Рішення

від 10.10.2013 по справі 910/18662/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18662/13 10.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «СКІФ»

про стягнення 73 765,84 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Сивець Я.В. - по дов. № б/н від 24.04.2013

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «СКІФ» 73 765,84 грн. заборгованості, яка складається з 47 934,86 грн. основного боргу, 1 524,72 грн. пені, 23 967,43 грн. штрафу та 338,83 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № 201/12 від 20.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 порушено провадження у справі № 910/18662/13 та призначено справу до розгляду на 10.10.2013.

Позивач в судовому засіданні 10.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.09.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 27.09.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Малиновського, 27-Б, кв. 120, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.10.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду, надіслану за вказаною адресою, отримав 05.10.2013, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київський шовковий комбінат» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «СКІФ» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 201/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар, для здійснення власної господарської діяльності, за плату і на певний строк приймає у користування майно.

Згідно з п. 1.2. договору майном є нежитлові приміщення загальною площею 107,5 кв. м. (15,9 кв. м. та 91,6 кв. м.), які знаходяться за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 60 і належать орендодавцю на праві власності.

Приміщення визначені в п. 1.2. договору, надаються орендарю під офіс 15,9 кв. м. та під склад 91,6 кв. м. (п. 1.3. договору).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар набуває приміщення у тимчасове платне користування з 01.04.2012. Передача приміщень оформлюється актом прийому-передачі, який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін договору та скріплюється печатками сторін.

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний передати нежитлові приміщення орендарю в строк, визначений договором.

За актом прийому-передачі від 01.04.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення загальною площею 107,5 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.2. договору договір діє з 01.04.2012 та закінчується 31.03.2013.

Відповідно до п. 10.05. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або про зміну договору за місяць до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.6. договору цей договір маже бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

20.06.2013 сторонами укладено додаткову угоду № 3 згідно якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір з 01.07.2013.

Згідно з п. 2.2. повернення орендарем приміщень орендодавцю здійснюється після припинення дії договору та оформлюється актом передачі-приймання, який складається у довільній формі і підписується повноважними представниками сторін.

За актом прийому-передачі від 01.07.2013 орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення загальною площею 78,1 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 60.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1. договору загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщенням складає 6 075,80 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору орендар крім орендної плати відшкодовує орендодавцю: вартість спожитої електроенергії та вартість інших комунальних послуг.

За умовами п. 3.1. договору орендодавець до 3 числа поточного місяця виставляє орендарю рахунок на оплату орендної плати. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця. Орендар самостійно отримує від орендодавця рахунки на сплату орендної плати.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2. договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендних платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2013 складає 47 934,86 грн.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 47 934,86 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди майна не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 8.2. договору орендар несе наступну відповідальність:

- за невнесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщеннями орендодавець має право застосувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу;

- за прострочення внесення плати за користування приміщеннями понад 30 днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50 відсотків від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 1 524,72 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 524,72 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати орендної плати за користування приміщеннями мало місце понад місяць, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 23 967,43 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по орендній платі, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 338,83 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не передбачений інший розмір процентів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 338,83 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський шовковичний комбінат» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «СКІФ» (м. Київ, вул. Малиновського, 27-Б, кв. 120, код ЄДРПОУ 33191898) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський шовковий комбінат» (м. Київ, вул. Фрунзе, 60, код ЄДРПОУ 00306822) 47 934 (сорок сім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 86 коп. боргу по орендній платі, 1 524 (одну тисячу п'ятсот двадцять чотири) грн. 72 коп. пені, 23 967 (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 43 коп. штрафу, 338 (триста тридцять вісім) грн. 83 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 11.10.2013.

Суддя В.В.Сівакова