Постанова

від 11.10.2013 по справі 826/12880/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 жовтня 2013 року                  10:45                        № 826/12880/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євробілдінг» про стягнення заборгованості по страховим внескам,- ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євробілдінг» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 5  191,48 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно поданого до фонду звіту по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, в обґрунтування позову позивач зазначає, що строком сплати страхових внесків є день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період, яка повинна виплачуватись, як зазначає позивач, не рідше двох разів на місяць, а відтак несплачена за вказаний період відповідачем сума страхових внесків вважається недоїмкою та підлягає примусовому стягненню. Відповідач в судове засідання 02.10.2013 року не з'явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав. При цьому, копія ухвали суду від 04.09.2013 року не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин, з огляду на що та виходячи з положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвала суду вважається врученою, а відповідач – належним чином повідомленим про розгляд справи. За таких обставин, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України та враховуючи неявку відповідача, в судовому засіданні 02.10.2013 року судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження. Відповідач, як вже зазначено вище, заперечень проти позову, пояснень чи документів не подавав, а відтак суд, вирішуючи даний спір по суті, виходить з наявних в матеріалах справи документів та доказів. Розглянувши в порядку письмового провадження подані позивачем документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Євробілдінг» зареєстроване із статусом юридичної особи (код ЄДР 36192249, адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 5). Відповідно до  статті 2 Закону № 2240-III  від 18.01.2001 відповідач є страхувальником та платником страхових внесків передбачених зазначеним  законом. 21.01.2011 року відповідачем подано до Фонду Звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік. Зокрема, з вказаного звіту (розділ V звіту «Розшифровка заборгованості за страхувальником») вбачається, що відповідачем визначена сума внесків, пов'язана з невиплатою заробітної плати у розмірі 5191,48 грн. Зазначені нарахування, як вбачається з картки особового рахунку, виникли з 2008 року. Позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості, оскільки вважає зазначену суму коштів недоїмкою зі сплати страхових внесків та наполягає на її стягненні. Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного. Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III  від 18.01.2001 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком. Частиною 1 вказаної статті Закону визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати. При цьому, у разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків. Порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, був деталізований Інструкцією, яка затверджена постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001 та була чинна на момент виникнення спірних відносин. Так, підпунктом 4.4. п. 4 Інструкції встановлено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. На необхідності застосуванні такого порядку перерахування коштів на рахунки Фонду зазначається і самим Фондом (листи від 29.07.2009 № 01-14-1582 та від 07.07.2010 № 05-31-1322). При цьому, згідно підпунктом 4.5 п. 4 Інструкції також зазначено, що у разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати. Виходячи з системного аналізу наведених вище положень законодавства суд приходить до висновку, що днем сплати страхових внесків, днем виникнення обов'язку сплати внесків до Фонду є день одержання коштів на оплату праці. На це вказує і порядок застосування санкцій, передбачений Інструкцією, а саме - недоїмкою вважаються не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески (п. 4.4. Інструкції). При цьому, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки) (п. 5.4 Інструкції). Як встановлено судом і підтверджується у вищезгаданому звіті по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік, сума, яку просить стягнути позивач, складається із суми внесків, які не сплачені у зв'язку з невиплатою заробітної плати. У той же час, виходячи з того, що обов'язок із сплати внесків виникає у день отримання коштів на виплату заробітної плати, слід зазначити, що позивачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч 1. ст. 71 КАС України, не доведено та судом не встановлено того, що на день розгляду справи відповідачем сплачено заробітну сплату (отримано кошти для виплати заробітної плати), із одночасною сплатою якої у відповідача виникав би обов'язок сплачувати страхові внески. При цьому, під час судового розгляду справи представник позивача визнав, що строк сплати спірної суми коштів не наступив, спірна сума не є недоїмкою. Відтак, в даному випадку позивачем не доведено того, що строк сплати спірної суми коштів настав, а відтак підстав вважати спірну суму недоїмкою у суду немає. Посилання позивача на те, що відповідач своєчасно не сплачує заробітну плату не спричиняє виникнення обов'язку відповідача щодо сплати спірної суми внесків. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виникнення у відповідача обов'язку із сплати спірної суми внесків та набуття цією сумою статусу недоїмки, а відтак позивач не довів законності та обґрунтованості своїх вимог, а отже у суду не має правових підстав для задоволення позову у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити. Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.          Суддя                                                                                                            О.А. Кармазін