Постанова

від 26.09.2013 по справі 813/1311/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року Справа № 813/1311/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Кожана А.В.

представника відповідача Задорожнього І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Мастак» до Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000012200 та №0000022200 від 12.02.2013 року, -

встановив :

Приватне підприємство «Мастак» (далі - ПП «Мастак») звернулося до суду з позовом до Золочівської Міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.02.2013 року №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58681 грн. 16 коп., в т.ч. 60247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням і 15061 грн.81 коп. штрафних санкцій та №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75309 грн. 07 коп., в т.ч. 48197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням та 10483 грн. 35коп. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства по проведених розрахунках з ПП «Ардея-Тех» за період грудень 2010 р., березень 2011 р., відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ПП «Ардея-Тех» та про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач, вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: 1) договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; 2) наявністю первинної документації по господарських операціях з ПП «Ардея-Тех»: 3) рухом активів в процесі здійснення господарських операцій, а саме позивач отримав товари/роботи, визначені в договорах, а також здійснив оплату в повному обсязі, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку; 4) на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість; 5) товари/роботи, отримані внаслідок здійснення даних господарських операцій, були використані позивачем у власній господарській діяльності, включені до валового доходу та податкових зобов'язань в частині реалізованих робіт, що підтверджується первинною документацією підприємства. З урахуванням викладеного вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 06.03.2013 р., в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та ПП «Ардея-Тех», оскільки як вбачається з акту перевірки контрагента з питань дотримання вимог податкового законодавства у ПП «Ардея-Тех»: 1) відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; 2) встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Ардея-Тех» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу; 3) відсутні (неподані податковому органі під час перевірки) документи , які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2011 р. Відповідач зазначив, що з наведених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ПП «Ардея-Тех» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ПП «Ардея-Тех» є нікчемними (безтоварними) правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд допустив заміну відповідача у справі Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби його правонаступником Золочівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Золочівська МДПІ ГУ Міндоходів у Львівської області).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

ПП «Мастак» зареєстроване 03.10.1996 р. Золочівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 23960435. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 30.10.1996 р. за №1075, перебуває на обліку в Золочівській МДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: Львівська область, м.Золочів, вул.Польна, 28/67, фактичне місцезнаходження - Львівська область, м.Золочів, вул.Кармелюка, 12.

На підставі направлення від 16.01.2013 р. №8, виданого Золочівською МДПІ у Львівській області, згідно з пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та наказу Золочівської МДПІ у Львівській області від 15.01.2013 р. №13 та листа Алчевської ОДПІ Луганської області від 29.11.2012 р. №21497/223-06 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Мастак» з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведених розрахунках з ПП «Ардея-Тех» за період грудень 2010 р., березень 2011 р.

Перевіркою встановлені такі порушення:

1) ст.ст.3,55 Господарського кодексу України, п.5.1, п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем знижено та не доплачено до бюджету податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. та 1 квартал 2011 року на суму 60247 грн. 26 коп.;

2) ст.ст.3, 42, 55 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, в результаті чого завищено податковий кредит по нікчемних операціях на загальну суму 48197 грн. 81 коп., в т.ч. за грудень 2010 р. на суму 41929,41 грн., за березень 2011 р. на суму 6268,40 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 48197,81 грн., а саме за грудень 2010 р. на 41929,41 грн., за березень 2011 р. на 6268,40 грн.

На підставі Акту перевірки №2/22-23960435 від 29.01.2013р. Золочівською МДПІ у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 12.02.2013 р. №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58681 грн. 16 коп., в т.ч. 60247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням і 15061 грн.81 коп. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення рішення від 12.02.2013 р. №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75309 грн. 07 коп., в т.ч. 48197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням та 10483 грн. 35 коп. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Ардея-Тех» укладено договори на постачання комплектуючих та матеріалів №16/11/01 від 16.11.2010 р. та №24/01/01 від 24.01.2011 р. відповідно до умов вказаних договорів ПП «Ардея-Тех» (продавець) зобов'язується поставити позивачу (покупцю) комплектуючі вироби та іншу продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

На підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з ПП «Ардея-Тех», позивачем надано копії вказаних договорів, податкових накладних №601 від 02.12.2010 р., №778 від 03.12.2010 р., №803 від 06.12.2010 р., №792 від 17.12.2010 р., №804 від 17.12.2010 р., №48 від 14.03.2011 р., №49 від 21.03.2011 р., №172 від 22.03.2011 р., №171 від 28.03.2011 р., №173 від 29.03.2011 р., видаткових накладних №021201 від. 02.12.2010 р., №031201 від 03.12.2010 р., №061203 від 06.12.2010 р., №171203 від 17.12.2010 р., №171204 від 17.12.2010 р., №140303 від 14.03.2011 р., №210301 від 21.03.2011 р., №220304 від 22.03.2011 р., №280303 від 28.03.2011 р., №290302 від 29.03.2011 р., журналів реєстрації довершеностей за 2004-2011 роки, накладних від 02.03.2011 р. №17, 18, від 25.03.2011 р. №21, 22, від 28.03.2011 р. №25, від 25.03.2011 р. №24, від 29.03.2011 р. №26, від 30.03.2011 р. №27, від 23.03.2011 р. №20, від 14.03.2011 р. №19, від 16.12.2010 р. №97, від 20.12.2010 р. №99, від 28.12.2010 р. №104, від 29.12.2010 р. №105, книги оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках за 2010-2011 рр.

Оплата за договором №16/11/01 від 16.11.2010 р. здійснювалася на підставі договору поруки №16/11/02 від 16.11.2010 р., відповідно до якого поручитель (ОСОБА_3) зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором (ПП «Ардея-Тех») за виконання всіх зобов'язань боржника (ПП «Мастак»), що виникли з договору №16/11/01 від 16.11.2010 р. Згідно з актом від 16.12.2010 р., на виконання умов вказаного договору, ОСОБА_3 повністю виконав умови договору поруки, а саме погасив заборгованість позивача перед ПП «Ардея-Тех» у сумі 95422 грн. 80 коп.

Факт оплати за договорами підтверджується платіжними дорученнями №388 від 23.12.2010 р., №382 від 16.12.2010 р., №404 від 11.01.2011 р., від 17.12.2010 р., від 16.12.2010 р., №475 від 21.03.2011 р., №488 від 31.03.2011 р., рахунками-фактурами (а.с.142-153).

Проте, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, виходячи з такого.

Як вбачається з акту Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.» господарські операції між ПП «Ардея-Тех» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Таким чином, з огляду на наведене, податковим органом вставлена відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що акт Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС від 15.05.2012 р. №299/22-300/37156768 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. до 31.05.2011 р.» не може бути доказом у справі. В обґрунтування свого твердженні позивач посилається на те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. №2а-1270/5300/2012 частково задоволено позов ПП «Ардея-Тех» до Алчевської ОДПІ в Луганській області ДПС, визнано протиправним та скасовано наказ Алчевської ОДПІ в Луганській області ДПС про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ардея-Тех» від 20.04.2012 р. №145, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ардея-Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2011 р. на підставі наказу від 20.04.2012 р. №145. Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Проте, позивачем не подано суду жодних доказів того, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 р. №2а-1270/5300/2012 набрала законної сили.

Суд також бере до уваги, що допитаний у судовому засіданні 02.04.2013 р. свідок ОСОБА_3 - директор ПП «Мастак» вказав, що з директором ПП «Ардея-Тех» він познайомився в м.Києві. Після цього директор підприємства-контрагента двічі приїжджав до м.Золочева для укладення договорів поставки. Як зазначив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, продукцію, отриману від ПП «Ардея-Тех», він забирав особисто та перевозив її власним автомобілем за місцезнаходженням контрагента. Так, поїздка до м.Алчевська була реалізована свідком 06.12.2010 р. Саме в цей день він отримав від контрагента продукцію та видаткові накладні №021201 від. 02.12.2010 р., №031201 від 03.12.2010 р., №061203 від 06.12.2010 р.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.1.1. договору №16/11/01 від 16.11.2010 р. поставку товару зобов'язувався здійснити продавець, а саме ПП «Ардея-Тех». Крім того, відмінність договору поставки від інших договорів, зокрема договору купівлі-продажу, полягає саме у зобов'язанні продавця не лише продати товар, а й безпосередньо доставити його покупцю. Згідно з п.1.1. договору продавець зобов'язується поставити товар у строк не пізніше 03.12.2010 р. Той факт, що директор ОСОБА_3, відповідно до його показів, самостійно власним транспортним засобом здійснив перевезення товару 06.12.2012 р. свідчить про невиконання продавцем п.1.1. договору, як в контексті свого обов'язку щодо поставки товару, так і щодо строків такої поставки. Водночас, таке порушення умов договору жодним чином не зафіксовано.

Зважаючи на покази свідка ОСОБА_3 щодо того, що на виконання умов договору від №16/11/01 від 16.11.2010 р. він прибув у м.Алчевськ та, відповідно, отримав товар від контрагента лише 06.12.2010 р., видається незрозумілим видача свідкові трьох довіреностей для отримання вказаного товару, а саме довіреності від 02.12.2010 р. №0212/1, від 03.12.2012 р. №0312/2, від 06.12.2010 р. №06.12.2010, що підтверджується даними журналу реєстрації довіреностей за 2004-2010 рр.

Крім того у матеріалах справи відсутні жодні докази здійснення директором позивача перевезення товару власним транспортним засобом з м.Алчевська до м.Золочева. Не оформлене відрядження свідка на таку поїздку, подорожні листи чи інші документи.

Згідно з ухвалою суду від 08.05.2013 р. суд доручив Луганському окружному адміністративному суду провести процесуальні дії щодо відібрання показів у керівника ПП "Ардея-Тех" - ОСОБА_5, як свідка, що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Алевськ, вул.Волгоградська, будинок № 132, блок "Г", офіс № 426.

На виконання ухвали про судове доручення Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 р., Луганський окружний адміністративний суд у судовому засіданні 03.07.2013 р. допитав ОСОБА_5 як свідка.

Як вбачається зі звукозапису судового засідання 03.07.2013 р., у своїх показах ОСОБА_5 директор ПП «Ардея-Тех» зазначив, що він справді приїжджав до м.Золочів Львівської області, проте не зміг пригадати жодних обставин здійснення господарської діяльності з позивачем. Не зміг дати відповідь на запитання: 1) як ним були налагоджені господарські зв'язки з ПП "Мастак" (де познайомились, коли, за яких обставин)? 2) де укладались договори між ПП "Ардея-Тех" та ПП "Мастак"? 3) хто укладав договори, і як відбувалась процедура їх підписання? 4) як сторони домовились про оплату? 5) у разі укладення договорів між ПП "Ардея-Тех" та ПП "Мастак", де саме відбувалась передача товару, і в скільки етапів? 6) чиїм транспортом відбувалась доставка товару, і за чий рахунок? Неможливість дати відповідь на вказані запитання ОСОБА_5 пояснив значною кількістю контрагентів та неможливістю пригадати події, що мали місце у 2010-2011 роках.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Ардея-Тех» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема доказів транспортування продукції.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону визначає перелік витрат, які включаються до складу валових, зокрема, до них віднесено суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Нормою п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документиможуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції. Тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Суд зазначає, що з метою дослідження фактичного придбання товару необхідно аналізувати умови поставки такого товару, зокрема, щодо передачі товару від продавця до покупця, досліджувати первинні бухгалтерські документи.

Щодо тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулювався до 01.01.2011р. Законом України від 3 квітня 1997 року № І 68/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) (далі Закон №168).

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону №168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.1.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст.8 вказаного Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 п.198 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного надання та отримання послуг за договорами, укладеними з контрагентом ПП «Ардея-Тех», не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Вказана позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ПП «Ардея-Тех». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Золочівської МДПІ у Львівській області від 12.02.2013 року №0000012200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58681 грн. 16 коп., в т.ч. 60247 грн. 26 коп. за основним зобов'язанням і 15061 грн.81 коп. штрафних санкцій та №0000022200, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 75309 грн. 07 коп., в т.ч. 48197 грн. 81 коп. за основним зобов'язанням та 10483 грн. 35 коп. штрафних санкцій є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що господарські операції, які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.10.2013 р.

Суддя Мричко Н.І.