Постанова

від 08.10.2013 по справі 904/3887/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013 року Справа № 904/3887/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

боржника - Ткаченко І.С., представник, дор. № 01/06 від 01.06.2013р.;

скаржника - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (поштове повідомлення від 27.09.2013р.);

інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року по справі № 904/3887/13

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант», м.Новомосковськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант», м.Новомосковськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року у справі № 904/3887/13 (суддя Полєв Д.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант», м.Дніпропетровськ про визнання останнього банкрутом було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «СКВ Гарант» м.Новомосковськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант» м.Новомосковськ (код ЄДРПОУ 38231442); провадження у справі припинено (а.с.158-160, т.1).

Вищевказану ухвалу господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.41, 45, 46, п.1 ч.6 ст.83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з вищевказаною ухвалою, її оскаржила в апеляційному порядку - Новомосковська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення господарським судом при її прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом не були взяті до уваги приписи законодавства, якими встановлений обов`язок ДПІ провести позапланову перевірку підприємства, яке ліквідується, чого зроблено не було; таким чином, ДПІ було позбавлено можливості заявити грошові вимоги до боржника за результатами перевірки господарської діяльності боржника;

- господарським судом необґрунтовано було скорочено термін ліквідаційної процедури, яка тривала лише 2,5 місяці, а не рік, чим ДПІ була позбавлена права здійснити будь-які заходи по проведенню перевірки.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України не скористався, про час та місце судового засідання сповіщений належним чином (поштове повідомлення про отримання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду 27.09.2013р. долучено до справи), вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. скаржником не виконано.

У відзиві на апеляційну скаргу кредитор боржника - ТОВ «Опт Юніторг» м.Дніпропетровськ та ліквідатор проти задоволення апеляційної скарги заперечують, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначаючи, що скаржник не є стороною у справі, оскільки не набув статусу а ні кредитора боржника, а ні учасника провадження у справі, а тому не відноситься до суб`єктного складу осіб, визначених ч.1 ст.91 ГПК України.

Враховуючи, що не всі учасники процесу скористались правом участі в судовому засіданні, неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті, а апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, то враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року (а.с.4, т.2) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28, поштовим повідомленням про отримання ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2013р. (а.с.11, т.2) колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами за відсутності представника скаржника (ст.ст.75, 99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника боржника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, визначених п.3 ст.103 ГПК України та з урахуванням приписів п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство», виходячи з наступних підстав.

20.05.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3887/13 було прийнято до розгляду заяву голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант» м.Новомосковськ Ткаченко О.С. до товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант» м.Новомосковськ про визнання останнього банкрутом відповідно до ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.1, т.1).

При цьому голова ліквідаційної комісії в своїй заяві посилався на те, що 01.03.2013р. єдиним учасником ТОВ «СКВ Гарант» було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та створення ліквідаційної комісії в зв`язку з недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності (а.с.33, т.1). Внаслідок діяльності комісії встановлено, що кредиторська заборгованість станом на 14.05.2013р. становить 368 010,00 грн. перед одним єдиним кредитором - ТОВ «ОПТ ЮНІТОРГ» м.Дніпропетровськ. За результатами проведення інвентаризації складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 14.05.2013р. (а.с.62-64, т.1), відповідно до якого будь-які активи підприємства відсутні, а тому неможливо задовольнити вимоги цього єдиного кредитора. Зазначений проміжний ліквідаційний баланс 14.05.2013р. затверджений єдиним учасником товариства та прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства (а.с.61, т.1).

27.05.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 904/3887/13 про банкрутство ТОВ «СКВ Гарант» за ознаками ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст..19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; призначено судове засідання на 03.06.2013р. на 10.30 год. (а.с.87-89, т.1).

03.06.2013 року постановою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі визнано ТОВ «СКВ Гарант» м.Новомосковськ (код ЄДРПОУ 38231442) - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 03.06.2014р.; ліквідатором ТОВ «СКВ Гарант» призначено голову ліквідаційної комісії боржника Ткаченко Ольгу Сергіївну; кандидатуру арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича - відхилено; зобов`язано ліквідатора вчинити певні дії; відповідно до частин 1, 2 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» судом роз`яснено всі обставини щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі (а.с.94-98, т.1).

11.06.2013р . в газеті «Урядовий кур`єр» № 103 було здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом (а.с.110, т.1). Докази публікації долучено до справи.

02.08.2013р . до господарського суду Дніпропетровської області надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс на затвердження (а.с.123-154, т.1).

06.08.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі розгляд звіту був призначений на 20.08.2013р. (а.с.156, т.1).

20.08.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «СКВ Гарант» м.Новомосковськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант» м.Новомосковськ (код ЄДРПОУ 38231442); провадження у справі припинено (а.с.158-160, т.1). Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції з 19.01.2013р.) справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, провадження у даній справі було порушено на підставі ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до частини 1 якої, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого (ч.2 ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Обов`язковою умовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, зокрема, вимог ст.ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст.60 Господарського кодексу України щодо порядку добровільної ліквідації. Зазначена правова позиція була сформульована ще в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008р. у справі № 15/682-б та в подальшому підтримана усталеною судовою практикою Вищого господарського суду України, як суду касаційної інстанції.

Так, статтею 105 ЦК України передбачено, що:

- учасники юридичної особи , суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію , який вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення; після чого повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації ;

- учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи;

- до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації. Ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

- строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи;

- кожна окрема вимога кредитора , зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Згідно частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (в ред. Закону України від 16.05.2013р. №265-VІІ) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частин 3, 4, 7, 8 статті 111 Цивільного кодексу України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки , відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи; ліквідаційна комісія вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків , зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів , регістрів бухгалтерського та податкового обліку; ліквідаційна комісія (ліквідатор ) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 3 ст.60 Господарського кодексу України регламентовано обов`язок ліквідаційної комісії (ліквідатора) розміщення в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про ліквідацію, порядок та строки заявлення претензій кредитором, персонального повідомлення усіх явних (відомих) кредиторів в письмовій формі в встановлені цим Кодексом або спеціальним законом строки.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: 1)оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості; 2)повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства встановленому законом порядку (ф.8-ОПП); 3)складання проміжного ліквідаційного балансу; 4) звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2013р . єдиним учасником ТОВ «СКВ Гарант» Ткаченко О.С. прийнято рішення про припинення даної юридичної особи шляхом ліквідації; функції ліквідаційної комісії покладено на Ткаченко О.С. (а.с.33, т.1).

04.03.2013р . в засобі масової інформації - «Бюлетені державної реєстрації» № 241 (6) було надруковане повідомлення про припинення даної юридичної особи (а.с.34-35, т.1).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.03.2013р . внесено відомості про те, що ТОВ «СКВ Гарант» перебуває в стані припинення, що підтверджується випискою та довідкою з ЄДР станом на 16.05.2013р. (а.с.6-9, т.1).

Згідно з п.11.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (зареєстрованого в МЮ України 29.12.2011р. за № 1562/20300 (надалі - Порядок)) у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять позапланову документальну перевірку, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Пунктом 11.3 Порядку передбачено, що у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Ліквідатор посилається на те, що надала Новомосковській ОДПІ оригінал форми 8-ОПП, 4-ОПП, копію рішення власника про припинення юридичної особи, копію опису документів з ЄДР, що підтверджується відміткою ДПІ на супровідному листі від 05.03.2013р. (а.с.36, т.1). Зазначений супровідний лист без номеру та дати (а.с.36, т.1) не може вважатись доказом надсилання оригіналів вищевказаних документів на адресу податкового органу, оскільки проставлення на листі лише штампу ДПІ без вхідного номеру кореспонденції, без зазначення прізвища, ім.»я, по-батькові, посади особи, яка прийняла листа не є доказом повідомлення органу ДПІ в встановленому законом порядку про ліквідацію. Аналогічна правова позиція оцінки доказів, що подаються сторонами в судовому процесі співпадає з висновком, викладеним в п.п.3.5 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (в редакції постанови Пленуму № 9 від 29.05.2013р.) щодо вручення протилежній стороні копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Враховуючи вищевикладене, неможливо погодитись з доводами ліквідатора про те, що обов`язок по направленню форми 8-ОПП боржником до органів ДПІ було виконано належним чином. Тоді як на обов`язковості відповідного повідомлення органу державної податкової служби в порядку та строки, визначені законом було наголошено ще в постанові Верховного Суду України від 10.06.2008р. по справі № 15/682-б.

Листами від 16.05.2013р. боржником була надіслана інформація щодо припинення юридичної особи позабюджетним фондам за місцем реєстрації боржника, зокрема, і Новомосковській ОДПІ з проміжним ліквідаційним балансом (а.с.65-80, т.1), що підтверджується поштовими касовими чеками та описами вкладення в цінний лист від 16.05.2013р..

На виконання вимог частини восьмої статті 111 Цивільного кодексу України, за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, складено проміжний ліквідаційний баланс ТОВ «СКВ Гарант» станом на 14.05.2013р. (а.с.62-64, т.1).

Згідно цього балансу кредиторська заборгованість становить 368 010,00 грн.; дебіторська заборгованість - 0 грн.; товарно-матеріальні цінності, основні засоби, нематеріальні активи та грошові кошти - відсутні як станом на 14.05.2013р., так і станом на 01.01.2013р.

14.05.2013р. рішенням власника затверджено зазначений проміжний ліквідаційний баланс ТОВ «СКВ Гарант» (а.с.61, т.1).

Аналізуючи докази, підтверджуючи грошові вимоги єдиного кредитора - ТОВ «ОПТ Юніторг» м.Дніпропетровськ, колегія суддів зазначає наступне.

29.01.2013р . між боржником та ТОВ «ОПТ Юніторг» було укладено договір поставки, відповідно до якого (п.2.1, п.2.3 розділу 2 договору) боржник, як «покупець» був зобов`язаний здійснити розрахунки за товар протягом 20 банківських днів від дати поставки товару шляхом переведення грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок «продавця» (а.с.38, т.1); 30.01.2013р . було оформлено рахунок на оплату № 296 (а.с.39, т.1) та 30.01.2013р . по видатковій накладній № 293 здійснено поставку товару на суму 368 010 грн. (з ПДВ), що підтверджується оригіналами рахунку, накладної та податкової накладної (а.с.39-41, т.1); отже строк оплати продукції скінчився 20.02.2013р .; 01.03.2013р . власником приймається рішення про припинення юридичної особи боржника; 18.03.2013р . листом голова ліквідаційної комісії повідомляє ТОВ «ОПТ Юніторг» про ліквідацію, при цьому доказів надсилання цього листа ТОВ «ОПТ Юніторг» матеріали справи не містять; 26.03.2013р . ТОВ «ОПТ Юніторг» пред`являє претензію боржнику на суму боргу 368 010 грн. за договором від 29.01.2013р. № 29-01/2013, яка повністю визнається відповіддю боржника (лист від 03.04.2013р . (а.с.42-44, т.1)).

Однак, виконуючи вимоги ч.3 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при поданні заяви щодо ініціювання процедури само банкрутства головою ліквідаційної комісії на обґрунтування відомостей про кількість рахунків боржника, відкритих в банках та інших фінансових установах, надано довідку станом на 15.04.2013р. про відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках та взагалі коштів (а.с.58, т.1), а в додатку до цієї довідки надано два листи ПАТ АКБ «Новий» від 04.12.2012р . та від 10.10.2012р . ПАТ «Брокбізнесбанк» про закриття рахунків. Отже, ні на день укладення договору від 29.01.2013р ., ні на день поставки товару - 30.01.2013р ., виписки накладної, податкової накладної у боржника були відсутні не лише грошові кошти, але й було закрито всі наявні розрахункові рахунки в банківських установах. Зазначене також підтверджується фактом відсутності грошових коштів за даними акту інвентаризації на 15.04.2013р., даними проміжного ліквідаційного балансу про те, що на початок звітного періоду, а саме на 01.01.2013р. у боржника також були відсутні будь-які грошові кошти (а.с.63, т.1) та відомостями, викладеними у звіті ліквідатора щодо факту дійсного закриття усіх розрахункових рахунків (а.с.124, т.1).

Таким чином, на думку колегії суддів, зазначені обставини повинні були бути предметом перевірки органів державної податкової служби, а господарському суду при прийнятті ухвали про затвердження звіту та ліквідаційного балансу слід було повно та всебічно проаналізувати докази, не скорочуючи безпідставно терміну ліквідаційної процедури з метою надання можливості такої перевірки органам ДПІ, тоді як ліквідування юридичної особи боржника взагалі унеможливлює вчинення зазначених дій податковим органом, чим порушуються права останнього, як потенційного кредитора.

Більш того, при зверненні до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі боржник зазначив про відсутність у нього взагалі грошових коштів та майна, тоді як відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення провадження подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (відшкодування витрат на публікацію оголошень, судового збору тощо). Однак, в ході розгляду справи господарський суд не звернув на зазначену обставину уваги та не надав належної правової оцінки цьому факту.

Оцінюючи в сукупності вищенаведені обставини, докази по справі, керуючись ст.ст.43, 99 ГПК України, колегія суддів зазначає, що справу було порушено без належних правових підстав, враховуючи факти укладення договору вже при відсутності грошових коштів та закриття усіх банківських рахунків, факт відсутності належного сповіщення органу ДПІ в встановленому законом порядку за формою 8-ОПП, тобто, порушення порядку добровільної ліквідації, визначеної законом, а, отже, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України відповідно до приписів п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про банкрутство» від 18.12.2009р. № 15.

Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ДПІ та відновляючи строк на подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд керувався наступними нормами права.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 40-VIІ від 04.07.2013р.).

Згідно ст.2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до приписів ст.41 Податкового кодексу органи державної податкової служби є контролюючими органами, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Отже, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржників в силу вимог закону.

Крім того, статтею 129 Конституції України регламентовано принцип забезпечення апеляційного та касаційногооскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом. Таким чином, основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ, яка хоча не підтвердила доказами по справі наявність кредиторських вимог до боржника, по суті, колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги положення ст.210 ГК України про те, що органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника, ст.1 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.91, 106 ГПК України, зазначає, що однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження судових актів судів нижчих інстанцій, згідно зі ст.129 Конституції України, тому апеляційне провадження не підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80, ст.91, 106 ГПК України.

Відтак, в процедури банкрутства боржника, який ліквідується власником в порядку ст..95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов`язку органів ДПІ на встановлення податкових зобов`язань перед бюджетом у такого платника податків шляхом проведення перевірок та права заявити грошові вимоги до банкрута у відповідності до ч.3 ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На процесуальний статус скаржника - органу ДПІ - в процедурі ліквідації в порядку ст..95 Закону, право апеляційного та касаційного оскарження останнім підсумовуючого процесуального акту - ухвали за результатами ліквідпроцедури - наголошено Вищим господарським судом України в постанові від 21.08.2013р. по справі № 922/787/13-г.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 року у справі № 904/3887/13 - скасувати.

Провадження у справі припинити (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ Гарант» м.Новомосковськ в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його направлення до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з Законом.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.10.2013 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко