Постанова

від 27.09.2013 по справі 826/12676/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2013 року 15 год. 38 хв. № 826/12676/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Багмет Т.М. (довіреність від 31.07.2013р. б/н), Климчука А.В. (довіреність від 18.09.2013р. № 18/09-2), Гроховського Г.С. (довіреність від 31.07.2013р. б/н), відповідача - Глушковської А.О. (довіреність від 29.08.2013р. № 626/9/26-59-10-19), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПриватного акціонерного товариства «Діжитек - Сервіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2013 року № 0000092201 і № 0000102201, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Діжитек - Сервіс» (далі - ПрАТ «Діжитек - Сервіс», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 червня 2013 року № 0000092201 і № 0000102201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПрАТ «Діжитек - Сервіс» та його контрагентом - ТОВ «Метрос» (ідентифікаційний код 37889288) є нереальними правочинами, оскільки такі взаємовідносини не були документально підтверджені за результатами проведення зустрічної звірки, суперечать нормам чинного законодавства України та не відповідають фактичній дійсності. Натомість правомірність формування позивачем сум валових витрат і податкового кредитку за ІІ-е півріччя 2012 року за наслідками укладення договору про надання клінінгових послуг від 02.07.2012р. за № 0207/1 з ТОВ «Метрос» (Виконавцем) підтверджується всіма необхідними первинними і розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності. Крім того, замовлені ПрАТ «Діжитек - Сервіс» за вказаним договором безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Діжитек - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Метрос» за період липень-листопад 2012 року, за результатами якої складений Акт від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012. Згідно висновків цього Акта перевірки ПрАТ «Діжитек - Сервіс» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за період IV-ий квартал 2012 року на суму 100 021, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в розмірі 95 258, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акт ДПІ Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 214/22-6/31238263 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос» (ідентифікаційний код 31238263) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.01.2013 року». Крім того, відповідач додатково посилається на допущення порушень в оформленні спірних податкових накладних ТОВ «Метрос», а саме: податкові накладні скріплені печаткою, підписані без зазначення прізвища особи, що її підписала.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2013р. № 0000092201 і № 0000102201, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 21.05.2013р. по 24.05.2013р. згідно з нормами п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 21.05.2013р. № 605, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Діжитек - Сервіс» (ідентифікаційний код 19364012) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Метрос» за період липень-листопад 2012 року, за результатами якої складений Акт від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 5 - 6 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ПрАТ «Діжитек - Сервіс» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «Метрос» (ідентифікаційний код 31238263) за період липень-листопад 2012 року. Згідно первинних і розрахункових документів, наданих ПрАТ «Діжитек - Сервіс» до перевірки супровідним листом у відповідь на запит ДПІ від 28.03.2013р. № 4171/10/22.01-19, та даних податкової звітності ПрАТ «Діжитек - Сервіс» з податку на прибуток і податку на додану вартість, стало відомо, що Товариство віднесло до складу валових витрат за ІV-ий квартал 2012 року суму витрат в розмірі 476 292, 00 грн., а до складу податкового кредиту за липень-листопад 2012 року податок на додану вартість на загальну суму 95 258, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Метрос».

При цьому до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 214/22-6/31238263 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метрос», код ЄДРПОУ 31238263, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012р. по 31.01.2013р.». Згідно тексту цього Акта від 01.03.2013р. № 214/22-6/31238263 зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю ТОВ «Метрос» за своїм місцезнаходженням, не наданням жодних первинних та інших документів до звірки.

Згідно висновків цього Акта ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013р. № 214/22-6/31238263 податкові зобов'язання, сформовані ТОВ «Метрос» за перевіряємий період на загальну суму 4 934 436, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість - на суму 4 901 471, 00 грн., - підлягають зменшенню до 0.

З огляду на відомості наведені в Акті від 01.03.2013р. № 214/22-6/31238263, працівник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийшов до висновку, що у зв'язку не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість і витрат, у ТОВ «Метрос» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям. Як наслідок, працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ПрАТ «Діжитек - Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Метрос», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 перевіряючий встановив порушення ПрАТ «Діжитек - Сервіс» наступних норм законодавства України:

- п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за період IV-ий квартал 2012 року на суму 100 021, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, за липень - листопад 2012 року в розмірі 95 258, 00 грн..

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС письмові заперечення від 29.05.2013р. № 29/05 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 05.06.2013р. № 6219/10/22.1-19 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПрАТ «Діжитек - Сервіс» - без задоволення.

10 червня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000092201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 1 і 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «Діжитек - Сервіс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 073, 00 грн., в т.ч. 95 258, 00 грн. - основний платіж, 23 815, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000102201 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПрАТ «Діжитек - Сервіс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125 026, 00 грн., в т.ч. 100 021, 00 грн. - основний платіж, 25 005, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього ж Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому у вищезгаданому листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 02 липня 2012 року між ПрАТ «Діжитек - Сервіс» (Замовник), в особі Голови правління Гроховської Л.К., і ТОВ «Метрос» (Виконавець), в особі директора Рудницького-Боцмана М.В., був укладений письмовий договір про надання клінінгових послуг за № 0207/1. За умовами даного Договору Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується організувати виконання комплексу наступних робіт: з прибирання приміщень Замовника, місць загального користування, приміщень орендарів; прибирання прилеглих до Об'єкта територій (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 8-А); догляду за фасадом будинку; інших послуг, необхідних для виконання цього Договору. Перелік об'єктів, обсяги та строки, періодичність виконання робіт наведені в Додатку № 1 до цього Договору, а перелік та вартість робіт - в Додатку № 2 до Договору.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (надання послуг та відповідно оплати вартості результатів таких послуг) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору про надання клінінгових послуг від 02.07.2012р. № 0207/1 з Додатками № 1 і № 2 до нього;

- актів виконаних послуг, датованих липнем-листопадом 2012 року, на загальну суму 571 35, 00 грн. (з ПДВ), в яких міститься конкретні переліки наданих ТОВ «Метрос» послуг та місця надання послуг в межах об'єкта (в т.ч. прилеглих до нього територій). Відповідно до усних та письмових пояснень позивача, наданих в ході судового розгляду даної справи, надання клінінгових послуг здійснювалося за рахунок та власними силами Виконавця, з використанням його власних матеріалів і техніки (що також передбачено умовами Договору);

- протоколів виконаних робіт, датованих липнем-листопадом 2012 року. Вказані протоколи складалися та підписувалися уповноваженими особами Сторін по ходу виконання Договору, а саме - по ходу виконання внутрішніх і зовнішніх робіт, та містять реквізити Сторін, дати та час початку та закінчення робіт, види робіт, деталізацію виконання робіт, коментарі Замовника щодо виконаних робіт;

- податкових накладних від 13.07.2012р. № 55 на суму 59 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 966, 67 грн.), від 13.07.2012р. № 56 на суму 45 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 500, 00 грн.), від 13.07.2012р. № 57 на суму 35 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 866, 67 грн.), від 10.08.2012р. № 53 на суму 33 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 600, 00 грн.), від 14.08.2012р. № 66 на суму 35 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 900, 00 грн.), від 07.09.2012р. № 28 на суму 35 200, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 866, 67 грн.), від 07.09.2012р. № 29 на суму 45 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 500, 00 грн.), від 07.09.2012р. № 30 на суму 59 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 966, 67 грн.), від 13.09.2012р. № 52 на суму 44 950, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 491, 67 грн.), від 04.10.2012р. № 8 на суму 40 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 666, 67 грн.), від 08.11.2012р. № 23 на суму 34 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 666, 67 грн.), від 08.11.2012р. № 24 на суму 45 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 500, 00 грн.), від 08.11.2012р. № 25 на суму 23 600, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 933, 33 грн.) та від 12.11.2012р. № 35 на суму 35 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 833, 33 грн.), виписаних ТОВ «Метрос» на користь ПрАТ «Діжитек - Сервіс»;

- оригінал та копії виписки АТ КБ «Експобанк» (МФО 322294) з розрахункового рахунку позивача за липень-листопад 2012 року. Оплата за придбані товари здійснювалася ПрАТ «Діжитек - Сервіс» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі свого рахунку № 26006106154001 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26004063000198 в АТ «Фінростбанк» (МФО 328599), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що була виписана ТОВ «Метрос» на адресу позивача за результатами надання послуг, за своїм змістом відповідають п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 19.09.2013р. та від 25.09.2013р. б/н, наданих в судових засіданнях по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Метрос» клінінгових послуг здійснювалися позивачем з метою використання результатів таких послуг безпосередньо в своїй господарській діяльності (згідно даних Статуту та довідки органу статистики одним із основних видів діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна. Як свідчать наявні матеріали справи, та вбачається з пояснень представників позивача, об'єктом клінінгових послуг було нежитлове приміщення загальною площею 910 м 2 , з підсобними приміщеннями (всього за результатами подальших реконструкцій та розбудов загальна площа приміщень сягнула 3 997,0 м 2 ), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ризька, 8-А, та прилеглі до них території. Вказане приміщення належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.1996р., укладеного АТЗТ «Діжитек-Сервіс» з НВП «СПЕКТР», та використовується позивачем здебільшого для здачі в оренду окремих його частин. Зокрема, в перевіряємий період у цьому приміщенні позивачем проводилися ремонтні роботи (згідно договорів підряду укладених з підрядними організаціями - ПП «Іванчик і К», ТОВ «Зозулю-Буд») з метою приведення його у належний стан. Крім того, відповідно до вказівок ряду державних органів на ПрАТ «Діжитек - Сервіс» лежить обов'язок по проведенню комплексного благоустрою територій, прилеглих до території самого підприємства, за власні кошти. Таким чином, враховуючи вищенаведене, та з урахуванням того, що прибирання приміщень не відноситься до видів діяльності ПрАТ «Діжитек - Сервіс», а прибиральники в штаті Товариства відсутні, придбання вказаних послуг здійснюється позивачем періодично на платній основі.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ «Діжитек - Сервіс» надало суду наступні документи: копії статуту і довідки з органу статистики відносно ПрАТ «Діжитек - Сервіс»; договору купівлі-продажу від 19.01.1996р. з додатками, технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Ризька, 8-А, м. Київ; копії нотаріально посвідченого договору оренди земельної ділянки від 07.02.2005р. (місце розташування земельної ділянки - вул. Ризька, 8-А у Шевченківському районі м. Києва, розмір - 4 541 м 2 ), акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22.10.2004р., акта приймання-передачі земельної ділянки від 16.02.2005р.; копії договорів на забезпечення водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії, постачання теплової енергії, укладених позивачем (як Абонентом) з Постачальниками - ВАТ «АК «Київводоканал», АЕК «Київенерго»; штатного розкладу станом на 02 липня 2012 року та 01 січня 2013 року; копії договорів оренди нежитлових приміщень, укладених позивачем (як Орендодавцем) з суб'єктами господарської діяльності (Орендарями) протягом 2009 - 2013 років та актів приймання-передачі відповідних приміщень; договорів підряду, укладених позивачем з юридичними особами - виконавцями ремонтно-будівельних, монтажних та інших робіт, пов'язаних з благоустроєм територій, протягом 2012 року; оригінали банківських виписок з розрахункового рахунку ПрАТ «Діжитек - Сервіс» за липень-листопад 2012 року, та інші.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Метрос») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень-листопад 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПрАТ «Діжитек - Сервіс» і ТОВ «Метрос».

Зокрема, в Акті перевірки від 24.05.2013р. № 1537/22-01/19364012 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Метрос» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зокрема, відповідно до листа Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.09.2013р. № 1431/9/26-15-09-0109, наданого у відповідь на судовий запит від 12.08.2013р. № 826/12676/13-а, відомості про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами ТОВ «Метрос» (ідентифікаційний код 31238263) до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПрАТ «Діжитек - Сервіс» або його контрагента - ТОВ «Метрос», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Діжитек-Сервіс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 10 червня 2013 року № 0000092201 і № 0000102201.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Діжитек-Сервіс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Ризька, буд. 8А, ідентифікаційний код 19364012) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова