Постанова

від 08.10.2013 по справі 922/425/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 922/425/13-г Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія "Альтек" на постановувід 23.07.2013 Харківського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Харківської області № 922/425/13-г за позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доПриватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія "Альтек" простягнення заборгованості з орендної плати, за участю представників позивача - не з'явились відповідача - Генеральної прокуратури -не з'явились Баклан Н.Ю. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2013 (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.), частково задоволені позовні вимоги Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач) до Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія "Альтек" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 27585,44 грн. та пені в сумі 5625,03 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 27585,44 грн. В частині вимог щодо стягнення з відповідача 5625,03 грн. пені позов залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позову не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 83, ч. 4 ст. 179, ст. ст. 180, 215, 220, 256, 267, ч. 4 ст. 626, ст. ст. 640, 793, 794 ЦК України, ст. 27 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є неналежним позивачем у справі, оскільки воно не являється стороною договору, на підставі якого стягується заборгованість з орендної плати. Скаржник зазначає, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено - 25.04.2010, а тому, вважає безпідставним стягнення заборгованості до моменту фактичного звільнення приміщення за актом від 01.12.2011. На думку відповідача, господарськими судами попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, не залучено до участі у справі в якості третіх осіб орендодавця за договором - Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, а також УДК у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області, на рахунок якого мають сплачуватись кошти в доход місцевого бюджету, на права яких, як вважає скаржник, безпосередньо вплине рішення у даній справі. Крім того, як на підставу скасування судових актів попередніх інстанцій та припинення провадження у справі, скаржник посилається на те, що відносно того ж предмету спору господарським судом Харківської області було винесено ухвалу від 28.02.2012 у справі №5023/309/12 про залишення позову без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2013.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.10.2013 № 03-05/2415, у зв'язку з завантаженістю судді Поляк О.І., для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І. Відводів даному складу колегії суддів не заявлено.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 25.05.2007 між Управлінням освіти Жовтневої районної у місті Харкові ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Будівельно-комерційна компанія "Альтек" (орендар) укладено договір №3260 оренди нежитлового приміщення (будівлі), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності, загальною площею 58 м 2 , розташоване за адресою: м. Харків, вул. Володимирівська, 37, що знаходиться на балансі Управління освіти Жовтневої районної у місті Харкові ради (п. 1.1, п. 1.2 договору); у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, згідно з актом прийому-передачі, в термін, що вказаний в листі про не пролонгацію, рішенні суду чи визнаний за згодою сторін. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п.2.3 договору); обов'язок по складанню акта прийому-передачі покладається на орендодавця (п.2.4 договору); орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10.2007 № 208/07, і складає з 03.10.2007 по 31.10.2007 - 1680,61 грн., а за листопад 2007 р. - 1835,60 грн. без урахування ПДВ. Ставка орендної плати з 03.10.2007 становить 15% (п.3.2 договору в редакції додаткової угоди від 03.10.2007); орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем до орендодавця та до міського бюджету щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця (п.3.5 договору); розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно (п.3.6 договору); орендна плата перераховується: 70% - на розрахунковий рахунок орендодавця, 30% - на бюджетний рахунок відділення державного казначейства (п.3.7 договору); орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.4.4 договору); у випадку порушення орендарем умов даного договору або не внесення орендної плати понад 2 місяці з ініціативою щодо розірвання договору та стягнення орендної плати може виступати Управління комунального майна та приватизації (п. 9.4 договору); договір діє 25.05.2007 до 25.04.2010 (п.10.1 договору); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п.10.5 договору).

Договір погоджений Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та скріплений його печаткою.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати до міського бюджету 30% орендних платежів належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість за період 2009-2011р.р. в сумі 27585,44 грн., у зв'язку з чим Перший заступник прокурора міста Харкова звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми та нарахованої пені у розмірі 5625,03 грн. в інтересах органу, який у сфері використання комунального майна представляє інтереси Харківської міської ради - Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог відносно стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, що утворилася внаслідок неналежного виконання орендарем зобов'язань перед міським бюджетом. Разом з тим, в частині позовних вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивачем не подано належних розрахунків стягнення неустойки, який би містив конкретні дати внесення відповідачем орендних платежів, у зв'язку з чим вказав на неможливість перевірки сум, на які була нарахована пеня та, як наслідок, дійшов висновку про необхідність залишення в цій частині позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Колегія суддів враховує, що судові акти в частині позову про стягнення пені не є предметом касаційного оскарження.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати судова колегія касаційної інстанції погоджується висновками місцевого та апеляційного господарських судів, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 30% орендних платежів до міського бюджету позивач довів за допомогою належних засобів доказування, натомість, відповідач цих вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі сплати цієї частини орендних платежів у спірний період не надав, відтак, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Посилання скаржника на те, що Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є неналежним позивачем у справі, оскільки воно не являється стороною договору, на підставі якого стягується заборгованість з орендної плати, колегія суддів відхиляє, адже, відповідно до Положення про Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, затвердженого рішення 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10, метою діяльності Управління є збереження та примноження комунальної власності територіальної громади м. Харкова, створення умов для ефективного її використання, збереження дохідної частини бюджету міста; на Управління покладено повноваження представляти інтереси Харківської міської ради у судових органах з питань комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відтак, невиконання відповідачем умов орендних правовідносин щодо внесення 30% орендної плати до міського бюджету, які виникли внаслідок використання майна, що належить територіальній громаді міста Харкова, інтереси якої представляє Харківська міська рада, а у спірних правовідносинах її уповноважений орган - Управляння комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, безумовно порушує права останнього, в інтересах якого і подано позов, втім, жодним чином не зачіпає прав балансоутримувача майна, оскільки належність виконання орендарем умов договору щодо внесення його частини орендної плати - 70% не є предметом розгляду в даній справі, отже, залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи не є обов'язковим.

Крім того, умовами п. 9.4 договору оренди сторони погодили право Управління комунального майна на стягнення орендної плати, не внесеної протягом 2-х місяців підряд.

Також, колегія суддів зазначає, що норма до ч. 4 ст. 81 ГПК України, відповідно до якої після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку, спростовує доводи скаржника про необхідність скасування судових рішень попередніх інстанцій та припинення провадження у справі з підстав існування ухвали господарського суду про залишення тих же позовних вимог без розгляду, оскільки спірні правовідносини в справі №5023/309/12 не були вирішені по суті. До того ж, позов у цій справі був поданий прокурором в інтересах Управління освіти Жовтневої районної у місті Харкові ради та УДК у м. Харкові, а не Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Щодо посилань скаржника на те, що стягнення заборгованості до моменту фактичного звільнення приміщення за актом від 01.12.2011 є безпідставним, оскільки, договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено - 25.04.2010, а поданий позивачем акт про звільнення приміщення був складений в односторонньому порядку орендодавцем, тому не може свідчити про фактичне повернення орендарем приміщення орендодавцю 01.12.2011, колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні умови містить пункт 10.5 договору оренди.

Отже, враховуючи що відповідачем під час розгляду справи в господарських судах попередніх інстанцій взагалі не доводились обставини існування заперечень як орендаря, так і орендодавця щодо поновлення строку дії договору, та наявності акта приймання-передачі об'єкту оренди, який засвідчував би виконання орендарем обов'язку з повернення майна орендодавцю після закінчення визначеного пунктом 10.1 строку дії договору, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що строк дії договору на підставі його пункту 10.5 та ст. 764 ЦК України був поновлений на той самий строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому, якщо із закінченням строку договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) його дію було продовжено і наведене призвело до збільшення загального строку користування орендованим майном, який перевищив три роки, це не може бути підставою для визнання такого договору нікчемним у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, оскільки на момент укладення такого договору він відповідно до частини другої статті 215 ЦК України відповідав вимогам частини другої статті 793 та статті 794 ЦК України.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про припинення дії договору оренди на підставі акту про звільнення нежитлового приміщення від 01.12.2011 та, відповідно, стягнення заборгованості з орендної плати перед міським бюджетом саме до зазначеної дати, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія "Альтек" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 у справі господарського суду Харківської області № 922/425/13-г залишити без змін.

Головуючий К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос