Рішення

від 04.10.2013 по справі 712/2-2092/2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Чужі Ю.Г.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, та зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - Ужгородська районна державна нотаріальна контора - про встановлення часток у праві на спадщину за законом, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, в якому просила визнати за ОСОБА_1: - право власності на 1/2 частину в 100%-му статутному фонді Приватного підприємства «КГМ-Рейн» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98); - право власності на 1/2 частину з 4311 простих акцій ВАТ «Моноліт» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд.98) номінальною вартістю 0,50 грн. кожна, сумарною номінальною вартістю 2155,50 грн.; - право власності на земельну ділянку розміром 0,10 га та на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на ній, за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7, з яким вона перебувала у шлюбі з 1984 року. Оскільки чоловік не склав заповіт, спадкоємцями за законом є позивачка, їх спільні з померлим діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також батьки чоловіка - ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

16 червня 2010 року позивачка звернулась до Ужгородської державної районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини яка відкрилась після смерті її чоловіка, де її повідомили, що їй необхідно в судовому порядку визначити частку, яка в спільному майні подружжя належала їй.

У 1993 році чоловік позивачки ОСОБА_7 разом з партнерами заснували Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рейн», яке було зареєстроване роз порядженням Ужгородського міськвиконкому № 164 від 15 квітня 1993 року.

Внесок до статутного фонду даного Товариства було зроблено її чоловіком у вигляді грошових коштів, які вони нажили спільно, перебуваючи в шлюбі.

В подальшому за спільно нажиті під час шлюбу кошти ОСОБА_7 при дбав у інших засновників їх частки, ставши власником частки в розмірі 100% статутного фонду СП «Рейн», і у 2003 році дане товариство було перереєстровано в приватне підприємство «КГМ-Рейн».

Також ОСОБА_7 був акціонером ВАТ «Моноліт» (м.Уж город, вул.Тельмана, буд.98, код 13582707). Дані акції ним було придбано до 2004 року, за спільні сімейні кошти. На момент смерті ОСОБА_7, від повідно до виписки з реєстру власників іменних цінних паперів, він був власником 4311 шт. простих акцій ВАТ «Моноліт», номінальною вартістю 0,50 грн. кожна, сумарною номінальною вартістю 2155, 50 грн.

Вказані акції ВАТ «Моноліт» та приватне підприємство «КГМ-Рейн» позивачка вважає спільною сумісною власністю подружжя, у якій їй належить 1/2 частина.

Також, під час перебування в шлюбі, відповідно до Договору купівлі-продажу №7-458 від 05 жовтня 1995 року, ОСОБА_1 за власні кошти, отримані в дар від її матері, в сумі 300 000 000,00 купоно-карбованців (3 000,00 гривень) придбала у громадянки ОСОБА_8 земельну ділянку розміром 0,10 га. за адресою: АДРЕСА_1 із розташованим на ній незакінченим будівництвом жилого будинку. На дану земельну ділянку на її ім'я виготовлено та видано їй державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №432603 від 5 квітня 2009 року.

Посилаючись на вказані обставини, просила задовольнити позов.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, остаточно просили:

- включити до складу спадкового майна земельну ділянку з розташованим на ній домоволодінням по АДРЕСА_2 та нерухоме і рухоме майно Приватного підприємства «КГМ-Рейн» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98) як цілісний майновий комплекс;

- визначити частки, належні ОСОБА_7 у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя: 1) 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0966 га., що розташовані в АДРЕСА_1; 2) 1/2 частина об'єкту незавершеного будівництва жилого будинку, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1; 3) 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в АДРЕСА_2; 4) 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_2;

- встановити частки у праві на спадщину за законом за ОСОБА_5 та ОСОБА_4: в статутному фонді Приватного підприємства «КГМ-Рейн» - по 1/5 частці кожному; від загальної кількості акцій подружжя у ВАТ «Моноліт» (5088 штук по 0,50 грн.) по 1/10 частці кожному; - по 1/10 частці кожному від земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0966 га., що розташовані в АДРЕСА_1; по 1/10 частці кожному від об'єкту незавершеного будівництва жилого будинку, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1; по 1/10 частці кожному від земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в АДРЕСА_2; по 1/10 кожному від домоволодіння АДРЕСА_2.

Вважають, що вклад до статутного фонду приватного підприємства „КГМ-Рейн" не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а ОСОБА_1 має право лише на частку від доходів підприємства, і тому кожному із п'яти спадкоємців належить по 1/5 частці в статутному фонді Приватного підприємства «КГМ-Рейн».

Спільною власністю подружжя є 5088 простих акцій ВАТ „Моноліт" - 4311 акцій, що належали ОСОБА_7, та 777 акцій, що належать ОСОБА_1, половина з яких - 2544 акцій - належатиме ОСОБА_1, а інші 2544 акції входять до спадкової маси.

Також позивачі за зустрічним позовом вказували на необхідність включення до складу майна, що спадкується після смерті ОСОБА_7, домоволодіння із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_2, де проживали сім'єю до смерті ОСОБА_7, а ОСОБА_1 проживає по сьогодні. У будівництві цього будинку з 1991 року по 1993 рік приймав безпосередню участь, в тому числі придбавав будівельні матеріали, і ОСОБА_4, а з 1994 року по 2007 рік він допомагав при перебудовах та облаштуванні цього домоволодіння.

Крім того, ОСОБА_1 у 1995 році придбала за спільні сімейні кошти у громадянки ОСОБА_8 незакінчений будівництвом жилий будинок та земельну ділянку розміром 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1. 15 квітня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №432603. Вважають, що цей об'єкт є також спільною сумісною власністю, оскільки посилання ОСОБА_1 на придбання його за власні кошти, отримані в дар, жодним нотаріально посвідченим документом не підтверджується.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за нею право власності: на 1/2 частину в 100%-му статутному фонді Приватного підприємства «КГМ-Рейн» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98, код 19105262); - на 1/2 частину з 4311 шт. простих акцій ВАТ «Моноліт» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд.98, код. 13582707) номінальною вартістю 0,50 грн. кожна, сумарною номінальною вартістю 2155,50 грн; на земельну ділянку розміром 0,10 га та на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на ній, за адресою: АДРЕСА_1

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено рівні частки у праві на спадщину за всіма спадкоємцями, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - на 1/2 частину в статутному фонді приватного підприємства «КГМ-Рейн» та 1/2 частину простих акцій ВАТ «Моноліт».

В решті позовних вимог відмовлено.

На це рішення подали апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_9, який ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 2 листопада 2011 року був залучений до участі у справі як процесуальний правонаступник (спадкоємець) померлого ОСОБА_4.

Просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов. Крім того, ОСОБА_9 просив визнати його забудовником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно із ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Такі самі правові підстави набуття подружжям права спільної сумісної власності на майно передбачалися статтями 22, 24 КпШС.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.ч. 1,2 ст. 370, ч. 2 ст.372 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7. Оскільки ним не було складено заповіту, спадкоємцями за законом є позивачка, їх діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

З 03 листопада 1984 року по день смерті ОСОБА_7 позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 перебувала з ним у шлюбі. Проживали вони весь цей час разом, вели спільне господарство та виховували дітей, що ніким з осіб, які беруть участь у справі, не заперечується.

На час смерті ОСОБА_7 йому належало 100 % статутного фонду у приватному підприємстві „КГМ-Рейн" (т. 1 а.с. 9-16) та 4311 простих акцій ВАТ „Моноліт" (т. 1 а.с. 34-35).

Сім'я проживала за адресою: АДРЕСА_2, де зареєстровано місце проживання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу належить земельна ділянка площею 0,0966 га. по АДРЕСА_1, та розташований на ній незакінчений будівництвом жилий будинок (т. 1 а.с.17-19).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вважав, що 4311 простих акцій ВАТ „Моноліт", що належали ОСОБА_7, та статутний фонд приватного підприємства „КГМ-Рейн" є спільною сумісною власністю подружжя. Факт придбання позивачкою незакінченого будівництвом жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за особисті кошти, отримані в дар від її матері, стверджується показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 - матері ОСОБА_1 - яка підтвердила, що у 1995 році вона подарувала донці 300 000 000 купоно-карбованців для придбання нерухомості.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спільної власності подружжя на статутний фонд ПП „КГМ-Рейн", який відповідає закону та узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року N 17-рп/2012 (справа N 1-8/2012) у справі за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України - положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. А отже підстав для задоволення вимог зустрічного позову щодо включення до складу спадкового майна нерухомого і рухомого майна Приватного підприємства «КГМ-Рейн» як цілісного майнового комплексу - немає.

Також відповідає закону висновок суду першої інстанції щодо спільної власності подружжя на акції ВАТ „Моноліт", що не оспорюється і позивачами за зустрічним позовом. Проте, визнаючи право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину з 4311 простих акцій ВАТ „Моноліт", суд першої інстанції не врахував, що така кількість акцій належала ОСОБА_7, в той час як ОСОБА_1 належить ще 777 простих акцій (т. 1 а.с.34-35), а отже спільною власністю подружжя є 5088 акцій, з яких ОСОБА_1 належить 1/2 частина - 2044 акції, а отже їй належить 1767 акцій з 4311 акцій ОСОБА_7, і саме на таку кількість акцій за нею слід визнати право власності.

Висновок суду щодо належності ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку розміром 0,10 га та на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (№54) не відповідає обставинам справи та суперечить нормам матеріального права.

Так, факт придбання незакінченого будівництвом жилого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за особисті кошти ОСОБА_1 підтверджувала тим, що такі кошти (300 000 000 купоно-карбованців) для придбання нерухомості отримані в дар від матері - ОСОБА_10, яка про це показала в судовому засіданні, допитана як свідок, і на підтвердження цього ОСОБА_1 надала розписки (а.с. т. 1 а.с.32,33).

Відповідно до положень ст. ст. 22,24 Кодексу про шлюб та сім'ю, чинного на час придбання спірного майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 44, ст. 46 ЦК 1963 р., чинного на час придбання спірного майна, повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад 100 карбованців, за винятком угод, зазначених у ст. 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством СРСР і УРСР. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Також ч. 1 ст. 244 ЦК 1963 р. передбачено, що договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Суд першої інстанції у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК на зазначені положення закону уваги не звернув, на підтвердження факту дарування грошей позивачці її матір'ю послався лише на показання свідка, які, з огляду на положення ст. 59 ЦПК, є недопустимими доказами, так само як і розписки про передачу та отримання коштів.

Таким чином, в судовому засіданні належними та допустимими доказами не було доведено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, та розташований на ній об'єкт незавершеного будівництва, є особистою власністю ОСОБА_1 Оскільки цей об'єкт та земельна ділянка були придбані за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - відповідне майно є об'єктом їх спільної сумісної власності, а отже, кожному із подружжя в ньому належить по 1/2 частині. Відтак рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку розміром 0,10 га. та на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на ній, за адресою: АДРЕСА_1, слід змінити та визнати за нею право власності на 1/2 частину цього об'єкту.

Що стосується вимог зустрічного позову про встановлення за позивачами частки у праві на спадщину по 1/10 частці кожному від земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в АДРЕСА_2, та по 1/10 кожному від домоволодіння АДРЕСА_2, то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок зводився на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_7 рішенням колгоспу від 10.02.1990 (т.1 а.с.169). Судова колегія не бере до уваги позицію представника відповідачів за зустрічним позовом щодо статусу майна як колгоспного двору, оскільки члени колгоспного двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, мають право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування (п. 6 «а» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»). Проте майно, про яке ідеться в позові, не існувало на час припинення існування колгоспного двору (15 квітня 1991 року) - будівельний паспорт на забудову земельної ділянки було складено лише 20 травня 1990 року (т. 3 а.с. 16-18), і зведений будинок за своєю площею не відповідає тій площі, яка визначена у будівельному паспорті.

За ОСОБА_1 та за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно в Ужгородському районі (т. 1 а.с.163, 164).

Відповідно до довідки Холмківської сільської ради від 22.02.2011 земельна ділянка площею 0,11 га, яка розташована по АДРЕСА_2, не приватизована, рішення про передачу її у приватну власність сільською радою не надавалось (т. 1 а.с.166). Таким чином, ця земельна ділянка у власності ОСОБА_7 не перебувала, а відтак і не може бути об'єктом спадкування. Так само як і споруджений житловий будинок, хоча і має 100 % готовності (т. 2 а.с. 184-195), не є «домоволодінням», як про це зазначається у вимогах зустрічної позовної заяви.

Відповідно до «Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах», затвердженої Наказом Державного комітету статистики України N 491 від 08.12.2010 «домоволодіння» - житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

Виходячи із змісту частин 1, 2 статті 331 ЦК України, частини 1 статті 182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (в редакції, що діяли на час ухвалення рішення судом першої інстанції), право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт як на домоволодіння не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України).

Відповідна позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року, справа N 3-82гс11.

Таким чином, такого об'єкта цивільного права, як «домоволодіння» - немає. Тому підстав для задоволення вимог зустрічного позову щодо включення до складу спадкового майна земельної ділянки з розташованим на ній домоволодінням по АДРЕСА_2 - немає.

Так само і немає підстав для задоволення позову в частині встановлення позивачам за зустрічним позовом часток у праві на спадщину на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані в АДРЕСА_2, та на частку у домоволодінні АДРЕСА_2, оскільки зазначена земельна ділянка у власності спадкоємця не перебувала, а не введений в експлуатацію об'єкт статусу «домоволодіння» - немає.

Як зазначали самі позивачі за зустрічним позовом, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (п.8) у разі смерті забудовника до складу спадщини входять його права як забудовника. Проте відповідної вимоги, так само як і вимоги про визнання права на будівельні матеріали та інше майно, що було використано в процесі будівництва, позивачами за зустрічним позовом не заявлялось, а прохання ОСОБА_9 визнати його забудовником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_2, апеляційним судом, виходячи з положень ст. 303 ч. 1 ЦПК України, задоволено бути не може.

Зважаючи на викладене, апеляційні скарги підлягаються частковому задоволенню. Через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України) рішення суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.п.3,4 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319, 380 колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину в 100% статутного фонду Приватного підприємства «КГМ-Рейн» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд. 98, код 19105262) - залишити без змін.

В частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину з 4311 штук простих акцій ВАТ «Моноліт» - рішення змінити, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1767 простих акцій ВАТ «Моноліт» (м.Ужгород, вул. Тельмана, буд.98, код. 13582707) номінальною вартістю 0,50 грн. кожна, які належали ОСОБА_7.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку розміром 0,10 га та на об'єкт незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на ній, за адресою: АДРЕСА_1 - змінити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,10 га та на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва (будівельні матеріали), що знаходяться на ній, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 квітня 2011 року в частині вирішення зустрічного позову - змінити.

Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Визначити частки, належні ОСОБА_7 у майні, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя:

- 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0966 га., що розташовані в АДРЕСА_1;

- 1/2 частину об'єкту незавершеного будівництва жилого будинку, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Встановити частки у праві на спадщину за ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (як правонаступником ОСОБА_4)

- в статутному фонді Приватного підприємства «КГМ-Рейн» - по 1/10 частці кожному;

- від загальної кількості акцій подружжя у ВАТ «Моноліт» (5088 штук по 0,50 грн.) по 1/10 частці кожному (по 508,8 акцій кожному);

- по 1/10 частці кожному від земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0966 га., що розташовані в АДРЕСА_1;

- по 1/10 частці кожному від об'єкту незавершеного будівництва жилого будинку, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

В задоволені решти зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: