Рішення

від 08.10.2013 по справі 922/3464/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/3464/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія", м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант", м.Харків, про стягнення 224102,64 грн. за участю представників:

позивача - Філатова В.К. (довіреність б/н від 31.07.2013р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант", м.Харків, 212277,84 грн. загальної заборгованості за Договором поставки № 180ПП12 від 24.09.2012р. та 11824,80 грн. пені (всього - 224102,64 грн.). Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2013р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3464/13 та розгляд справи призначено на 16.09.2013р. об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду від 16.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 01.10.2013р. о 12:00 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

27.09.2013р. позивач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що ним у позовній заяві була помилково зазначена не юридична адреса відповідача, а адреса, де знаходяться його виробничі приміщення. У зв'язку з цим, позивач просив вважати адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант": 61121, м.Харків, пр.Тракторобудівників, 126-Б, кв. 94. До клопотання позивач додав докази направлення копії позовної заяви із додатками на юридичну адресу відповідача.

01.10.2013р. представником позивача були надані письмові пояснення стосовно оформлення видаткових накладних, а саме відсутності на них печаток відповідача.

Документи, надані позивачем, були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2013р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 08.10.2013р. о 10:45 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.10.2013р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Доказів отримання відповідачем копії ухвали суду про відкладення розгляду справи на 08.10.2013р. на час даного судового засідання до суду не надійшло. Про час та місце попередніх судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать підписи його представників на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте не скористався наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант" (відповідачем) було укладено Договір поставки № 180ПП12, згідно п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався поставляти й передавати у власність, а відповідач (покупець) зобов'язався приймати й оплачувати на умовах даного Договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини (товар), рівномірними партіями протягом терміну дії Договору.

Строк дії Договору сторонами було встановлено з моменту підписання до 31.12.2012р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки, ціна, кількість та асортимент встановлюються в видаткових накладних по кожній поставці товару, які є невід'ємними частинами даного Договору. Згідно п. 3.3., продаж товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Також сторони домовилися, що постачальник може встановлювати інший порядок розрахунків за згодою покупця, що викладається в Додатковій угоді або в Додатках до Договору.

Як свідчать матеріали справи, за вищевказаним Договором поставки позивачем було поставлено відповідачу товар.

Відповідно до Договору та Додатків до нього, відповідач повинен був проводити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі, встановленому договором та додатками до нього. Датою поставки вважається дата передачі партії продукції покупцю, що зазначена у відповідних накладних.

Відповідно до укладених Додатків до Договору поставки, постачальник надав покупцю відстрочку платежу за кожну партію товару строком в 4 календарних дні з дати поставки товару.

Так, 25.01.2013р., згідно Додатку № 6 до Договору, покупець (відповідач) отримав 0,895 тон ПВХ KSR-57, вартістю 9845,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 93 від 25.01.2013р.

Проте, станом на 02.08.2013р. відповідач не сплатив за дану партію товару 270,00 грн.

28.01.2013р., згідно Додатку № 7 відповідач отримав 2,65 тон ПВХ KSR-57, вартістю 29116,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №104 від 28 січня 2013 року.

Станом на 02.08.2013р. відповідач оплату за дану партію товару не здійснив.

28.01.2013р., згідно Додатку № 8 відповідач отримав 3,05 тон ПВХ KSF-70, вартістю 33550,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 105 від 28.01.2013р.

Станом на 02.08.2013р. покупець не сплатив за дану партію товару 12895,00 грн.

04.02.2013р., згідно Додатку № 9 до Договору, відповідач отримав від позивача 5 тон ПВХ PVC Formolon-622, вартістю 55000,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 140 від 04.02.2013р.

Станом на 02.08.2013р. відповідач не здійснив оплату за дану партію товару.

05.02.2013р., згідно Додатку № 10 до Договору, відповідач отримав 0,825 тон ПВХ KSF-70, вартістю 8951,20 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 148 від 05.02.2013р.

Покупець не сплатив за дану партію товару 4996,84 грн.

11.02.2013р., згідно Додатку № 11 до Договору, відповідач отримав 10 тон ПВХ PVC Formolon-622, вартістю 110000,00 грн., у тому числі ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 171 від 11.02.2013р.

Станом на 02.08.2013р. покупець не сплатив за дану партію товару.

Дослідивши вищевказані видаткові накладні, суд встановив, що деякі з них, а саме № 140 від 04.02.2013р., № 148 від 05.02.2013р. та № 171 від 11.02.2013р., містять лише підпис представника відповідача без відтиску печатки ТОВ "ТВП "Адамант".

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.5. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що чинне законодавство не встановлює обов'язковість скріплення печаткою підписів представників сторін на первинних документах, а також враховуючи, що повноваження представника відповідача на отримання товару від позивача за видатковими накладними № 140 від 04.02.2013р., № 148 від 05.02.2013р. та № 171 від 11.02.2013р. підтверджується відповідними довіреностями, суд приймає вказані видаткові накладні у якості належних доказів, що підтверджують поставку товару відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав позивачеві Гарантійні листи з графіком погашення заборгованості, але зазначеного графіку не дотримався.

24.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією з вимогою щодо погашення заборгованості у повному обсязі у термін до 23.05.2013р.

14.05.2013р. відповідач надав позивачу відповідь на претензію за вих. № 6-Д від 14.05.2013р., в якій гарантував оплату боргу до 31.07.2013р.

Але суму боргу було погашено лише частково.

На вимогу позивача виконати свої зобов'язання відповідач надіслав лист від 12.07.2012р. за № 10Д, в якому повністю визнав заборгованість та знов запропонував графік погашення заборгованості. Проте, гарантованих листом платежів не здійснив.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 25.06.2013р., загальний розмір заборгованості відповідача за поставлений товар станом на 02.08.2013р. склав 212277,84 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 8.3. укладеного між сторонами Договору поставки, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав вимогу про стягнення з відповідача 11824,80 грн. пені законною та обґрунтованою.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 224102,64 грн., у тому числі: 212277,84 грн. основного боргу, 11824,80 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Адамант" (61121, м.Харків, пр.Тракторобудівників, буд. 126-б, кв. 94; код ЄДРПОУ 35701420; р/р 26009000000736 в ПАТ "ВБР", м.Харків, МФО 380719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (02660, м.Київ, вул.Марини Раскової, 13, офіс 104; код ЄДРПОУ 36998670; р/р 26006307932 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805) - грошові кошти у загальній сумі 224102,64 грн., яка складається з: 212277,84 грн. - загальна сума заборгованості за Договором; 11824,80 грн. - сума пені; а також витрати з оплати судового збору в сумі 4482,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.10.2013 р.

Суддя Кухар Н.М.