Рішення

від 01.10.2013 по справі 910/9855/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9855/13 01.10.13

За позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Арсенал»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Кримська республіканська організація «Спортивно-оздоровчий комплекс «Плавальний

басейн «Динамо»

Про розірвання договору

Суддя Ващенко Т.М.

Представник учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Прокопенко О.С. директор;

Кершков В.О. особа встановлена

Від третьої особи: Смирнов Д.Д. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фонду майна Автономної Республіки Крим (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Арсенал» (далі - відповідач) про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 29.03.10., який укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Арсенал».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем прострочено сплату платежів за Договором від 29.03.10., що зумовило звернення до суду з вимогою про розірвання Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.13. порушено провадження у справі № 910/9855/13, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кримську республіканську організація «Спортивно-оздоровчий комплекс «Плавальний басейн «Динамо»; розгляд справи призначено на 18.06.13.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.06.13. та 16.07.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, невиконання ними вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався на 16.07.13. та 30.07.13. відповідно.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/9855/13 призначено до розгляду на 10.09.13.

09.09.13. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання у вигляді телеграми про розгляд справи без участі повноважного представника позивача в зв'язку з відсутністю фінансування останнього та, як наслідок, неможливістю направити в судове засідання свого повноважного представника.

За результатами судового засідання 10.09.13. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 01.10.13., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 01.10.13. не з'явився, проте 27.09.13. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.13. в усній формі проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судовому засіданні 01.10.13. поклав вирішення спору на розсуд суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/9855/13.

В судовому засіданні 01.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, посвідчений нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АРК та зареєстрований в реєстрі за № 518 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 з врахуванням Додаткового договору № 1 від 21.04.10. та Додаткового договору № 2 від 04.10.11.) Орендодавець передав нерухоме майно, що належить АРК - нежитлові приміщення Спортивно-оздоровчого комплексу «Плавальний басейн «Динамо» пл. 2 711,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Декабристів,21 (далі - майно), що знаходиться на балансі третьої особи, а Орендар приймає його у строкове платне користування за актом приймання-передачі, про що між сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти приймання-передачі орендованого майна від 29.03.10., від 06.04.10. та уточнений акт приймання-передачі від 04.10.11.

Приписами п. 5.3 Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем істотних умов Договору, а саме прострочення сплати орендної плати за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав, проти позову заперечував в усному порядку.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1, відповідно до якого Договір укладено строком на 25 (двадцять п'ять) років, що діє з 29.03.10. по 28.03.35.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

При цьому, приписами п. 10.3 Договору встановлено, що зміни та доповнення, або розірвання Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Якщо згоди не буде отримано, спір вирішується у судовому порядку.

Разом з тим, згідно з п. 10.5 Договору чинність Договору припиняється у випадках дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Отже, з урахуванням частини другою ст. 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 приписи ст. 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

За твердженням позивача та третьої особи, відповідно до наданих в матеріали справи доказів, за Орендарем обліковується заборгованість за спірним Договором.

Вказане відповідачем не спростовано.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання орендної плати).

Враховуючи викладене, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судом враховано, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених позивачем в позовній заяві.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір від 29.03.10. оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, посвідчений нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Шевченко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 518, який укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 17; ідентифікаційний код 00036860) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Арсенал» (02068, м. Київ, вул. Ахматової, б. 6, кв. 82; ідентифікаційний код 31837805).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа-Арсенал» (02068, м. Київ, вул. Ахматової, б. 6, кв. 82; ідентифікаційний код 31837805) на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 17; ідентифікаційний код 00036860) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко