Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/15381/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15381/13 26.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Фавероль"

про стягнення 57489,82 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Жученя Ю.Ю. (дов. № 1 від 03.01.13)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Журавлина" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"Фавероль" про стягнення 57489,82 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач ухиляється від свого обов'язку оплатити поставлений товар, взятий на себе відповідно до умов Договору поставки № 60/09 від 01.01.09, укладеного між ТОВ Фірма «Журавлина» та ТОВ «Фавероль».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 30.08.2013 року.

Ухвалою суду від 30.08.13 розгляд справи відкладений на 26.09.13 у зв'язку із неявкою сторін до судового засідання, що перешкоджало розгляду справи по суті.

Представник позивача під час судового засідання 26.09.13 позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, икладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив.

Положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавероль» (покупець) укладено Договір поставки № 60/09.

Відповідно до п.1.1. Договору № 60/09 постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити паливно-мастильні матеріали (товар), за усними та письмовими заявками покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна, кожної марки, та загальна кількість поставленого товару, визначається в рахунках та накладних, які щотижнево виставляються постачальником покупцеві. Разом з рахунками постачальник направляє покупцеві накладні на поставлений товар та податкові накладні.

Товар, що є предметом поставки за цим Договором, відпускається покупцеві після отримання від нього заявки в усній або письмовій формах з узгодженням терміну поставки постачальником. Отримання товару здійснює водій, який є представником покупця, транспортний засіб якого занесений в реєстр, затверджений покупцем. При відпуску товару, оператор АЗС, як представник постачальника, завіряє номер транспортного засобу по шляховому або подорожньому листу з реєстром, який був наданий покупцем, проводить запис, ставить підпис у відомості на відпуск нафтопродуктів, робить відмітку в шляховому або подорожньому листку водія, ставить штамп АЗС та підпис (п.п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору поставки № 60/09).

Відповідно до п. 5.1. Договору, відпуск товару здійснюється на умовах попередньої оплати.

У випадку усної домовленості між сторонами, оплату за поставлений товар, покупець може проводити на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати виписки рахунків та накладної, але не пізніше ніж за десять банківських днів від дати останнього отримання товару по відомості на відпуск нафтопродуктів (п. 5.2. Договору).

У відповідності до п. 5..2. Договору поставки № 60/09, позивачем виставлено рахунки відповідачу:№№ Ж2-13323 від 10.12.12 (а. с. 17), Ж2-13555 від 17.12.12 (а. с. 15), Ж2-13830 від 24.12.12 (а. с. 14), Ж2-00836 від 31.01.13 (а. с. 13), Ж2-01146 від 11.02.13 (а. с. 12), Ж2-01553 від 25.02.13 (а. с. 11), Ж2-02006 від 11.03.13 року (а. с. 10).

Оскільки ТОВ «Фавероль» не здійснено оплату зазначених рахунків-фактур, позивач направив на адресу відповідача претензію № 05-12 від 27.05.13 (а. с. 52), у якій вимагав сплати суму боргу за вищезазначеними рахунками-фактурами.

Після отримання 31.05.13 претензії відповідачем, останній здійснив часткову оплату суми боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 341 від 09.07.13на суму 2000,00 грн.

Разом з тим, у липні 2013 позивачем складений акт звіряння розрахунків, з якого вбачається що сума боргу відповідача складає 47299,84 грн. Крім того, вказаний наявний у матеріалах справи акт, підписаний з боку відповідача бухгалтером та скріплений печаткою останнього (а. с. 51).

Таким чином у відповідача рахується заборгованість за поставлені нафтопродукти у розмірі 47299,84 грн., яка на день розгляду справи є погашена. Доказів на спростування встановлених судом фактів відповідачем до суду не надано.

Оскільки відповідачем здійснювались платежі за поставлений товар не у повному розмірі та із порушенням строків передбачених умовами Договору поставки № 60/09, ТОВ «Журавлина» у межах даного позову заявлено до стягнення пеню у розмірі 3095,00 грн., та 7094,98 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов"язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використаннч його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобо"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно положень статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Фавероль» не виконано обов'язок оплатити поставлений товар, взятий на себе відповідно до умов Договору, у зв'язку із чим позовна вимога позивача про сплату 47299,84 грн. боргу визнається судом обґрунтованою, документально доведеною та такою, що підлягає задоленню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність відповідача у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ при невиконанні порядку та умов розрахунків, визначених умовами Договору, передбачена пунктом 6.2. Договору поставки № 60/09.

Разом з тим, пунктом 6.4. встановлено, що у випадку коли заборгованість за поставлений товар, згідно Договору, перевищує термін в тридцять днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

На підставі наведених положень законодавства та умов договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3095,00 грн. та штраф у розмірі 7094,98 грн.

Перевіривши наданий позивачем пені та штрафу суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам законодавства та здійснений з урахуванням строків отримання рахунків відповідачем та строків оплати, передбачених Договором, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку про достатність підстав задолення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 47299,84 грн. суми боргу, 3095,00 грн. пені та 7094,98 грн. штрафу.

З огляду на задоволення позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавероль» про стягнення 57489,82 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фавероль» (04060, місто Київ, вулиця Ясногірська, 35; ідентифікаційний код 31731969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Журавлина» (34500, Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Варшавська, будинок 9-А; ідентифікаційний код 13994640) 47299 (сорок сім двісті дев'яносто дев'ять) гривень 84 копійок суми основного боргу, 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок суму пені, 7094 (сім тисяч дев'яносто чотири) гривні 98 копійок штрафу та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 26.09.2013 року.

Повний тест рішення складено 01.10.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова