Постанова

від 07.10.2013 по справі 905/111/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.10.2013 р. справа №905/111/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Агапова О.Л., Склярук О.І. При секретарі: Савченко І.В. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився Пучка В.А. - довір. №2537/10/05-62-10 від 25.07.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області м. Донецьк на ухвалу господарського судуДонецької області від 02.04.2013р. у справі№ 905/111/13-г (суддя Тарапата С.С.) за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс-Дон" м.Донецьк до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Квазар-Компонент" м. Донецьк пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 08.01.2013р. господарський суд Донецької області порушив за заявою кредитора ТОВ "Ардіс-Дон" справу про банкрутство ТОВ "Квазар-Компонент" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 17.01.2013р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором ініціюючого кредитора.

Ухвалою від 02.04.2013р. суд затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідував банкрута та припинив провадження у справі про банкрутство.

Ухвала суду мотивована тим, що кредитором у справі визнано ТОВ "Ардіс-Дон"; в результаті проведеної роботи встановлено, що у банкрута відсутні майнові активи, необхідні для задоволення кредиторської заборгованості в сумі 776,6тис.грн., що підтверджено матеріалами справи та даними ліквідаційного балансу. За результатами розгляду звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та інших матеріалів справи суд дійшов висновку про визнання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу таким, що підлягають затвердженню, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області м. Донецьк звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів скаржник посилається на те, що податковою інспекцією вживались заходи щодо проведення податкової перевірки платника податків, про що було видано наказ № 224 від 06.03.2013р. та направлення № 257 від 06.03.2013р. на її проведення. Провести перевірку не вдалось через відсутність боржника за місцезнаходженням. Також скаржник посилається про направлення директору та засновнику боржника, а також ліквідатору листів з вимогою про надання документів для проведення перевірки, які так і не були надані.

Ухвалою від 26.09.2013р. Донецький апеляційний господарський суд призначив апеляційну скаргу ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.05.2013р. для розгляду в судовому засіданні.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Частина 3 статті 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою у випадку відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора. При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, притаманні процедурі, яка передбачена ст.52 Закону, зокрема: справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку згідно ч.3 ст.6 Закону, встановленого для їх погашення.

Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (надалі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 до Переліку включено нотаріально посвідчені угоди , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор 03.01.2013р. звернувся до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 774 250грн., що виникла за договором поставки ГСМ №06/08 від 06.08.2010р. За цим договором приватним нотаріусом вчинений виконавчий напис від 25.06.2012р. № 4246. Цей виконавчий напис був пред'явлений для виконання до ВДВС Ворошиловського РУЮ у м. Донецьку та винесено 23.07.2012р. постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.16).

Оцінивши зазначені докази виникнення грошових вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що такі вимоги не є безспірними в розумінні ст. 1 Закону, а виконавчий напис вчинено нотаріусом незаконно, з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" без укладення нотаріально посвідченого договору.

Наведена правова позиція підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. у справі № 5006/38/28б/2012.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка .

До заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором надано копію Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.12.2012р. №15508678 (а.с.21-22), в якій запис № 5 містить наступну інформацію: ТОВ "Квазар-Компонент", місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Артема, 27, внесення 20.12.2012р. інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.22, на звороті). Запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до ЄДР не внесено.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Отже, запис в ЄДР про відсутність боржника за адресою державної реєстрації боржника як юридичної особи не є тотожнім запису в ЄДР про відсутність боржника за його місцезнаходженням в розумінні цього терміну згідно ст. 93 ЦК України в останній редакції. Будь-які докази про те, що за адресою місцезнаходження (місце проживання) засновника або керівника юридичної особи, боржник фактично не здійснює підприємницьку діяльність чи не розташований офіс, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи не надані.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі про банкрутство є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом, затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими.

За таких обставин, ухвала господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. у справі № 905/111/13-г про затвердження звіту та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню, провадження у справі № 905/111/13-г підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області м. Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. у справі №905/111/13-г задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі №905/111/13-г скасувати.

Провадження у справі № 905/111/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Квазар-Компонент" м. Донецьк припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Квазар-Компонент" м. Донецьк для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування ухвали господарського суду Донецької області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута і припинення провадження у справі про банкрутство та прийняття Донецьким апеляційним господарським судом іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство з інших підстав.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Л. Агапов

О.І. Склярук

Надруковано: 7 прим.

1.боржнику, 1.кредитору

1.скаржнику,1. у справу

1.ДАГС,1.ГСДО,1. дер.реєстратору