Рішення

від 10.10.2013 по справі 901/2979/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2013 Справа № 901/2979/13 за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України

(вул. Жовтневий масив, буд. 12, с. Клепініно, Красногвардійський район, АР Крим, 97010)

до фізичної особи - підприємця Бєлогрівцева Сергія Юрійовича

(вул. Нова, буд. 3, с. Вишневе, Білогірський район, АР Крим, 97613)

(вул. Первомайська, 34, с. Криничне, Білогірський район, АР Крим, 97643)

про стягнення 21 167.30 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Лєвініца Віта Валентинівна, представник, довіреність № 4 від 30.09.2013, ДП «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України;

Від відповідача : не з'явився, ФОП Бєлогрівцев С.Ю.;

Суть спору: Державне підприємство «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Бєлогрівцева С.Ю. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19 980.00 грн. та 3% річних у розмірі 1 187.30 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 11 лютого 2011 року в частині своєчасної та повної оплати вартості товару.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надіслане судом на його адресу, повернулось із відміткою про отримання відповідачем судової кореспонденції (а.с. 36).

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

11 лютого 2011 року між Державним підприємством «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України (сторона -1) та фізичною особою - підприємцем Бєлогрівцевим Сергієм Юрійовичем (сторона-2) укладений договір про відпуск товару, відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 зобов'язалася передати у власність сторони -2, товар, а саме - ячмінь в мішках, а остання - прийняти товар та здійснити оплату, відповідно до умов договору.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що сума договору складає 19 980.00 грн..

Відповідно до пункту 2.1 строк передачі товарів стороною - 1 стороні - 2 становить - до 31 липня 2011 року.

Згідно з пунктом 2.5 договору розрахунки за відпущений товар здійснюються у грошовому вираженні та повинні бути здійснені у строк до 31 липня 2011 року.

Відповідно до пункту 6.1 договору він набирає сили з 11 лютого 2011 року та діє до 31 липня 2011 року.

За накладною № 68 від 11 лютого 2011 року позивачем на виконання умов договору було передано відповідачеві товар на суму 19 980.00 грн. (а.с. 12).

Листом від 26 вересня 2011 року відповідач просив відстрочити йому сплату боргу на суму 19 980.00 грн. до 01 листопада 2011 року, але заборгованість у визначений строк сплачена не була (а.с. 14).

Позивач претензією № 858 від 19 червня 2012 року вимагав від відповідача сплати заборгованості (а.с. 13), у відповідь на яку відповідач листом від 03 серпня 2012 року повідомив про те, що заборгованість буде оплачуватись ним з жовтня 2012 року по 2 000.00 грн. до повного погашення заборгованості (а.с. 15).

Проте, на даний час вартість отриманого товару відповідачем не оплачена.

Вказане з'явилося підставою для звернення Державного підприємства «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

За своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договором про відпуск товару від 11 лютого 2011 року було передано відповідачу товар на загальну суму 19 980.00 грн. (а.с. 11).

Факт поставки товару відповідачу підтверджується накладною № 68 від 11 лютого 2011 року (а.с. 12).

Також, відомості, зазначені в листах відповідача від 26 вересня 2011 року та від 03 серпня 2012 року, суд розцінює як визнання останнім факту наявності факту заборгованості перед позивачем в сумі 19 980.00 грн. (а.с. 12, 14).

Отже, судом було встановлено, що відповідачем від позивача було отримано та не оплачено товар, в результаті чого за ним створилася заборгованість в сумі 19 980.00 грн..

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість отриманого товару в розмірі 19 980.00 грн. обґрунтованими, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 187.30 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 01 серпня 2011 року по 23 липня 2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 1 187.30 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача (а.с. 10).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 10 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бєлогрівцева Сергія Юрійовича (вул. Нова, буд. 3, с. Вишневе, Білогірський район, АР Крим, 97613; вул. Первомайська, 34, с. Криничне, Білогірський район, АР Крим, 97643, ідентифікаційний номер 1970313390) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Клепініно» Національної академії аграрних наук України (вул. Жовтневий масив, буд. 12, с. Клепініно, Красногвардійський район, АР Крим, 97010, код ЄДРПОУ 32363287) 19 980.00 грн. - заборгованості, 1 187.30 грн. - 3% річних та 1 720.50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська