Рішення

від 26.09.2013 по справі 905/5533/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2013 Справа № 905/5533/13

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г.,

розглянув справу за позовом Комунального підприємства "Макіївтепломережа", м. Макіївка Донецької області

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія Емброл Інжиніринг", м. Донецьк

про стягнення 40661,52 грн.

за участю представників:

від позивача: Дрозд Т.А. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунального підприємства "Макіївтепломережа", м. Макіївка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія Емброл Інжиніринг", м. Донецьк про стягнення 40661,52 грн., у тому числі 34777,89 грн. основного боргу, 2907,95 грн. пені, 2434,45 грн. штрафу, 468,99 грн. 3% річних, 72,24 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на укладання із Відповідачем договору про постачання теплової енергії №338 від 17.10.2008р. разом із додатками до нього, Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №24 від 30.09.2011р., акти на включення опалення та гарячого водопостачання від 16.10.2012р., акти на відключення опалення та гарячого водопостачання від 16.04.2013р., акти показань приладу обліку за періоди 15.10.2012р.-26.10.2012р., 27.10.2012р. - 26.11.2012р., 27.11.2012р.-25.12.2012р., 26.12.12 - 28.01.13, 29.01.13-25.02.13, 26.02.13 - 26.03.13, 27.03.13 - 15.04.13, рахунки №338 від 31.10.2012р., від 29.11.2012р., від 28.12.2012р., від 30.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 19.04.2013р., Актів приймання-передачі послуг з централізованого постачання теплової енергії від 31.10.2012р., 29.11.2012р., 28.12.2012р., 30.01.2013р., 28.02.2013р., 31.03.2013р., 19.04.2013р. з листами-описами вкладень до цінних листів на адресу Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України.

Згідно письмових пояснень Позивача від 27.08.2013р., станом на 20.08.2013р. Відповідачем по справі не здійснено оплат наявної суми заборгованості за надані Позивачем послуги з теплопостачання.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання не являвся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, оскільки процесуальні документи судом йому направлялись на юридичну адресу згідно Витягу з ЄДР, отриманого за допомогою програми «Інформаційно-ресурсний центр - Пошук в ЄДР».

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

17.10.2008р. між Комунальним підприємством «Макіївтепломережа» (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Проектно-будівельна компанія Емброл Інжиніринг" (Споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №338 від 17.10.2008р. згідно з умовами якого Позивач прийняв на себе зобов'язання подавати теплову енергію Споживачу на об'єкт - Агентство нерухомості (Додаток №1) в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (Розділ 1).

Облік відпущеної теплової енергії здійснюється по приладам обліку, встановленим на тепловому введенні Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п.2.6.).

Тарифи для розрахунків між Теплопостачальною організацією та Споживачем встановлюються (регулюються) виконавчим комітетом міської ради м.Макіївки. У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв або інших складових, тариф може змінюватися без узгодження зі Споживачем, але у відповідності з діючим законодавством. Про зміну тарифів Теплопостачальна організація оповіщає Споживача письмово або через засоби масової інформації (міська газета) та оформлюється додатковою угодою. Загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок теплової енергії за опалювальний період (п.6.2.).

У підтвердження здійснених нарахувань згідно виставлених Рахунків Відповідачу Позивач надав Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №24 від 30.09.2011р. «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Макіївтепомережа», згідно якої тарифи на теплову енергію складають: для потреб бюджетних установ 799,73 грн. за 1Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 881,84 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем направлені Відповідачу проекти додаткових угод до Договору №338 від 17.10.2008р. щодо планових витрат на опалення та розподілу навантажень за тепловим лічильником згідно супровідного листа №12-3818 від 04.04.2013р.

Початок постачання теплової енергії у спірний період підтверджується актами на включення опалення від 16.10.2012р.

Згідно з умовами вказаного договору Позивачем за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. було поставлено Відповідачу теплову енергію на загальну суму 34777,89 грн.

Вказаний вище період також вбачається з рахунків №338 від 31.10.2012р., від 29.11.2012р., від 28.12.2012р., від 30.01.2013р., від 28.02.2013р., від 31.03.2013р., від 19.04.2013р.

Факт постачання Позивачем обсягів теплової енергії на вказану суму з боку Відповідача не спростований.

Згідно пояснень представника Позивача, Відповідачем погашення суми наявної заборгованості не здійснювалось.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.10.1 Договір набуває чинності з дня його підписання та діє п'ять років. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію (п.10.3).

Згідно п.6.5. Договору, якщо Споживач розраховується за показниками комерційних приладів обліку, він до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії відповідного місяця попереднього опалювального сезону. Остаточний розрахунок відбувається протягом 10-ти банківських днів після отримання рахунку фактичного споживання.

Факт надання рахунків на оплату теплової енергії за спірний період Відповідачу підтверджений наявними у матеріалах справи описами вкладень до цінних листів зі штемпелем поштової організації.

З вказаних документів вбачається наступне:

- рахунок №338 від 31.10.2012р. відправлений Відповідачу 06.11.2012р.;

- рахунок №338 від 29.11.2012р. відправлений Відповідачу 03.12.2012р.;

- рахунок №338 від 28.12.2012р. відправлений Відповідачу 08.01.2013р.;

- рахунок №338 від 30.01.2013р. відправлений Відповідачу 01.02.2013р.;

- рахунок №338 від 28.02.2013р. відправлений Відповідачу 05.03.2013р.;

- рахунок №338 від 31.03.2013р. відправлений Відповідачу 30.04.2013р.;

- рахунок №338 від 19.04.2013р. відправлений Відповідачу 30.04.2013р.

З урахуванням норм Розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007р. №1149 вказані рахунки з урахуванням поштового перебігу отримані Відповідачем наступним чином:

- рахунок №338 від 31.10.2012р. отриманий Відповідачем 09.11.2012р.;

- рахунок №338 від 29.11.2012р. отриманий Відповідачем 06.12.2012р.;

- рахунок №338 від 28.12.2012р. отриманий Відповідачем 11.01.2013р.;

- рахунок №338 від 30.01.2013р. отриманий Відповідачем 04.02.2013р.;

- рахунок №338 від 28.02.2013р. отриманий Відповідачем 11.03.2013р.;

- рахунок №338 від 31.03.2013р. отриманий Відповідачем 07.05.2013р.;

- рахунок №338 від 19.04.2013р. отриманий Відповідачем 07.05.2013р.

З урахуванням положень п.6.5. Договору, Відповідач повинен був оплатити перелічені рахунки відповідно:

- рахунок №338 від 31.10.2012р. не пізніше 23.11.2012р.;

- рахунок №338 від 29.11.2012р. не пізніше 20.12.2012р.;

- рахунок №338 від 28.12.2012р. не пізніше 25.01.2013р.;

- рахунок №338 від 30.01.2013р. не пізніше 18.02.2013р.;

- рахунок №338 від 28.02.2013р. не пізніше 25.03.2013р.;

- рахунок №338 від 31.03.2013р. не пізніше 23.05.2013р.;

- рахунок №338 від 19.04.2013р. не пізніше 23.05.2013р.

Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати Позивачу грошових коштів в сумі 34777,89 грн . всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України Відповідач не виконав.

Дане у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, фактичним обставинам справи не суперечить.

З огляду на таке, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем, що виникло на підставі договору про постачання теплової енергії №338 від 17.10.2008р. на час винесення рішення не виконано ним.

Доказів, що свідчать про сплату Відповідачем заборгованості у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у повному обсязі.

Водночас Позивачем заявлено до стягнення пені у сумі 2907,95 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Так, згідно п.7.2.3.. вищевказаного правочину, несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, за яким допущене прострочення виконання за кожен день, а за прострочення понад 30 діб додатково відшкодовується штраф у розмірі 7% визначеної вартості.

Враховуючи норми п.6.5. Договору про постачання теплової енергії №338 від 17.10.2008р. з урахуванням дат отримання Відповідачем спірних рахунків, господарський суд вказує, що Позивачем невірно визначений початок періодів нарахувань штрафних санкцій за рахунками за січень - квітень 2013р.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на межі позовних вимог, правомірними періодами нарахувань пені є наступні:

- рахунок №338 від 30.01.2013р. з 19.02.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 28.02.2013р. з 26.03.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 31.03.2013р. з 24.05.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 19.04.2013р. з 24.05.2013р. по 29.07.2013р.

Здійснивши розрахунок пені з урахуванням меж позовних вимог та правомірних періодів її нарахування, господарський суд прийшов до висновку про задоволення даних позовних вимог частково, а саме в сумі 2603,38 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача штраф у сумі 2434,45 грн .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказана позиція встановлена Верховним судом України у Постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено зокрема штраф (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що сторонами правомірно погоджено в спірному договорі відповідальність у вигляді стягнення штрафу. Правомірним є стягнення з Відповідача штрафу за невиконання грошових зобов'язань понад 30 діб у розмірі 7% визначеної вартості згідно умов п.7.2.3. Договору №338 від 17.10.2008р..

Перевіривши розрахунок суми штрафу, здійснений Позивачем, суд задовольняє дані позовні вимоги, а саме в сумі 2434,45 грн .

Що стосується вимог Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 468,99 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та межі позовних вимог правомірними періодами нарахування 3% річних по рахунках є такі:

- рахунок №338 від 31.10.2012р. з 24.11.2012р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 29.11.2012р. з 21.12.2012р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 28.12.2012р. з 26.01.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 30.01.2013р. з 19.02.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 28.02.2013р. з 26.03.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 31.03.2013р. з 24.05.2013р. по 29.07.2013р.;

- рахунок №338 від 19.04.2013р. з 24.05.2013р. по 29.07.2013р.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд дійшов висновку про те, що сума 3% річних підлягає задоволенню частково - у сумі 435,22 грн.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 72, 24 грн. інфляційних

Стосовно здійснення розрахунку інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат у відповідності до вищевказаних нормативно-правових актів та методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», господарський суд прийшов до висновку, що означені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки кінцева сума інфляційних за визначений Позивачем період є мінусовою.

Судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Макіївтепломережа", м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія Емброл Інжиніринг", м. Донецьк про стягнення 40661,52 грн., у тому числі 34777,89 грн. основного боргу, 2907,95 грн. пені, 2434,45 грн. штрафу, 468,99 грн. 3% річних, 72,24 грн. інфляційних втрат задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія Емброл Інжиніринг" (83052, м. Донецьк, вул.. Бурденко, 27 код ЄДРПОУ 31500413, р/р 26005107600 в ЗАТ Донгорбанк МФО 334970 ОКПО 31500413 ІНН 315004105632) на користь Комунального підприємства "Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, м. Макіївка, вул.Лєбєдєва 72 а, р/р 26005011453801 в ПАО «Альфа Банк», м.Київ, МФО 300346, код 31534547) 40250,94 грн., з яких 34777,89 грн. основного боргу, 2603,38 грн. пені, 2434,45 грн. штрафу, 435,22 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1701,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

У судовому засіданні 26.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 01.10.2013 року.

Суддя С.М. Соболєва