Постанова

від 30.09.2013 по справі 925/1225/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 925/1225/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко С.А. - довіреність б/н від 10.07.2013 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" на рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року

у справі № 925/1225/13 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Житомирський картонний комбінат",

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП",

про стягнення 461 437,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ТОВ „ТД „Житомирський картонний комбінат" звернулося до господарського суду Черкаської області із позовом до ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" про стягнення 461 437,21 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до умов договору № 27/Р від 08.12.2011 року, з яких: 447 806,68 грн. основного боргу, 135,76 грн. інфляційних втрат, 2 328,98 грн. 3% річних та 11 165,79 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року (повний текст рішення підписано 20.08.2013 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року в частині стягнення 11 165,79 грн. пені та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ „ТД „Житомирський картонний комбінат" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року для розгляду справи № 925/1225/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 16.09.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 30.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" слід відмовити, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.12.2011 року між ТОВ „ТД „Житомирський картонний комбінат" (постачальник) та ТОВ „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" (покупець) укладено договір поставки № 27/Р (договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати партіями прокладку горбкувату для пакування яєць та ящики з гофрокартону, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах договору прийняти і своєчасно оплатити продукцію.

Згідно із п 1.2 договору найменування, асортимент продукції, вказуються в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору.

У п.п. 2.1, 2.2 договору сторонами визначено, що кількість продукції, зазначається у видаткових накладних, які супроводжують товар. Загальна кількість продукції визначається підсумком фактично поставленої кількості продукції згідно всіх видаткових накладних протягом терміну чинності цього договору. Кількість кожної партії продукції визначається згідно письмових заявок покупця, які він передає постачальнику, в т.ч. через засоби факсимільного зв'язку у строк не пізніше як за 20 календарних днів до передбачуваної дати поставки, якщо поставка здійснюється вперше та не пізніше як за 15 календарних днів до передбачуваної дати поставки, на всі інші поставки. На підставі письмової заявки покупця, постачальник готує протокол договірної ціни, який підписується особами повноважними на підписання договору.

За умовами п.п. 3.1, 3.2, 3.4 договору ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в протоколі узгодження договірної ціни на продукцію, який є невід'ємною частиною даного договору та може бути переглянута постачальником в разі зміни цін на сировину, енергоносії, нафтопродукти та на неоплачену покупцем продукцію. Переглянута постачальником ціна узгоджується між сторонами, шляхом підписання нового протоколу узгодження ціни на продукцію. Розрахунки за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, вказаний у пункті 9 договору, у терміни: 100% вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури шляхом попередньої оплати. В разі поставки продукції без попередньої оплати (при умові письмового погодження між сторонами) - розрахунки покупцем проводяться в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня її отримання на підставі видаткових накладних. Днем оплати вважається день зарахування банком коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 5.4 договору сторонами встановлено, що покупець зобов'язується при отриманні продукції надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання продукції. У випадку відсутності довіреності підтвердженням отримання продукції може слугувати (за наявності згоди постачальника) поставлення печатки покупця на видатковій накладній.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач передав партіями відповідачу продукцію - прокладку горбкувату для пакування яєць та ящики з гофрокартону на загальну суму 461 948,00 грн. згідно наступних видаткових накладних, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб:

- № 44 від 04.02.2013 року на суму 48 785,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 12 від 04.02.2013 року;

- № 186 від 11.04.2013 року на суму 38 915,80 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 23 від 11.04.2013 року;

- № 187 від 11.04.2013 року на суму 37 015,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 23 від 11.04.2013 року;

- № 255 від 17.04.2013 року на суму 18 000,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 23 від 11.04.2013 року;

- № 256 від 17.04.2013 року на суму 7 182,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 23 від 11.04.2013 року;

- № 267 від 27.04.2013 року на суму 9 000,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 23 від 11.04.2013 року;

- № 358 від 17.05.2013 року на суму 24 551,80 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 33 від 17.05.2013 року;

- № 359 від 17.05.2013 року на суму 39 160,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 33 від 17.05.2013 року;

- № 512 від 04.06.2013 року на суму 42 772,80 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013;

- № 513 від 04.06.2013 року на суму 11 715,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013 року;

- № 516 від 05.06.2013 року на суму 35 989,80 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013 року;

- № 517 від 05.06.2013 року на суму 34 155,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013 року;

- № 544 від 26.06.2013 року на суму 14 364, 00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013 року;

- № 545 від 26.06.2013 року на суму 42 240,00 грн., отримано продукцію згідно довіреності № 109 від 04.06.2013 року;

- № 550 від 04.07.2013 року на суму 17 236,80 грн., наявна печатка покупця про отримання продукції;

- № 551 від 04.07.2013 року на суму 40 865,00 грн., наявна печатка про отримання продукції.

В свою чергу відповідачем проведено часткову оплату за отриману продукцію відповідно до видаткової накладної № 44 від 04.02.2013 року в сумі 14 141,32 грн.

Сторонами складено за перше півріччя 2013 року акт звірки згідно якого відповідач визнав свою заборгованість за договором перед позивачем.

Крім того, на адресу позивача 30.05.2013 року відповідач направив лист № 95 в якому повідомив, що гарантує оплату існуючої заборгованості в розмірі 460 968,28 грн. до 15 липня 2013 року.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов'язання за Договором перед позивачем, як постачальником, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 447 806,68 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 447 806,68 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у зв'язку із прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11 165,79 грн. пені нарахованої на суму боргу по кожній поставці.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції, покупець сплачує постачальнику на його вимогу неустойку в розмірі 5% від вартості неоплаченої продукції, за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 11 165,79 грн. пені є законними, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 135,76 грн. інфляційних втрат та 2 328,98 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 6.3 договору, сторонами передбачено, що сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов'язання, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 447 806,68 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 135,76 грн. інфляційних втрат та 2 328,98 грн. 3% річних за розрахунками позивача є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційні скарзі відповідач, не заперечуючи про існування у нього заборгованості за Договором перед позивачем, посилається лише на те, що в судовому засіданні 15.08.2013 року суд не відклав розгляд справи та розглянув справу у відсутність уповноваженого представника відповідача, а відтак він був позбавлений можливості висловити свою правову позицію відносно спору, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак вищевказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються колегією суддів з огляну на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 15.08.2013 року.

Вказану ухвалу суду було отримано відповідачем 09.08.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, 15.08.2013 року в судове засідання свого представника не направив, письмового відзиву на надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання 15.08.2013 року не перешкоджала розгляду справи і останнім не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, за наявними в ній матеріалами.

Також, у своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкції, а саме, 11 165,79 грн. пені, оскільки вказана сума є значною і її стягнення може призвести до часткового зупинення виробництва та господарської діяльності відповідача.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, як вбачається із матеріалів справи сума штрафних санкцій 11 165,79 грн. в порівнянні з 447 806,68 грн. основного боргу не є надмірно високою та відповідач не надав суду доказів про його тяжке фінансове становище, а відтак колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності виняткових підстав для зменшення суми пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Крім того, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Скаржником до апеляційної скарги додано платіжне доручення № 2830 від 22.08.2013 року про оплату судового збору в сумі 4 614,37 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення 11 165,79 грн. пені, а тому 50% відсотків ставки, обчисленої від оспорюваної суми - 11 165,79 грн., що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги в даній справі, становить 860,25 грн.

За таких обставин, відповідачу з Державного бюджету України підлягає поверненню 3 754,12 грн. (4 614,37 грн. мінус 860,25 грн.), як сплачених більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" на рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року у справі № 925/1225/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року у справі № 925/1225/13 залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційна компанія „Агросоюз-РП" (19511, Черкаська обл., м. Мліїв, вул. Леніна, 245, код ЄДРПОУ 35013940) сплачений згідно платіжного доручення № 2830 від 22.08.2013 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, судовий збір у розмірі 3 754,12 грн.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

5. Справу № 925/1225/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 07.10.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.