Постанова

від 03.10.2013 по справі 804/11277/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 р. Справа № 804/11277/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Дьомін А.О.

представник відповідача - Прошакова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі від 07.08.2013 року № 0003411501.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 318/222/32998551 від 24.07.2013р. на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесене без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки № 318/222/32998551 від 24.07.2013р. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус» (надалі за текстом - ТОВ «Статус») 22.06.2004 року зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32998551. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Дніпропетровськ, вул. Лабораторна б. 29. Взято на податковий облік 25.06.2004 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська за № 12861. Дані про реєстрацію суб'єкта господарювання, як платника ПДВ: свідоцтво від 30.06.2004 року № 4204045, видане ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 329985504630.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2013 року - на підставі п. 75.1 ст. 75, та обставин визначених п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно наказу від 11.07.2013р. № 31, виданого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Статус», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олес» (код ЄДРПОУ 33116805) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. Повідомлення та копія наказу органу ДПС вручені 11.07.2013р. під розписку директору ТОВ «Статус» Калмановій М.М.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12 2010 року (зі змінами та доповненнями) що призвело до завищення податкового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 20635 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на 3862 грн., за січень 2012 року на 3552 грн., за лютий 2012 року на 1222 грн., за березень 2012року на 2109 грн., за квітень 2012 року на 2048 грн., за травень 2012 року на 2430 грн., за червень 2012 року на 1161 грн., за липень 2012 року на 2363 грн., за серпень 2012 року на 250 грн., за вересень 2012 року на 963 грн., за жовтень 2012 року на 673 грн.;

- п. 198.1., п.198.2.,п. 198.6. ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 69 218 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на 6093 грн., за січень 2012 року на 5024 грн., за лютий 2012 року на 7386 грн., за березень 2012 року на 11402 грн., за квітень 2012 року на 5531 грн., за травень 2012 року на 10907 грн., за червень 2012 року на 3638 грн, за липень 2012 року на 4375 грн., за серпень 2012 року на 4018 грн, за вересень 2012 року на 5421 грн., за жовтень 2012 року на 5421 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 318/222/32998551 від 24.07.2013р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Статус» (код за ЄДРПОУ 32998551) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олес» (код ЄДРПОУ 33116805) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.» та винесене податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0003411501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 48 584,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 12146 грн.

Суд вважає що висновки відповідача, які викладені в акті 318/222/32998551 від 24.07.2013р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Статус» є необгрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0003411501 підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» з його контрагентом ТОВ «Олес» у перевірямому періоді підтверджується наступними первинними документами.

Між ТОВ «Статус» та ТОВ «Олес» було укладено Договір №10/12/01 від 12.10.2010р. на розміщення візуальної реклами на міському транспорті.

Так, господарською діяльністю ТОВ «Статус» є надання рекламних послуг (обслуговування рекламного зображення: відновлення пошкоджених місць при ДТП і в процесі експлуатації; заміна пошкоджених зображень; надання фотозвітів про проведену рекламну кампанію; знищення рекламних зображень після закінчення рекламної кампанії; перефарбування транспортних засобів (трамваїв, тролейбусів) по закінченні рекламної компанії.).

Реальність здійснення господарських відносин підтверджується додатковими угодами до Договору №10/01/01 від 01.10.2010р., додатковими угодами до Договору №10/12/01 від 12.10.2010р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, звітами про дебітові та кредитні операції по рахунку.

На момент перевірки позивачем ТОВ «Стутус» були надані акти виконаних робіт, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних та інші первинні документи.

Фактичне отримання позивачем товарів/послуг від зазначеного контрагента за укладеним договором підтверджується наявними при проведені перевірки та описаними в акті перевірки актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, та первинними документами які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту ПДВ на загальну суму 69 218 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на 6093 грн., за січень 2012 року на 5024 грн., за лютий 2012 року на 7386 грн., за березень 2012 року на 11402 грн., за квітень 2012 року на 5531 грн., за травень 2012 року на 10907 грн., за червень 2012 року на 3638 грн., за липень 2012 року на 4375 грн., за серпень 2012 року на 4018 грн., за вересень 2012 року на 5421 грн., за жовтень 2012 року на 5421 грн. перш за все ґрунтуються з матеріалів акту перевірки від 13.02.2013 № 203/21.1-09/33116805 ТОВ «Олес» (код ЄДРПОУ 33116805) ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська , який було отримано ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та використано при перевірці позивача ТОВ «Статус».

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги, тому що застосування наслідків перевірки іншого платника податків суперечать ст. 54 Податкового кодексу України, оскільки визначення грошового або податкового зобов'язання повинно здійснюватися на підставі перевірок результатів діяльності конкретного платника податків.

Більш того, ст.61 Конституції України закріплений індивідуальний принцип юридичної відповідальності.

Тому у разі виявлення факту заниження чи завищення платником податків податкових зобов'язань, або відсутність об'єктів оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення - рішення саме щодо такого суб'єкта господарювання, а не його контрагента яким є ТОВ «Статус».

Таким чином, акт перевірки вищевказаного контрагента, на який посилається ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська не може бути покладений в основу висновку про порушення ТОВ «Статус» податкового законодавства.

Висновки в акті про відсутність у контрагента первинних документів, як це встановлено вищевказаним актом не дає право робити висновок про відсутність господарських операцій у ТОВ «Статус» і відповідно вважати про відсутність об'єкта оподаткування, відсутність права на формування витрат, податкового кредиту з ПДВ тощо.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства позивача з контрагентом ТОВ «Олес», останній був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення п. 198.1., п.198.2.,п. 198.6. ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 69 218 грн., у т.ч. за грудень 2011 року на 6093 грн., за січень 2012 року на 5024 грн., за лютий 2012 року на 7386 грн., за березень 2012 року на 11402 грн., за квітень 2012 року на 5531 грн., за травень 2012 року на 10907 грн., за червень 2012 року на 3638 грн, за липень 2012 року на 4375 грн., за серпень 2012 року на 4018 грн, за вересень 2012 року на 5421 грн., за жовтень 2012 року на 5421 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним виданих його контрагентами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013р. за № 0003411501, яке винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.08.2013р. за № 0003411501, винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус».

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 08.10.2013р.

Суддя Е.О. Юрков