Рішення

від 03.10.2013 по справі 910/14102/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14102/13 03.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр»

Про стягнення 106 464,67 грн., розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гринь Ю.П. представник за довіреністю № б/н від 28.08.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр» (далі - відповідач) про:

- стягнення 106 464,67 грн., а саме: 103 357,75 грн. - основного боргу, 3 106,92 грн. - пені;

- розірвання Договору оренди частини приміщення № 18/А від 15.12.12., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр», та зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, а саме - частину будівлі складу № 5 на першому поверсі, загальною площею 616,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Складська, буд. 5 «З».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з березня 2013 року по червень 2013 року, та по сплаті комунальних платежів за період з січня по березень 2013 року, що зумовило нарахування пені та звернення з даним позовом до суду з вимогами про стягнення заборгованості, розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.13. порушено провадження у справі № 910/14102/13; розгляд справи призначено на 03.09.13.

03.09.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.09.13.

За результатами судового засідання 17.09.13. суд дійшов висновку відкласти розгляд справи на 03.10.13., про що прийняв відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

30.09.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі та заяву, в якій позивачем викладено п. 3 прохальної частини позовної заяви в іншій більш точній стилістичній формі, а саме, як дві окремі вимоги, зокрема, позивач просить суд:

- розірвати Договір оренди частини приміщення № 18/А від 15.12.12., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр»;

- зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення, а саме - частину будівлі складу № 5 на першому поверсі, загальною площею 616,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Складська, буд. 5 «З».

В судовому засіданні 03.10.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.10.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/14102/13 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14102/13.

В судовому засіданні 03.10.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.12. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було укладено Договір оренди частини приміщення № 18/А (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в тимчасове оплатне користування (в оренду) частину приміщення, що у відповідності до п. 2.1 Договору становить собою частину будівлі складу № 5 на першому поверсі, загальною площею 616,2 кв.м.

Згідно з п. 3.1 Договору, сторони зобов'язані скласти акт приймання-передачі приміщення, не пізніше 3-х днів з дня підписання Договору.

Дата підписання акту приймання-передачі є датою початку строку оренди (п. 5.2 Договору).

На виконання умов Договору між сторонами складено на підписано акт приймання-передачі від 05.12.12. майна за Договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк оренди приміщення становить до 15.12.13.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати за один повний календарний місяць оренди становить суму, яка вираховуються за формулою: Орендна плата = (І1) х (орендна ставка) х (площа приміщення). Орендна ставка з першого дня оренди за Договором становить 35,00 грн. в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. Індекс І1 вираховується за формулою: І1 = індекс споживчих цін за місяць + індекс споживчих цін за місяць, в якому було укладено Договір чи одиниця.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з березня 2013 року по червень 2013 року, та по сплаті комунальних платежів за період з січня по березень 2013 року.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 15-го числа поточного місяця згідно рахунку, виставленого Орендодавцем (п. 9.4 Договору).

Згідно з п. 11.1 Договору, Орендар здійснює відшкодування вартості спожитих електроенергії та комунальних послуг на основі рахунків, які щомісячно виставляються Орендодавцем. Орендар зобов'язаний сплатити відповідний рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідачу виставлялись рахунки на сплату орендної плати за спірний період.

Крім того, на виконання приписів Договору, за спірний період з січня по березень 2013 року, позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки-фактури на сплату комунальних платежів. Зокрема, цінним листом з описом вкладення 12.03.13. позивачем відповідачу було направлено рахунки-фактури № СФ-0000051 від 31.01.13. та № СФ-0000057 від 28.02.13. (за січень, лютий 2013 року); цінним листом з описом вкладення від 08.04.13. позивачем відповідачу було направлено рахунок-фактуру № СФ-0000154 від 29.03.13. (за березень 2013 року).

Доказів саме отримання відповідачем зазначених рахунків-фактур по комунальним послугам матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд відзначає наступне.

У відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Враховуючи те, що зазначені вище рахунки-фактури були направлені Орендарю 12.03.13. та 08.04.13., станом на день розгляду справи, з врахуванням положень п. 11.1 Договору, строк сплати відшкодування комунальних платежів за Договором за січень - березень 2013 року є таким, що настав.

Крім того, Орендодавцем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр» було направлено претензію від 12.03.13. з вимогами сплатити наявну станом на день звернення з претензією заборгованість.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та комунальних платежів в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором платежів за користування орендованим за Договором майном не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за період з березня 2013 р. по червень 2013 року становить 86 268,00 грн., а по сплаті комунальних платежів за період з січня 2013 року по березень 2013 року становить 17 089,75 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 103 357,75 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 3 106,92 грн. - пені за несвоєчасну сплату платежів за Договором, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 24.1 Договору, у випадку прострочки Орендарем виконання зобов'язань щодо здійснення будь-яких платежів на користь Орендодавця, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого зобов'язання, за кожен календарний день прострочки, якщо інші штрафні санкції не передбачені Договором чи чинним законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування того, що строк сплати рахунків-фактур № СФ-0000051 від 31.01.13. та № СФ-0000057 від 28.02.13. настав з 21.03.13, рахунку-фактури № СФ-0000154 від 29.03.13. з 17.04.13. (враховуючи приписи Договору, ст. 530 ЦК України та Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів).

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з урахуванням всього викладеного вище, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 826,83 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 280,09 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується заявлених вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У випадку виникнення у однієї зі сторін бажання достроково розірвати Договір не залежно від підстав розірвання, така сторона зобов'язана повідомити про своє бажання іншу сторону не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати бажаного розірвання Договору (п. 34.2 Договору).

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

При цьому, приписами п. 34.1 Договору встановлено, що Договір оренди може були розірвано чи припинено з підстав, передбачених даним Договором або чинним законодавством України.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів більше трьох місяців підряд свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання орендної плати).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати та комунальних платежів, вимоги позивача про розірвання Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Після закінчення строку оренди, Орендар зобов'язаний повернути Приміщення Орендодавцю в придатному стані з врахуванням нормального зносу не пізніше наступного робочого дня з дати підписання акту приймання-передачі. Повернення приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 35.1, п. 35.2 Договору).

З розірванням Договору оренди, відповідач втрачає статус орендаря, а тому позовна вимога про звільнення орендованого приміщення є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

При цьому, судом встановлено, що позивачем не сплачено 1 147,00 грн. за другу вимогу немайнового характеру про зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр» (03037, м. Київ, вул. Червоно партизанська, б. 21, офіс, 4; ідентифікаційний код 37174923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, б. 138А; ідентифікаційний код 35127321) 103 357 (сто три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 75 коп. - основного боргу, 2 826 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 83 коп. - пені, 4 417 (чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 68 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати Договір оренди частини приміщення № 18/А від 15.12.12., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, б. 138А; ідентифікаційний код 35127321) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр» (03037, м. Київ, вул. Червоно партизанська, б. 21, офіс, 4; ідентифікаційний код 37174923).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваш Час Кур'єр» (03037, м. Київ, вул. Червоно партизанська, б. 21, офіс, 4; ідентифікаційний код 37174923) звільнити нежитлове приміщення, а саме - частину будівлі складу № 5 на першому поверсі, загальною площею 616,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Складська, буд. 5 «З».

5. В іншій частині в позові відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал-2008» (83004, м. Донецьк, вул. Артема, б. 138А; ідентифікаційний код 35127321) в доход Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.13.

Суддя Т.М. Ващенко