Постанова

від 25.09.2013 по справі 808/6150/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 вересня 2013 року (11 год. 53 хв.) Справа № 808/6150/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Матієвої Я.С.,

відповідача - Аскаріна Р.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Антрацит Сталь» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії.

11.07.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Антрацит Сталь» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить: зобов'язати відповідача прийняти податкові декларації з податку на додану вартість позивача за період лютий 2011 року - травень 2012 року включно; зобов'язати відповідача провести податкові декларації з податку на додану вартість позивача за період лютий 2011 року - травень 2012 року по особовому рахунку платника податків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач нехтуючи приписами чинного законодавства та рішеннями суду, які вступили в законну силу, своїми незаконними діями відмовляє позивачу у прийнятті податкової звітності, а саме декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2011 - травень 2012, чим порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою від 15.07.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 25.07.2013.

У судове засідання 25.07.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 25.07.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 07.08.2013.

Ухвалою від 07.08.2013 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 07.08.2013.

У судове засідання 07.08.2013 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 07.08.2013 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 12.09.2013.

Ухвалою від 12.09.2013 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 12.09.2013.

12.09.2013 позивач подав до суду уточнення до адміністративного позову, відповідно до яких сформулював вимоги таким чином: визнати дії відповідача щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2011 року - травень 2012 року включно - незаконними; зобов'язати відповідача прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за період лютий 2011 року - травень 2012 року включно; зобов'язати відповідача провести податкові декларації з податку на додану вартість за період лютий 2011 року - травень 2012 року по особовому рахунку платника податку.

У судовому засіданні 12.09.2013 оголошувалась перерва до 17.09.2013, до 23.09.2013 та до 25.09.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом всього часу від моменту його видачі, у тому числі у період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Зазначає, що дії відповідача щодо відмови в прийнятті податкових декларацій з ПДВ за період лютий 2011 року - травень 2012 року є незаконними та порушують законні права позивача, оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 по справі №0870/1494/11, яка набрала законної сили, було скасовано рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що декларації з ПДВ не приймалися, оскільки були подані з помилкою, а саме позивач не був платником ПДВ у періодах, за які подавалися декларації. Зазначив, що вимоги постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 по справі №2а-0870/1494/11 виконати неможливо, оскільки відповідачем не приймався зазначений в постанові Запорізького окружного адміністративного суду акт. Відтак, відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

У судовому засіданні 25.09.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.01.2011 відповідачем, на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, у зв'язку із отриманням відомостей від державного реєстратора про внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, було анульовано реєстрацію платника податків на додану вартість позивача.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання дій протиправними, скасування рішення від 28.01.2011 №9.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 про забезпечення адміністративного позову по справі №2а-0870/1494/11 дію акту ПДВ від 28.01.2011 №9 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача було зупинено до набрання законної сили постановою по зазначеній справі.

04.04.2011 постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-0870/1494/11 позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме скасовано акт від 28.01.2011 №9 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача.

Відповідачем були подані апеляційні скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду на постанову та ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011.

07.04.2011 відповідачем було подано клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову по справі №2а-0870/1494/11 та заяву про роз'яснення ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011.

Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2011 вищезазначені заява та клопотання відповідача були залишені без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем 18.04.2011 було подано апеляційні скарги на зазначені ухвали.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2011 постанову Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-0870/1494/11 було залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, зазначеною ухвалою було залишено без задоволення апеляційні скарги на ухвали: від 04.04.2011, якою зупинено дію акту про анулювання реєстрації платника ПДВ від 28.01.2011 №9; від 12.04.2011 про відмову в задоволенні клопотання відповідача про заходів забезпечення позову; від 12.04.2011, якою заяву відповідача про роз'яснення ухвали від 04.04.2011 залишено без задоволення.

Зазначена ухвала набрала законної сили 20.10.2011.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача було подано в електронній формі податкові декларації з ПДВ за лютий 2011, березень 2011, травень 2012, квітень 2012, проте відповідачем було відмовлено в їх прийнятті у зв'язку з виявленням помилки - позивач не був платником ПДВ у періодах, за які подавалися декларації.

Листом зверненням від 31.10.2011 позивач звертався до відповідача з проханням прийняти повторно податкові декларації з ПДВ за звітний період лютий-березень 2011, проте зазначене прохання було залишене поза увагою.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2011 було виправлено описку у резолютивній частині постанови від 04.04.2011, а саме змінено назву рішення відповідача, що оскаржувалось з «акту» на «рішення». На зазначену ухвалу відповідачем було подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.01.2012 була залишена без задоволення.

02.12.2011 Запорізьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист щодо скасування акту відповідача від 28.01.2011 №9 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, із строком пред'явлення до виконання до 20.10.2012.

Постановою від 14.12.2011 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 02.12.2011 по справі №2а-0870/1494/11. Підставою зазначеної відмови стало те, що у виконавчому листі не зазначено, які саме заходи повинен вчинити державний виконавець по відношенню до боржника, оскільки у відповідності до резолютивної частини виконавчого документу, судом вже скасовано акт відповідача від 28.01.2011 №9. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заходу примусового виконання рішення, як скасування актів.

10.01.2012 відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.01.2012, проте Вищий адміністративний суд України відмовив відповідачу у відкритті касаційного провадження.

27.07.2012 відповідачем позивачу було видане нове свідоцтво платника податку на додану вартість №200059001, при цьому в ньому було зазначено дату реєстрації позивача в якості платника такого податку з 20.01.2007.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за період лютий 2011 - травень 2012 неправомірними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 по справі №2а-0870/1494/11, яке набрало законної сили, було скасовано рішення від 28.01.2011 №9 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно приписів ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана:

- керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

- фізичною особою - платником податків або його законним представником;

- особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, впроваджує та утримує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" для надання послуг з подання за допомогою мережі Інтернет в електронному вигляді звітності, обов'язковість подання якої встановлено законодавством, до міністерств, інших органів державної влади та фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Автоматизована система "Єдине вікно подання електронної звітності" повинна забезпечувати підтримку роботи засобів електронного цифрового підпису всіх акредитованих центрів сертифікації ключів, що працюють на ринку України відповідно до чинного законодавства.

Опис форматів (стандартів), структура електронних документів, що забезпечує подання електронної звітності до автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності", повинні розміщуватися та підтримуватися в актуальному стані на безоплатній для користувачів основі на загальнодоступних інформаційних ресурсах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику та тих органів державної влади, до яких обов'язковість подання звітності встановлена законодавством.

Згідно п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 18.12.2009 №456с про визнання електронних документів. Предметом зазначеного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Відповідно до договору, позивач зобов'язався надсилати до відповідача податкові документи в електронному вигляді, а відповідач забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп'ютерну обробку.

Позивач стверджує, що ним до відповідача, після набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 по справі №2а-0870/1494/11, подавалися на паперовому носії та в електронній формі податкові декларації з ПДВ за 15 податкових періодів, а саме з лютого 2011 по травень 2012.

Проте в матеріалах справи, наявне підтвердження направлення податкової звітності з ПДВ в електронній формі лише за 4 періоди: лютий 2011; березень 2011; квітень 2012; травень 2012.

Зазначені факти підтверджуються, наявними в матеріалах справи квитанціями №1 за лютий 2011, березень 2011; квітень 2012, травень 2012, відповідно до яких документи не прийнято, оскільки були виявлені помилки, а саме позивач не був платником ПДВ у зазначених періодах. Будь-яких документів, які б підтвердили факт направлення податкової звітності за інші періоди, позивачем надано не було.

Крім того, в договорі від 18.12.2009 №456с про визнання електронних документів було визначено, що він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо подаються нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

В матеріалах справи наявні посилені сертифікати відкритого ключа строком дії: від 16.12.2009 до 16.12.2010; від 17.12.2010 до 17.12.2011; від 20.03.2012 до 19.03.2013; від 17.05.2013 до 16.05.2014.

Із зазначеного вбачається, що в періоди з 18.12.2011 по 19.03.2012 у позивача був відсутній сертифікат відкритого ключа, а тому, у зв'язку з закінченням строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів, зазначений договір не діяв та відповідач не був зобов'язаний приймати від позивача податкові документи в електронному вигляді.

Суд зазначає, що подані декларації за лютий 2011, березень 2011, квітень 2012, травень 2012 були оформлені належним чином, відповідно до вимог встановлених ст. 48, 49 Податкового кодексу України, а тому, з урахуванням набрання законної сили рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011, яким скасовано акт від 28.01.2011 №9 про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача, у відповідача не було підстав для відмови у прийнятті поданих декларацій з ПДВ.

У зв'язку із наведеним вище, суд доходить висновку про неправомірну відмову відповідачем у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за лютий та березень 2011 року, квітень та травень 2012 року, та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

Як зазначалося вище, згідно приписів п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо проведення даних декларацій позивача з податку на додану вартість по особовому рахунку позивача є безпідставною в силу наявності у відповідача законодавчо закріпленого обов'язку вчинити ці дії за наслідками визнання неправомірною відмови у прийнятті податкової звітності. Отже, у задоволенні вимог позивача у цій частині слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданою до матеріалів справи квитанцією від 10.07.2013 №73 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 34,41 грн.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 11,47 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Антрацит Сталь» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у прийнятті декларацій з податку на додану вартість, поданих Приватним підприємством «Антрацит Сталь» за періоди лютий та березень 2011 року, квітень та травень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Антрацит Сталь» (код ЄДРПОУ 34869138, зареєстроване: 69006, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 21, кв. 34) судовий збір у сумі 11,47 грн. (одинадцять гривень 47 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 30.09.2013.