Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/15008/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15008/13 02.10.13

за позовом: Фермерського господарства «Анона», с.Руда, ЄДРПОУ 30163805

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», м.Київ, ЄДРПОУ 36790547

про стягнення 400 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Мусійко В.В. - по дов.

від відповідача: Шабанова М.В. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2013р. оголошувалась перерва до 18.09.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фермерське господарство «Анона», с.Руда звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», м.Київ про стягнення боргу в сумі 400 000 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих в судовому засіданні пояснень, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №16112011 від 16.11.2011р. в частині виконання обов'язку поставити попередньо оплачений товар, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 400 000 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. відповідача, ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», було замінено на належного, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ».

Відповідач у відзиві б/н від 16.09.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на відсутність в договорі купівлі-продажу №16112011 від 16.11.2011р. умови про повернення грошових коштів. За твердженням відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» зобов'язалось лише поставити, у тому числі, замінити обумовлений договором товар.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» (продавець) та Фермерським господарством «Анона» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №16112011, за змістом п.1.1 сторони погодили, що продавець передає, а покупець приймає у свою власність сільськогосподарську техніку іноземного виробництва згідно зі специфікацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього договору, і зобов'язується оплатити її вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 укладеного правочину кількість та ціна товару визначаються згідно зі специфікацією (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору. Ціна товару, що вказаний у специфікації, визначається в гривнях і на час підписання договору становить 400 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20%, що еквівалентно 37 000 євро.

Датою передачі товару покупцю є дата оформлення акту приймання-передачі та дата його підписання уповноваженими представниками сторін (п.4.4 договору).

В силу п.4.5 вказаного правочину продавець зобов'язався передати покупцеві товар до 22.11.2011р. за умови сплати покупцем повної вартості за товар згідно з умовами розділу 5 даного договору.

У п.5.1 договору від 16.11.2011р. сторонами було визначено, що покупець сплачує продавцю 100% вартості товару в сумі 400 000 грн. до 17.11.2011р.

Згідно з п.5.2 договору розрахунки за товар проводяться в гривнях у безготівковому порядку через установи банку платіжними дорученнями. Підставою для попередньої та остаточної оплати вартості товару є рахунки-фактури продавця.

При цьому, за змістом специфікації, яка є невід'ємною частиною договору №16112011 від 16.11.2011р., позивач та відповідач погодили поставку плуга Lemken Evrodiamant 10 6+1 L100 в кількості 1 одиниці, вартістю 400 000 грн.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України».

17.11.2011р. на виконання п.5.2 укладеного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» було виставлено Фермерському господарству «Анона» рахунок-фактуру №І-00001172 на суму 400 000 грн.

Відповідно до платіжного доручення №108 від 17.11.2011р. позивачем було здійснено на користь відповідача попередню оплату замовленого товару в сумі 400 000 грн., що складає 100% вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст.663 Цивільного кодексі України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначалось судом, строк виконання обов'язку продавця передати товар покупцю було передбачено сторонами у п.4.5 договору №16112011 від 16.11.2011р., відповідно до якого продавець зобов'язався передати покупцеві товар до 22.11.2011р. за умови сплати покупцем повної вартості за товар.

24.11.2011р. представниками позивача та відповідача було підписано акт б/н приймання-передачі товару, за змістом якого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» було передано Фермерському господарству «Анона» товар, а саме плуг Lemken Evrodiamant 10 6+1 L100 в кількості 1 одиниці.

За поясненнями сторін, згодом Фермерським господарством «Анона» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» отриманий плуг, маючи намір замінити його на інший. Факт повернення позивачем відповідачу плугу Lemken Evrodiamant 10 6+1 L100 сторонами не оспорювався та не заперечувався.

12.04.2012р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу №16112011, відповідно до якої продавець зобов'язався замінити товар на плуг Lemken Evrodiamant 10 7 корпусний (суцільні відвали, зрізний болт) в строк до 20.07.2012р.

За твердженням позивача, всупереч умовам договору купівлі-продажу №16112011 від 16.11.2011р. та додаткової угоди №1 до нього, відповідачем, який отримав грошові кошти, не було виконано свого обов'язку передати товар покупцю. Як вказувалось вище, позивачем було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» отриманий плуг, проте замість нього іншого поставлено не було.

При цьому, відповідачем протилежного не доведено, доказів передачі товару або повернення грошових коштів не представлено.

Напроти, виходячи зі змісту відзиву б/н від 16.09.2013р., відповідачем було підтверджено наявність у нього обов'язку замінити товар згідно з додатковою угодою №1 від 12.04.2014р.

За таких обставин, господарським судом було встановлено порушення відповідачем свого обов'язку як продавця за договором купівлі-продажу щодо передачі товару покупцю у встановлені строки.

Частиною 2 ст.693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Отже, непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, виходячи з положень вказаної норми права, до предмета доказування у даній справі входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з купівлі-продажу, зокрема, у відповідача обов'язку поставити певний товар у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання передати товар.

За таких обставин, приймаючи до уваги належне виконання позивачем умов договору в частині здійснення попередньої оплати товару, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується виконання відповідачем зобов'язання поставити товар за договором №16112011 від 16.11.2011р., господарський суд дійшов висновку, що попередня оплата товару за договором №16112011 від 16.11.2011р. в сумі 400 000 грн. підлягає поверненню покупцю.

Наразі, господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності в договорі купівлі-продажу №16112011 від 16.11.2011р. умови про повернення грошових коштів в сумі 400 000 грн. та, відповідно, безпідставності позовних вимог. Такі доводи є помилковими, оскільки право позивача вимагати повернення попередньої оплати товару передбачено законом, а саме ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до п.1 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» з огляду на вимоги ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, які були надані в судовому засіданні, вбачається, що у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку передати товар Фермерським господарством «Анона» було заявлено вимогу саме про повернення грошових коштів, які були сплачені в якості попередньої оплати за договором №16112011 від 16.11.2011р.

Викладеним спростовуються доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відсутність нормативного обґрунтування позивачем своїх позовних вимог.

Крім того, судом враховано, що 12.04.2013р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників.

Згідно з заявою б/н від 16.05.2013р. позивачем було заявлено ліквідаційній комісії відповідача вимогу про включення Фермерського господарства «Анона» до реєстру кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», проте конверт з вказаною заявою було повернуто позивачу з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами, а також за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які неможливо усунути, чи в інших випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, вимоги яких, у тому числі, підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації суб'єкта господарювання за рішенням власника (власників) встановлюється ст.ст.111, 112 Цивільного кодексу України, ст.ст.60, 61 Господарського кодексу України.

Зокрема, ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки (ч.3 ст.60 Господарського кодексу України).

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України. (ч.ч.1, 2 ст.61 Господарського кодексу України).

Ухвалою суду від 18.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати усі документи, які були складені внаслідок прийняття рішення про ліквідацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ».

Проте, відповідачем не було виконано вимог суду, витребуваних документів не представлено.

Наразі, відповідачем не було доведено, що позивачем було пропущено строк звернення з вимогами про погашення заборгованості до свого боржника, який перебуває в стані припинення діяльності, а також порушено порядок звернення кредитора з претензією до суб'єкта господарювання, що ліквідується.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги Фермерського господарства «Анона», с.Руда до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», м.Київ про стягнення боргу в сумі 400 000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Фермерського господарства «Анона», с.Руда до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ», м.Київ про стягнення 400 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАГРОСВІТ» (03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Червоноармійська, буд.88, ЄДРПОУ 36790547) на користь Фермерського господарства «Анона» (09035, Київська обл., Сквирський район, с.Руда, вул.Першотравнева, буд.37, ЄДРПОУ 30163805) грошові кошти в сумі 400 000 грн., а також судовий збір в розмірі 8000 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 07.10.2013р.

Суддя М.О. Любченко