх представників не направили, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином.

Від Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з хворобою представника та находженням у відпустці іншого представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність третіх осіб за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

20 грудня 2006 року представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду по суті позова державного комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22 до Севастопольського об'єднання по профілактичній дезинфекції  про визнання договору частково  недійсним у частині підписаної сторонами угоди до договору від 01 листопада 2005 року. Судова колегія вважає недоцільним задоволення клопотання відповідача, оскільки на дату прийняття рішення судом першої інстанції недійсність спірного договору не визнана.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що апеляційна скарга державного  комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У травні 2006 року Севастопольське об'єднання по профілактичній дезинфекції звернулось до господарського суду з позовом до державного  комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22, просило стягнути 21987,28 грн., посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором про надання послуг з профілактичної дезинфекції № 52 від 01 січня 2005 року.

Відповідно до пункту 1.1 Договору державне  комунальне ремонтно-експлуатаційне  підприємство № 22 (замовник) доручає, а Севастопольське об'єднання по профілактичній дезинфекції (виконавець) приймає на себе зобов'язання з проведення дератизації та дезинсекції житлових будинків.

Відповідно до угоди від 15 червня 2005 року строк дії договору був пролонгований до 31 грудня  2005 року, загальна вартість робіт складає 17199,89 грн.

Угодою від 01 листопада 2005 року про зупинення робіт за договором № 52 замовник зобов'язався у 30-дений строк відшкодувати суму заборгованості у розмірі 22767,01 грн.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що оплата здійснюється заявником виконавцю протягом 10-ти банківських днів після надання звітних документів, у відповідності з виставленими рахунками по мірі надходження коштів з бюджету.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом на підставі наданих позивачем доказів встановлено виконання Севастопольським об'єднанням по профілактичній дезинфекції зобов'язань в частині надання послуг, тоді як відповідач не довів факт належного виконання ним  умов договору.

Безпідставними є посилання відповідача на пункти 3.6 та 3.7 договору, відповідно до яких оплата проводиться по мірі надходження коштів з бюджету, оскільки угодою від 01 листопада 2005 року передбачено, що державне  комунальне ремонтно-експлуатаційне  підприємство № 22 зобов'язалось протягом 30-ти днів відшкодувати суму заборгованості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України відносяться господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з врахуванням індексу інфляції в сумі 1412,67 грн. та пені в сумі 913,73 грн. відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Отже, вимоги державного  комунального ремонтно-експлуатаційного  підприємства № 22, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду господарського суду міста Севастополя від  23 серпня 2006 року у справі № 20-5/112 відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу державного комунального підприємства ремонтно-експлуатаційного підприємства № 22 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23 серпня  2006 року у справі №20-5/112 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Н.П. Горошко

Судді                                                                                Г.К. Прокопанич

                                                                                О.А. Щепанська