Рішення

від 03.10.2013 по справі 919/1019/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа № 919/1019/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський»

(вул. Брестська, 18-А, м. Севастополь, 99001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон»

(Камишовське шосе, 7, м. Севастополь, 99040;

вул. Парникова, 2а кв. 47, Севастополь, 99019)

про стягнення 8269730,88 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Сухроменда Н.М., довіреність №35116 від 19.06.2012;

відповідача - Лесніченко О.В., керівник, виписка № 127973 від 26.09.2013;

СУТЬ СПОРУ:

29.08.2013 Публічне акціонерне товариство Банк «Морський» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» про стягнення заборгованості за кредитним договором №1100811-КЮ від 16.08.2011 у розмірі 8269730,88 грн, у тому числі: основний борг - 7500000,00 грн, відсотки по кредиту - 742196,14 грн, пеня - 27534,74 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 1054 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

22.08.2013 Публічне акціонерне товариство Банк „Морський" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про вжиття запобіжних заходів в порядку, передбаченому розділом V-1 Господарського процесуального кодексу України, у вигляді накладення арешту на грошові кошти та інше майно Товариства з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" (арк с. 3-5).

Ухвалою від 22.08.2013 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою від 27.08.2013 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Банк „Морський" про вжиття запобіжних заходів відмовлено повністю (арк.с. 25-27).

Ухвалою від 30.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В ході судового розгляду Публічне акціонерне товариство Банк «Морський» звернулось до суду із клопотанням (вх.№10362/13 від 12.09.2013) про направлення до Державної податкової адміністрації м.Севастополя відповідних запитів та зобов'язання відповідача надати суду інформацію стосовної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» з посиланням на положення статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (арк.с. 70-71).

Однак, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання позивача фактично стосується витребування доказів, необхідних, на його думку, для розгляду цієї справи, що передбачено статтею 38 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягав на задоволені заявленого клопотання в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти клопотання позивача про витребування додаткових доказів по справі не заперечував та зазначив, що надасть суду інформацію у обсягу, встановленому чинним законодавством (арк.с.90).

Розглянувши клопотання Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» про витребування доказів, вислухавши представників сторін, суд вважає його необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Аналогічні положення передбачені пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011.

Позивачем, в порушення визначених вимог закону, у наданому клопотанні не зазначено усіх необхідних умов, передбачених частиною третьою статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, означені у клопотанні позивача матеріали не впливають на вирішення цього спору по суті.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» про витребування додаткових доказів у справі, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 30.09.2013 по 03.10.2013.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач заборгованість за кредитним договором №1100811-КЮ від 16.08.2011 у розмірі 8269730,88 грн визнав у повному обсязі, проте заперечував проти обраного позивачем способу захисту порушеного права, зокрема зазначив, що заборгованість за кредитним договором забезпечена вартістю майна, переданого за іпотечним договором від 16.08.2011, укладеного між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський», Кудіновим В.О. (майновий поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МПЗ Бекон" (арк.с.82-87).

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2011 між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №1100811-КЮ (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 000,00 грн, а позичальник зобов'язався прийняти грошові кошти, використати їх за цільовим призначенням, сплатити проценти за кредит та повернути банку в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору позичальнику надається кредит строком на 60 місяців та повинен бути погашений не пізніше 16.08.2016.

Пунктом 1.3 Кредитного договору визначено, що обов'язок банка про надання кредиту позичальнику виникає, у тому числі, з моменту укладання договору іпотеки.

Проценти за користування кредитом розраховуються у розмірі 18% (пункт 1.4.1 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.4.7 Кредитного договору відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з 1 числа поточного місяця (чи з дати фактичної видачі коштів за Кредитним договором) по останній день поточного місяця включно чи по дату фактичного погашення кредиту.

Пунктом 2.3.3 Кредитного договору визначено, що позичальник повинен сплачувати проценти за кредитом щомісячно, виходячи зі ставки, передбаченої пунктом 1.4.1 цього Договору, з 1 по 10 числа включно наступного місяця на рахунок Публічного акціонерного товариства Банк «Морський».

Згідно з пунктом 1.4.4 Кредитного договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом «факт-факт», виходячи з фактичної кількості днів в місяці та у році.

На залишок простроченої заборгованості по простроченому кредиту проценти нараховуються виходячи із 20% річних (пункт 2.2.7 Кредитного договору).

23.02.2012 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до якої були внесені зміни до договору, зокрема, пункт 1.1 Кредитного договору викладений у наступній редакції: «Банк надає позичальнику на умовах цього Договору, а позичальник зобов'язувався прийняти, використовувати, повернути Банку грошові кошти у сумі 7500000,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, встановлених Договором» (арк. с. 46).

Проценти за користування кредитом розраховуються у розмірі 21% річних (пункт 1.4.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.02.2012).

На залишок простроченої заборгованості по простроченому кредиту проценти нараховуються виходячи із 23% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості до моменту її погашення (пункт 2.2.7 Кредитного договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.02.2012).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 16.08.2011 між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» (іпотекодержатель), Кудіновим В.О. (іпотекодавець, він же майновий поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» (позичальник) був укладений Іпотечний договір, який забезпечує виконання в повному обсязі зобов'язання позичальника перед іпотекодавцем за Кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього, можливих змін та доповнень до нього, що виникнуть у майбутньому, та виконання у повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості (арк. с. 83).

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: комплекс, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Гаршине, вул.Степова, 1-А, загальною площею 9493,0 кв.м. (пункт 1.1 Іпотечного договору).

Згідно пункту 1.5 Іпотечного договору за домовленістю сторін на дату підписання цього договору узгоджена загальна заставна вартість предмета іпотеки складає 15178100,00 грн.

На підставі відповідних заяв відповідача, Публічне акціонерне товариство Банк «Морський» виконав свої зобов'язання за Кредитним договором перед Товариством з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами та виписками по особовим рахункам, долученими до матеріалів справи (арк. с. 97-121, 148-174).

В порушення прийнятих на себе зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» обов'язок по сплаті основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином не виконує.

Пунктом 2.2.4 Кредитного договору визначено, що банк має право вимагати дострокового погашення позичальником кредиту протягом 30 календарних днів, сплати нарахованих процентів та штрафних санкцій.

Листом за вих. №1917/14 від 30.07.2013 позивач вимагав негайно погасити прострочену заборгованість по кредитному договору.

Проте, відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «МПЗ Бекон» за Кредитним договором станом на 14.08.2013 складає 8242196,14 грн, з яких: заборгованість за основною сумою кредиту - 7500000,00 грн, заборгованість за непогашеними процентами за користування кредитом - 742196,14 грн.

Несплата заборгованості за Кредитним договором стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статтею 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Положеннями статті 1048 Цивільного кодексу України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини третьої статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України та частини першої статі 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, приписи якої кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Окрім цього, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Перевіривши розрахунки заборгованості за кредитом та по відсоткам, надані позивачем (арк.с.48-49, 95-96), суд дійшов висновку, що вони відповідають умовам Кредитного договору, вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, до матеріалів справи долучений акт звірки заборгованості, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємства (арк.с. 175-176).

Враховуючи відсутність доказів виконання відповідачем Кредитного договору щодо сплати основної суми заборгованості та відсотків за користування кредитом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 7 500 000,00 грн та відсотки за користування кредитом у розмірі 742196,14 грн.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню за період з 14.02.2013 по 15.08.2013 у розмірі 27534,74 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення. Пеня стягується за весь час затримки розрахунків за цим договором, але не більше ніж за три роки.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на наведене та домовленість сторін у пункті 3.2 Кредитного договору, пеня за порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань повинна стягуватися у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, при цьому розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний невірним, оскільки він складений із неправильним визначенням розміру облікової ставки Національного банку України за період з 13.08.2013 по 15.08.2013 (арк.с.50).

Судом був проведений перерахунок пені за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов'язання, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 14.02.2013 по 15.08.2013 у сумі 27 473,74 грн, виходячи з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 261168.76 14.02.2013 - 18.02.2013 5 7.5000 % 0.041 %* 536.65 251168.76 19.02.2013 - 19.02.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 103.22 241168.76 20.02.2013 - 24.02.2013 5 7.5000 % 0.041 %* 495.55 231168.76 25.02.2013 - 25.02.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 95.00 221168.76 26.02.2013 - 27.02.2013 2 7.5000 % 0.041 %* 181.78 211168.76 28.02.2013 - 03.03.2013 4 7.5000 % 0.041 %* 347.13 201168.76 04.03.2013 - 05.03.2013 2 7.5000 % 0.041 %* 165.34 191168.76 06.03.2013 - 06.03.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 78.56 181168.76 07.03.2013 - 10.03.2013 4 7.5000 % 0.041 %* 297.81 281990.68 11.03.2013 - 11.03.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 115.89 271990.68 12.03.2013 - 17.03.2013 6 7.5000 % 0.041 %* 670.66 261990.68 18.03.2013 - 18.03.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 107.67 251990.68 19.03.2013 - 25.03.2013 7 7.5000 % 0.041 %* 724.90 241990.68 26.03.2013 - 28.03.2013 3 7.5000 % 0.041 %* 298.34 231990.68 29.03.2013 - 02.04.2013 5 7.5000 % 0.041 %* 476.69 221990.68 03.04.2013 - 04.04.2013 2 7.5000 % 0.041 %* 182.46 211990.68 05.04.2013 - 07.04.2013 3 7.5000 % 0.041 %* 261.36 201990.68 08.04.2013 - 09.04.2013 2 7.5000 % 0.041 %* 166.02 191990.68 10.04.2013 - 10.04.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 78.90 325757.80 11.04.2013 - 11.04.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 133.87 315757.80 12.04.2013 - 23.04.2013 12 7.5000 % 0.041 %* 1557.16 305757.80 24.04.2013 - 25.04.2013 2 7.5000 % 0.041 %* 251.31 295757.80 26.04.2013 - 28.04.2013 3 7.5000 % 0.041 %* 364.63 285757.80 29.04.2013 - 06.05.2013 8 7.5000 % 0.041 %* 939.48 275757.80 07.05.2013 - 07.05.2013 1 7.5000 % 0.041 %* 113.33 265757.80 08.05.2013 - 12.05.2013 5 7.5000 % 0.041 %* 546.08 255757.80 13.05.2013 - 19.05.2013 7 7.5000 % 0.041 %* 735.74 375209.85 20.05.2013 - 26.05.2013 7 7.5000 % 0.041 %* 1079.37 365209.85 27.05.2013 - 09.06.2013 14 7.5000 % 0.041 %* 2101.21 355209.85 10.06.2013 - 10.06.2013 1 7.0000 % 0.038 %* 136.24 488976.97 11.06.2013 - 16.06.2013 6 7.0000 % 0.038 %* 1125.32 478976.97 17.06.2013 - 10.07.2013 24 7.0000 % 0.038 %* 4409.21 608429.02 11.07.2013 - 10.08.2013 31 7.0000 % 0.038 %* 7234.47 742196.14 11.08.2013 - 12.08.2013 2 7.0000 % 0.038 %* 569.36 742196.14 13.08.2013 - 15.08.2013 3 6.5000 % 0.036 %* 793.03 Всього 27473,74

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 14.02.2013 по 15.08.2013 підлягають задоволенню частково, у сумі 27473,74 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8269669,88 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 7500000,00 грн, заборгованість по відсоткам - 742196,14 грн, пеня - 27473,74 грн.

Посилання представника відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є необґрунтованим, оскільки грошові вимоги позивача забезпечені вартістю предмету іпотеки, судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті закріплено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічне положення міститься у частині другої статті 20 Господарського кодексу України, в якому встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, застосування штрафних санкцій.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, не тільки, який передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, а і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Звертаючись до суду, Публічне акціонерне товариство Банк «Морський» просить суд стягнути з відповідача суму отриманого кредиту, несплачених відсотків по кредиту та застосованої суми пені за порушення грошового зобов'язання, що передбачено умовами Кредитного договору №1100811-КЮ від 16.08.2011, а також положеннями діючого законодавства.

При цьому, право на обрання певного та ефективного способу захисту свого порушеного права у судовому порядку належить виключно позивачу, у даному випадку - Публічному акціонерному товариству Банк «Морський».

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МПЗ Бекон" (Камишовське шосе, 7, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 35557945, відомості про розрахункові рахунки в установах банку відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" (вул. Брестська, 18-А, м. Севастополь, 99001, код ЄДРПОУ 20748213, р/р 2909090061 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742) заборгованість у розмірі 8 269 669,88 грн , з яких: заборгованість по кредиту - 7 500 000,00 грн, заборгованість по відсоткам - 742 196,14 грн, пеня - 27 473,74 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 819,50 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.10.2013. 013.

ішення складено 15.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко