Рішення

від 03.10.2013 по справі 919/922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року справа № 919/922/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф-контіненталь"

(96400, пгт. Черноморське, АР Крим, вул. 60 років Жовтня, буд 16-а

ідентифікаційний код: 33179638)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив-Б"

(99011, м. Севастополь, вул. Дроздова, 7, кв.8

ідентифікаційний код: 34680430),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості та моральної шкоди у розмірі 128616,82 грн,

за участю представників:

від позивача (ТОВ "Шельф-контіненталь") - ОСОБА_2 - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 20.04.2012;

відповідач (ТОВ "Массив-Б") - явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

третя особа (ФОП ОСОБА_1) - не з'явилась, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

Суть спору:

07.08.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Шельф-контіненталь" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Массив-Б" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по договору про переведення боргу та договору оренди майна, а також моральної шкоди у загальному розмірі 128616,82 грн.

Позивач посилається на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором про переведення боргу в частині сплати у повному обсязі переведеного боргу за договором оренди майна.

Ухвалою суду від 08.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2013, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.09.2013 розгляд справи в порядку статті 77 ГПК України відкладено до 03.10.2013.

У судове засідання 03.10.2013 відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили. Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутністю (арк.с.36).Причини неявки представника відповідача суду невідомі, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Так, зі змісту ст.22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Ураховуючи викладене, з урахуванням тривалості розгляду справи, суд вирішив за можливе здійснювати розгляд справи за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні представником позивача надані пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та не надав суду відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд здійснює розгляд справи в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив :

18.06.2012 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (боржник), відповідачем (новий боржник) та позивачем (кредитор) було укладено договір про переведення боргу (далі - Договір-1)(арк. с 8).

Відповідно до умов Договору-1 відповідач взяв на себе зобов'язання в строк до 01.08.2012 перерахувати на рахунок відповідача борг у розмірі 34730,20 грн, що виник у боржника на підставі договору оренди нежитлового приміщення (пункти2,3 Договру-1).

Позивач (кредитор) не заперечував проти заміни первісного боржника (ФОП ОСОБА_1) новим боржником (Відповідач) і підписуючи договір про переведення боргу зі своєї сторони, дав згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених договором про переведення боргу (п.4 Договору -1).

Відповідач (новий боржник) підписанням договору про переведення боргу підтвердив, що йому була надана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором (п.6 Договору -1).

Проте, відповідач порушив взяте на себе зобов'язання, та погасив заборгованість частково у розмірі 20700,00 грн. Останній платіж відповідачем було здійснено 09.08.2012, станом на 10.08.2012 за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 14030,20 грн, яка на день звернення позивача до суду не погашена.

Також, 18.06.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №026-А, відповідно до якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування частину торгівельного павільйону площею 47,78 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Договір-2).

Орендна плата за Договором -2 здійснюється відповідачем відповідно до графіку, визначеному сторонами у п.2 Додаткової угоди до Договору-2 (арк. с.10). Відповідно до зазначеного графіку платежів відповідач повинен був перерахувати позивачу в строк до 20 липня 2012 року орендну плату у розмірі 5733,60 грн та в строку до 20 серпня 2012 у розмірі 5733,60 грн.

Проте відповідач, взятий на себе обов'язок за Договором-2 виконав не у повному обсязі, та перерахував лише 5733,60 грн, останній платіж було зроблено 13.07.2012. у зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за Договором-2 у розмірі 4993,65 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Статтею 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначене кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною 2 статті 193 ГК України , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом перевірено заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу за Договором-1 у розмірі 14030,20 грн та визнано її вірною. Судом також перевірено суму основного боргу за Договором-2 у розмірі 4993,65 грн та визнання її вірною.

Факт наявності боргу у відповідача за Договором-1 та Договором-2 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Поряд з основною сумою заборгованості за Договором-1 та Договором-2 позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 4209,06 грн та пеня у розмірі 82497,58 грн за Договором-1 та 2886,33 грн пені за Договором-2.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3. Договору-1 передбачено, що у разі затримки виконання обов'язку більш ніж на 3 дні новий боржник сплачує кредитору одноразово штраф у розмірі 30% від суми невиконаного обов'язку та пеню у розмірі 2% від суми невиконаного обов'язку за кожен день затримки виконання обов'язку.

Пунктом 6.2.Договору-2 встановлено, що орендатор (відповідач) сплачує орендодавцю (позивач) пеню у розмірі 0,2% від боргу за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені за Договором-1 та визнано його невірним, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за Договором 1, відповідно до якого кількість днів прострочення склала 305 днів (період з 01.08.2012 (дата сплати, визначена договором) по 01.06.2013 (дата, станом на яку нараховується пеня, визначена позивачем)). Таким чином розмір пені за Договором -1 повинен складати 85584,22 грн (14030,2 грн*305 дн *2%=85584,22 грн).

Оскільки відповідно до статті 83 ГПК України суд може виходити за межі позовних вимог тільки у разі, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони, з огляду на відсутність такої заяви, стягненню може підлягати пеня за Договором-1 у заявленому розмірі, а саме 82497,58 грн.

Проте, відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Статтею 233 ГК України також передбачено право суду зменшити розмір санкцій, зокрема у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючи часткове виконання відповідачем обов'язку за Договором-1, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю за Договором-1, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 8249,76 грн.

Перевіривши розрахунок пені за Договором-2 суд також визнає його невірним, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за Договором-2. При цьому період за який повинна нараховуватися пеня складає з 21.08.2012 по 01.06.2013 (оскільки графіком розрахунків встановлений обов'язок відповідача сплатити орендну плату в строк до 20.08.2012, то прострочення виконання зобов'язання починається з 21.08.2012, а припиняється 01.06.2013, як визначив сам позивач у позові), що дорівнює 285 дням. Таким чином розмір пені за Договором-2, що підлягає стягненню з відповідача складає 2846,38 грн (4993,06грн*285 дн*0,2%= 2846,38 грн).

Перевіривши розмір штрафу, нарахований позивачем відповідачу за Договором-1 у розмірі 4209,06 грн суд визнав вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, яку позивач оцінив в сумі 20 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 ЦК України полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В своїй позовній заяві позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, несвоєчасного проведення ним виплат по зобов'язанням за Договором-1 та Договором-2 завдано шкоди позивачу, а саме завдано моральної шкоди, що відобразилося у нервозному та несприятливому становище при веденні господарської діяльності, неможливості використовувати грошові кошти, які повинен сплатити відповідач та отримання прибутку. Ці обставини змушують позивача хвилюватися та наносять йому моральні страждання.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, як одну з обставин, що підлягають встановленню в судовому засіданні, вказує та доводить позивач, а визначає суд відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

В судовому засіданні позивачем належними засобами доказування не доведено факт завдання йому відповідачем моральної шкоди.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задовоелнні вимоги про стянення з відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

При цьому, суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Також, відповідно до статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2572,34 грн.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Массив-Б" (99011, м. Севастополь, вул. Дроздова, 7, кв.8, ідентифікаційний код: 34680430,з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф-контіненталь" (96400, пгт. Черноморське, АР Крим, вул. 60 років Жовтня, буд 16-а, ідентифікаційний код: 33179638) заборгованість за договором про переведення боргу від 18.06.2012 у розмірі 26489,02 грн , з яких: 14030,20 грн - основний борг, 4209,06 грн - штраф та 8249,76 грн - пеня, а також заборгованість за договором оренди №026-А від 18.06.2012 у розмірі 7840,03 грн, з яких 4993,65 грн - основний борг та 2846,38 грн - пеня та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2572,34 грн

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 08.10.2013

Суддя /підпис/ І.А. Харченко