Постанова

від 04.10.2013 по справі 920/969/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" жовтня 2013 р.                                                           Справа № 920/969/13             Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя  Істоміна О.А. при секретарі Томіній І.В. за участю представників сторін: позивача – не з'явився відповідача -  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2640С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від  22.07.2013 р. по справі № 920/969/13 за позовом ТОВ "Управдом Суми", м. Суми до   КП "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми про стягнення 20838,29 грн. ВСТАНОВИЛА: В червні 2013 р. ТОВ "Управдом Суми" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з КП "Сумижитло" Сумської міської ради заборгованості в розмірі 20838, 29 грн. за неналежне виконання умов договору підряду № 237 від 02.04.2013 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720, 50 грн. Рішенням господарського суду Сумської області від 22.07.2013 р. по справі № 920/969/13 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. Стягнуто з  КП "Сумижитло" Сумської міської ради на користь ТОВ "Управдом Суми" 20838,29 грн. боргу, 1720,50 грн.  витрат по сплаті судового збору. Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом Сумської області не було прийнято до уваги те, що надані позивачем на підтвердження факту виконання робіт за договором підряду № 237 від 02.04.2013 р. акти виконаних робіт не є належними доказами, оскільки в порушення договору не погоджені з відповідними головами ОСББ та ЖБК  та підписані з боку відповідача неповноважними працівниками шляхом факсимільного відтворення підпису директора підприємства. В судове засідання, призначене на 02.10.2013 р. представники сторін не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли. Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце вирішення спору, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як свідчать матеріали справи, 02.04.2013 року між сторонами у справі було укладено договір підряду № 237, відповідно до умов якого позивач (підрядник) зобов'язався за дорученням відповідача (замовника) виконувати роботи з обслуговування димовентиляційних каналів на об'єктах замовника, проведення їх перевірки та прочищення, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи у розмірах встановлених договором. Об'єкти, на яких необхідно проводити роботи, графік робіт та розмір їх оплати визначені Додатком № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною (п.п. 1.2 та 3.1. договору). Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі (виконання послуг), підписаних та скріплених печатками сторін, позивач виконав, а відповідач прийняв обумовлені договором підряду роботи (а.с. 48-250 т. 1, а.с. 1-43 т. 2). Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору, замовник протягом 30 календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані підрядником роботи шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника; вказаний розрахунок може проводитись замовником частинами в межах строку, передбаченого п. 5.1. договору. Однак, відповідач з позивачем не розрахувався за виконані роботи, обумовлені договором підряду № 237, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду склала 20838,29 грн. Станом на 30.04.2013 року між КП “Сумижитло” Сумської міської ради та ТОВ “Управдом Суми” складено акт звіряння взаємних розрахунків за договором підряду № 237 від 02.04.13р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. Вимога позивача № 22/05-13-5 від 22.05.13р. про сплату заборгованості в розмірі 20838, 29 грн. залишена відповідачем без задоволення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів, визнав встановленим факт виконання робіт позивачем. Оскільки замовник (відповідач) в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України не заявив про їх недоліки (за наявності таких), обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт не надав, доказів сплати 20838,29 грн. заборгованості до суду першої інстанції не представив, тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. З даними висновками повністю погоджується колегія суддів. Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до  ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Статтею 857 та ч. 1 ст. 858 ЦК України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника – достроково. Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору виконано роботи на загальну суму 20838,29 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за договором підряду № 237 від 02.04.2013 р. на зазначену суму (а.с. 48-250 т. 1, а.с. 1-43 т. 2), які підписані представниками сторін  без будь-яких зауважень та скріплені печатками сторін. Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що вказані акти виконаних робіт не підтверджують факту виконання позивачем робіт за договором, так як в порушення п 3.2 договору  не погоджені з відповідними головами ОСББ та ЖБК  та підписані з боку відповідача неповноважними працівниками шляхом факсимільного відтворення підпису директора підприємства. По-перше, колегія суддів зазначає, що п. 3.2, на який посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, взагалі відсутній у спірному договорі. По-друге, відповідно до ч. 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання електронно-числового підпису або іншого аналогу власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими  актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститься зразки відповідного  аналога  їхніх власноручних підписів. Колегія суддів зазначає, що сам лише факт відсутності письмової угоди сторін на використання факсимільного відтворення підпису при підписанні актів виконаних за договором робіт та їх неузгодження з головами ОСББ та ЖБК не свідчить про  невиконання цих робіт, оскільки передбачена ч. 3 ст. 207 ЦК України згода є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу, а матеріалами справи підтверджується, що використання факсимільного відтворення підпису  на актах виконаних робіт відбувалось на виконання наказів директора відповідача № 21 від 04.08.2012 р., № 144 від 03.09.2012 р. та № 159/1 від 16.10.2012 р., який скріпляв ці акти печаткою відповідача, та який підтвердив заборгованість за цими актами в підписаному між директорами сторін  та скріпленому їх печатками акті звірки розрахунків, а позивач в свою чергу не заперечував проти використання факсимільного відтворення підпису директора відповідача при підписанні згаданих актів. Окрім цього відповідачем не складались акти про встановлення  факту невиконання  або неналежного виконання зобов'язань за договором в порядку, що визначений  пунктами 4.3, 4.4, 4.5., 4.6. договору, що також спростовує  його доводи,  що роботи за договором фактично не виконувались. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 24.09.2009 р. у справі № 19/75 та  від 12.03 2009 р. у справі №  52/97-08. Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2013 р. (а.с. 14 т. 1). Вказаний акт підписаний керівниками підприємств позивача та відповідача, скріплений  їх печатками, з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 20838,29 грн., який відповідно до вимог статті 34 ГПК України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в обумовленій сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно, акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є документом, за якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Однак, акт звірки складається виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів, в силу чого є одним з доказів у господарському спорі. Отже, факт виконання позивачем робіт на суму 20838,29 грн. та їх прийняття відповідачем за спірним договором, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 854 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну. На підставі викладеного, враховуючи факт належного виконання ТОВ "Управдом Суми" зобов'язань, передбачених договором підряду № 237 від 02.04.2013 р., що підтверджується належними та допустимими доказами – підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами виконаних робіт, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 20838,29 грн. боргу. Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді  Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Позиція відповідача не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому заперечення  відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не містять підстав скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2013 року. На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів ,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу КП "Сумижитло" Сумської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від  22.07.2013 р. по справі № 920/969/13 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від  22.07.2013 р. по справі № 920/969/13 залишити без змін.                               Повний текст постанови складено 04.10.2013 року. Головуючий суддя                                                                    Слободін М.М. Суддя                                                                                           Гончар Т. В.   Суддя                                                                                           Істоміна О.А.