Рішення

від 07.10.2013 по справі 914/3197/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3197/13

за позовом: Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівський торфобрикетний завод», с. Стоянів

про стягнення 9622,72 грн.

Суддя Н.Мороз

при секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: Матерна Я. В - директор

Суть спору:

Позов подано приватним підприємством «Айслаг», м. Луцьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівський торфобрикетний завод», с. Стоянів про стягнення 9622,72 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.09.2013р.

17.09.2013р. та 01.10.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 07.10.2013р. представник позивача не з'явився, в попередніх судових засіданнях засобами факсимільного зв'язку позивачем надіслано клопотання про розгляду справи без його участі, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку. Вимоги ухвал суду виконав. Поданою заявою про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача - 9622, 72 грн. заборгованості, в тому числі: 8005,53 грн. - пені та 1617, 19 грн. - 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, виникнення заборгованості пояснив важким фінансовим становищем підприємства, що підтвердив звітами про фінансові результати підприємства за 2012р. - 2013р., у зв»язку з чим просить суд зменшити розмір нарахованої пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, суд в с т а н о в и в:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями.

27.09.2012р. між ПП «Айслаг» та ТзОВ «Стоянівський торфобрикетний завод» укладено договір поставки №428, за умовами якого, постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати із свого складу покупцю (відповідачу) товар - нафтопродукти, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 5.1 договору покупець (відповідач) здійснює оплату у розмірі 100% вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника (позивача) протягом 5 календарних днів з дня відвантаження.

На виконання умов договору позивач поставив та передав відповідачу товар(нафтопродукти) на загальну суму 411800,30 грн., що підтверджується видатковими накладними на відвантаження товар, а саме: №003955 від 27.09.2013р., №004132 від 09.10.2012р., №004407 від 20.10.2012р., №004603 від 14.11.2012р. , №004824 від 03.12.2012р., №005132 від 28.12.2012р., №000111 від 15.01.2013р., №000284 від 28.01.2013р. №000459 від 11.02.2013р., №000825 від 14.03.2013р, №001242 від 12.04.2013р., №001957 від 04.06.2013р. Факт отримання товару підтверджується також довіреностями (в матеріалах справи).

Проте, всупереч умовам договору відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент подачі позову до суду становила 27920, 00 грн. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. Після подачі позову до суду, платіжними дорученнями №361 від 22.08.2013р. на суму 6801,00 грн. та №369 від 28.08.2013р. на суму 21119, 00 грн. відповідачем повністю погашено суму основного боргу, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 29.08.2013р. підписаним та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, вина сторона несе відповідальнісь у вигляді пені в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення від неоплаченої суми.

Оскільки відповідачем прострочено виконання зобов'язання, позивачем нараховано пеню в розмірі 8005, 53 грн (розрахунок в матеріалах справи).

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грощового зобов»язання, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1617,19 грн., відповідно до поданного розрахунку.

Відтак, заборгованість відповідача згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог становить 8005,53 грн.- пені та 1617, 19 грн. - 3 % річних.

Згідно з п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 233 ГК України, у разі коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Ч.2 цієї ж статті передбачено якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вжиття відповідачем заходів щодо сплати основного боргу в розмірі 27920 грн., що підтверджується наявними доказами, а також скрутне фінансове становище відповідача, про що свідчать звіти про фінансові результати за 2012р. - 2013р., з яких вбачається збиток підприємства, керуючись правом, передбаченим ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 2000,00 грн.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покласти на відповідача, згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 179, 193, 216, 233 ГК України, ст. ст.526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівський торфобрикетний завод», с. Стоянів, вул. Ржищівська, 81, (код ЄДРПОУ 33769905) на користь Приватного підприємства «Айслаг», м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4 (код ЄДРПОУ 13369787) - 2 000,00 грн. пені, 1 617,19 грн. - 3 % річних, 1720, 50 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Н.Мороз

Рішення складено 10.10.2013р.