Рішення

від 02.10.2013 по справі 907/761/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2013р. Справа № 907/761/13

За позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

За участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород

ДО Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів

ДО малого приватного підприємства „Привал", с. Чумалево Тячівського району

ПРО визнання недійсним розпорядження голови Тячівської РДА №550 від 12.09.2012р. „Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання в оренду та встановлення орендної плати";

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012р., укладеного між Тячівською РДА та МПП „Привал", який зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно №255655 від 01.03.2013р. щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки площею 1,0га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами (відкритої розробки родовищ глин) строком на 10 років

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Свистак В.В. - представник за довіреністю №06-20/887 від 01.04.2013р.

від відповідача 1 - Голубка М.Ф. - представник за довіреністю №697/03-18 від 28.08.2013р.

від відповідача 2 - Кузка С.О. - представник за довіреністю від 28.08.2013р.

від третьої особи - не з'явились

від прокуратури - Кілічук Й.Й.. - старший прокурор відділу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород до Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів до малого приватного підприємства „Привал", с. Чумалево Тячівського району про визнання недійсним розпорядження голови Тячівської РДА №550 від 12.09.2012р. „Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання в оренду та встановлення орендної плати", визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012р., укладеного між Тячівською РДА та МПП „Привал", який зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно №255655 від 01.03.2013р. щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки площею 1,0га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2013р. порушено провадження у справі №907/761/13, в порядку вимог ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державну інспекцію сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород та призначено справу до розгляду на 05.08.2013р.

У зв'язку з неявкою представників відповідачів розгляд справи ухвалою суду від 05.08.2013р. було відкладено на 15.08.2013р.

В засіданні суду 15.08.2013р. позивачем подано клопотання про відмову від позову в порядку вимог ст. 78 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2013р.

За клопотанням сторони розгляд справи ухвалою суду від 12.09.2013р. було відкладено на 20.09.2013р.

Ухвалою суду від 20.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 02.10.2013р.

Прокурор просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає про те, що МПП «Привал» спірна земельна ділянка надана для відкритої розробки родовища глини , а не для будівництва об'єктів соціальної сфери, (будівництва об'єктів пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальних громад). В обгрунтування своїх доовдів посилається на те, щотакої ж позиції притримується і Верховний Суд України, який правовою позицією, висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 вересня 2013 року в справі № 6-71цс13, чітко розмежовує повноваження районних державний адміністрацій та обласних державних адміністрацій. Також, зазначає, що при укладенні оспорюваного договору оренди було порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», щодо визначення розміру орендної плати. У підтвердження своєї позиції вказує на те, що випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок зазначено в ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. В свою чергу землевпорядна документація щодо проведення нормативно грошової оцінки землі підлягає обов'язковій державній експертизі відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації". Дане твердження також відображене у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 травня 2013 р. у справі № 6-1 ЦС13.

Відповідач 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та зазначає про відсутність підстав, визначених прокурором у позовній заяві, для задоволення позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що відповідно до пункту 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Виходячи з вищенаведеного чітко випливає, що розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів входить до повноважень органів виконавчої влади, тобто місцевих державних адміністрацій.

Також зазначає, що МПП «Привал» займається виробництвом цегли для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади с. Чумалево та ближніх населених пунктів Тячівського району, що згідно п. б ч.3 ст.122 Земельного кодексу України надає право Тячівській районній державній адміністрації надавати земельні ділянки у користування даному підприємству. Також МПП «Привал» постійно надає спонсорську допомогу об'єктам соціальної сфери.

Крім того, згідно частини сьомої статті 119 ЦПК України, у разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Позовна заява заступника прокурора Закарпатської області не містить жодного посилання на підстави звернення до суду в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації. До позовної заяви не долучено заяви чи іншого роду звернення вказаних органів щодо порушення їх прав та обов'язків, а також не висловлено прохання цих органів звертатись до суду в їх інтересах.

Відповідач 2 на виконання вимог суду подав письмове заперечення по суті заявлених позовних вимог з приводу обґрунтованості яких заперечує в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому. Посилається на те, що прокуратурою Закарпатської області належним чином не обґрунтовано (з посиланням на правові норми), та не доведено належними та допустимими доказами, порушення, в зв'язку з прийняттям оскарженого розпорядження та укладенням договору оренди, матеріальних чи інших інтересів Закарпатської обласної державної адміністрації. Навпаки на підтвердження відсутності порушень інтересів держави та в підтвердження того, що Тячівська районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень наділених чинним законодавством України свідчить, також, відмова від позовної заяви Закарпатської обласної державної адміністрації в інтересах якої подано позовну заяву Прокуратурою Закарпатської області, а також пояснення представника Закарпатської обласної державної адміністрації надані в процесі розгляду справи № 907/761/13.

Згідно п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Зазначає, що об'єктами, пов'язаними з обслуговуванням жителів територіальної громади району відповідно до Земельного кодексу України, можуть бути не тільки перелічені у п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі, тощо), а й інші. Коло об'єктів є невичерпним, а можливість віднесення об'єкта до таких, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальної громади району, законом чітко не врегульована.

У відповідності до листа Чумалівської сільської ради Тячівського району від 30.09.2013 року за №1033 МПП «Привал» є соціально значимим об'єктом для громади с. Чумалево, так як воно є єдиним підприємством на якому можуть бути створені десятки робочих місць, що є необхідними на сьогоднішній день, крім того, МПП «Привал» є основним джерелом надходжень до місцевого бюджету, тощо.

Зважаючи на це, передана в користування земельна ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, що пов'язані з користування надрами (відкритої розробки родовища глин), безпосередньо пов'язана з обслуговуванням жителів територіальної громади, оскільки розробка родовища глин призведе до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території громади, громада отримає нові робочі місця, інвестиції, додаткове наповнення місцевого бюджету, тощо.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, разом з тим, у поданому суду письмовому поясненні вказує на обґрунтованість позиції прокурора з приводу заявлених позовних вимог. Зокрема, у зазначеному поясненні вказує на те, що в ході перевірки виявлені грубі порушення вимог земельного

законодавства, а саме: що на підставі розпорядження голови Тячівської районної

державної адміністрації від 31.08.07р. №434. клопотання директора МПП «Привал»

від 31,08.2010 року, технічного завдання від 26.12.2011р. № 2698. ГОВ «Хуст- Земля Карпат» (ліцензія серії ЛВ № 5.53823 від 28.10.10) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.0 га в користування на умовах оренди МПП «Привал» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов'язані із користуванням надрами (відкритої розробки родовища глини) за межами населеного пункту с. Чумалево Тячівського району в урочищі «Ольшаник».

Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 12.09.2012р. № 550 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання оренду та встановлення орендної плати» всупереч вимог частини 3 статті 122, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, тобто розгляд даного питання та прийняття. розпорядження не належать до повноваження Тячівської районної державної адміністрації. Відсутність належним чином затвердженого проекту землеустрою - означає неможливість поширення на відповідну земельну ділянку правового режиму.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 31.08.07 № 434 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,0 га в користування на умовах оренди МПП «Привал» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов'язані із користування надрами в ур. «Ольшаник», за межами населеного пункту с.Чумалево Тячівського району.

Вказаний проект землеустрою затверджений розпорядженням голови Тячівської РДА «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання в оренду та встановлення орендної плати» № 550 від 12.09.2012р. Відповідно до вказаного розпорядження, МПП «Привал» передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1,0 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов'язані із користування надрами в ур. «Ольшаник», за межами населеного пункту с.Чумалево Тячівського району.

На підставі вказаного розпорядження між Тячівською РДА та МПП «Привал» укладено договір оренди землі від 21 грудня 2012 року, який зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №255655 від 01 березня 2013 року. Згідно даного договору МПП «Привал» в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0 га в урочищі «Ольшаник», за межами населеного пункту с.Чумалево Тячівського району, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов'язані із користування надрами (відкритої розробки родовища глини) строком на 10 років.

14.06.2013р. Державною інспекцією сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород на виконання вимоги прокуратури Закарпатської області від 10.06.2013р. № 05/3-323/552 вих. 13, була проведена позапланова перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства Тячівською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження за № 550 від 12.09.2012р.

В ході перевірки виявлені грубі порушення вимог земельного

законодавства, а саме: що на підставі розпорядження голови Тячівської районної

державної адміністрації від 31.08.07р. №434. клопотання директора МПП «Привал»

від 31,08.2010 року, технічного завдання від 26.12.2011р. № 2698. ГОВ «Хуст- Земля Карпат» (ліцензія серії ЛВ № 5.53823 від 28.10.10) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1.0 га в користування на умовах оренди МПП «Привал» для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, що пов'язані із користуванням надрами (відкритої розробки родовища глини) за межами населеного пункту с. Чумалево Тячівського району в урочищі «Ольшаник».

Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації від 12.09.2012р. № 550 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання оренду та встановлення орендної плати» всупереч вимог частини 3 статті 122, частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, тобто розгляд даного питання та прийняття. розпорядження не належать до повноваження Тячівської районної державної адміністрації. Відсутність належним чином затвердженого проекту землеустрою - означає неможливість поширення на відповідну земельну ділянку правового режиму.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та зазначає про порушення вимог чинного законодавства при прийнятті спірного розпорядження Тячівською РДА, а також договору оренди земельної ділянки, який укладено на виконання такого розпорядження.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 3 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент видачі Розпорядження №550 від 12.09.2012 року) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (які діяли на момент прийняття спірного розпорядження) До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції, на момент прийняття спірного розпорядження) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України ).

Положеннями п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 6 Закону встановлено, що на виконання Конституції України , законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Згідно ст. 41 вказаного Закону , голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові та порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (надалі Порядок).

Відповідно до п.8 вищезазначеного порядку Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації (п.9 Порядку).

Відтак, суд зазначає, що земельна ділянка площею 1,0га відводилася МПП „Привал" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд цього підприємства, а не для потреб територіальної громади населеного пункту. Вирішення питання про зміну цільового призначення земельної ділянки повинно було вирішуватись обласною державною адміністрацією.

При цьому до об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів (постанова ВГСУ від 23" січня 2013 р. у справі № 5002-9/3329-2011 ).

Окрім того, обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до п.п. 16, 19 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" , виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України ).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином не доведено, що метою передачі МПП «Привал» в оренду строком на 10 років земельної ділянки площею 1,0 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов'язані із користування надрами в ур. «Ольшаник», за межами населеного пункту с.Чумалево Тячівського району є забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, благоустрій відповідної території.

Крім того, відповідачами не доведено суду, яким чином буде здійснено обслуговування жителів територіальної громади с. Чумалево Тячівського району Закарпатської області та забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб останньої.

Оскільки, як встановлено обставинами справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель несільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту, перебуває в землях запасу сільської ради, то при вирішенні даного спору в межах заявлених позовних вимог відповідачами не доведено суду те, що райдержадміністрація мала повноваження надавати в оренду землю під розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов'язані із користування надрами, за умови, що такий об'єкт повинен бути включений за для цього до програми соціально-економічного, культурного розвитку відповідного району. В протилежному випадку, райдержадміністрація не наділена правом розпорядження вищезазначеною землею (постанова ВГСУ від 05 червня 2013 року у справі № 4/5007/1019/12).

Згідно зі ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених підстав, враховуючи приписи ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ч. 1 ст. 47 ГПК України , якою визначено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, судом з'ясовано усі обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини.

Зі змісту статті 122 ЗК України вбачається, що він обмежує обсяг цивільної дієздатності районних державних адміністрації в частині передачі у власність або у користування земельних ділянок, визначаючи перелік цільового використання земель.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, проведеною Державною інспекцією сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород 14.06.2013р. перевіркою дотримання Адміністрацією вимог земельного законодавства встановлено, що при прийнятті розпорядження №550 від 12.09.2012р. Адміністрацією порушено вимоги ст. 122 ЗК України , оскільки прийняття такого розпорядження виходить за межі повноважень Адміністрації, а відноситься до повноважень Закарпатської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України , органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини другої ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Закарпатської області в частині визнання недійсним розпорядження Адміністрації від 12.09.2012р. №550 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог заступника прокурора Закарпатської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки 21.12.2012р. суд зазначає наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу .

Відповідно до абзацу 4 пункту 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (в редакції від 26.12.2011 р.), розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Враховуючи вищевстановлений факт невідповідності розпорядження Адміністрації від 12.09.2012р. №550 приписам законодавства, суд приходить до висновку про визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки від 21.12.2012р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації № 550 від 12.09.2012 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання в оренду та встановлення орендної плати».

2.1. Визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2012 року укладений між Тячівською районною державною адміністрацією та Малим приватним підприємством «Привал», який зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за №255655 від 01.03.2013 року щодо надання у строкове платне користування земельної ділянки площею 1,0 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користування надрами.

3. Стягнути з малого приватного підприємства „Привал" (90510, с. Чумалево, вул. Набережна, 12 Тячівськог7о району, код ЄДРПОУ 20447281) в доход Державного бюджету (отримувач коштів - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) - 812016, рахунок отримувача - №31211206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, найменування суду - господарський суд Закарпатської області) суму 1147грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2013р.

Суддя О.Ф. Ремецькі