Постанова

від 03.10.2013 по справі 821/3551/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. 15 год. 20 хв.Справа № 821/3551/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Рубець А.Б., Обуховської Н.С.,

представника відповідача - Бурнази Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" (далі - ТОВ "СП "Українські рисові системи", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) (далі - Скадовська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2013р. № 0000822114, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року на 62 828,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 31 414,00 грн. за таке завищення бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, вважають, що висновки відповідача про завищення бюджетного відшкодування за травень 2013 року суперечать нормам діючого законодавства та порушують права платника податків. Ці висновки зроблені без посилання на первинні документи платника податків та без детального вивчення всіх обставин здійснення експорту сільськогосподарської продукції. Стверджують, що при перенесенні податкового кредиту та обчисленні бюджетного відшкодування у травні 2013 року позивач дотримався всіх вимог Податкового кодексу України, які передбачені для декларування цих показників податкової звітності, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ підтверджується відповідними податковими накладними та фактичною сплатою ПДВ постачальникам.

Представники позивача пояснили, що у квітні 2013 року позивач здійснив експорт сільськогосподарської продукції (рису) і тому, керуючись приписами ст. 209 ПК України, із сільськогосподарської декларації з ПДВ до загальної декларації з ПДВ було перенесено податковий кредит, пов'язаний із виробництвом експортованої сільськогосподарської продукції. Перенесений податковий кредит з ПДВ має безпосереднє відношення до виробництва експортованої продукції, а тому правомірно включений до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування загальної декларації з ПДВ. Свою позицію стосовно обсягів перенесеного податкового кредиту позивач підтверджує відповідними розрахунками та первинними документами.

Як на підставу для скасування спірного рішення позивач також посилається на порушення відповідачем норм, які регулюють порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податків. Документальна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт та прийнято зазначене рішення, була проведена відповідачем за відсутності підстав, передбачених податковим законодавством.

Представник відповідача позов не визнав, заперечення на позов обґрунтовує тим, що позивач, як сільськогосподарський товаровиробник, при перенесенні частини податкового кредиту у зв'язку із експортом рису порушив вимоги п. 209.4 ст. 209 ПК України, а при обчисленні бюджетного відшкодування порушив вимоги п. 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України. Ці порушення полягають у тому, що позивач не підтвердив документально суму ПДВ, перенесену із сільськогосподарської до загальної декларацій з ПДВ та не підтвердив наявність від'ємного значення та сплату його постачальникам товарів/послуг. У зв'язку з цим позивач завищив розмір бюджетного відшкодування у травні 2013 року. Спірне податкове повідомлення-рішення відповідач вважає обґрунтованим та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 16.08.2013 р. № 13/220/33124219 (далі - акт № 13), складеного за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 р.

За змістом акта перевірки позивач є сільськогосподарським товаровиробником. У 2013 році основним видом діяльності його було виробництво сільськогосподарської продукції, у зв'язку з цим він застосовував пільговий режим оподаткування ПДВ доходів, отриманих від продажу сільськогосподарських товарів.

У квітні 2013 року позивачем було продано сільськогосподарську продукцію (рис) на експорт згідно з контрактами, укладеними з нерезидентами ТОВ "Агро-Союз" (Киргизька Республіка) та компанією "Moldagroproduct" SRL (Молдова). Експорт рису підтверджується вантажно-митними деклараціями, податковими та бухгалтерськими документами позивача.

Відповідно до п. 209.4 ст. 209 ПК України при вивезенні сільськогосподарських товарів у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Для декларування бюджетного відшкодування з ПДВ у 2013 році позивач мав із сільськогосподарської декларації з ПДВ до загальної декларації з ПДВ перенести частину податкового кредиту, який пов'язаний з виробництвом експортованого рису.

За даними позивача сума такого податкового кредиту (який стосується експорту рису у квітні 2013 року) становить 62 828,00 грн. і тому цю суму ПДВ було перенесено із сільськогосподарської до загальної декларації з ПДВ.

Обчислену суму позивач підтверджує податковими накладними та розрахунком податкового кредиту. Вона сформована за рахунок ПДВ, фактично сплаченого постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах.

Таким чином, позивач при перенесенні податкового кредиту формально виконав вимоги ст. 209 ПК України, а при декларуванні бюджетного відшкодування з цієї суми податкового кредиту - виконав вимоги ст. 200 ПК України.

Отже, судом встановлено, що декларування спірного бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року пов'язане із експортом рису, здійсненого позивачем у квітні 2013 року згідно з контрактами, укладеними з нерезидентами ТОВ "Агро-Союз" (Киргизька Республіка) та компанією "Moldagroproduct" SRL (Молдова).

В акті перевірки податковий орган вказує, що для виконання умов контракту з нерезидентом - ТОВ "Агро-Союз" (Киргизька Республіка) (контракт від 08.02.2013 р. № 1/08/0213) позивач 3 квітня 2013 р. здійснював транспортування крупи рисової до станції Мирне - вагон згідно товарно-транспортних накладних, в яких відсутній реєстраційний номер, тобто складених з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, вказує на порушення стосовно формування податкового кредиту по окремим контрагентам сільськогосподарської декларації з ПДВ, але при цьому не зазначає як вплинули ці порушення на формування бюджетного відшкодування з ПДВ позивача у травні 2013 року.

Як з'ясовано відповідачем під час проведення перевірки, для обчислення податкового кредиту, який підлягав перенесенню до загальної декларації з ПДВ, позивач обчислив питому вагу доходів, отриманих від продажу рису на експорт, у загальних доходах, отриманих від продажу всього виробленого рису. Виходячи з обчисленої питомої ваги було обчислено податковий кредит, який припадає на експортовану сільськогосподарську продукцію. Цю обставину розподілу податкового кредиту не заперечував позивач під час проведення перевірки та під час слухання справи.

За даними позивача у квітні 2013 року питома вага експортних операцій склала 10,6% (сторінка 15 акту перевірки) і відповідно до цього було визначено податковий кредит, що підлягав перенесенню до загальної декларації з ПДВ.

В акті перевірки відповідач, зазначає (дослівно): "В ході перевірки встановлено, що ТОВ "СП Українські рисові системи" згідно статистичної звітності про "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" за 2012 рік за формою № 29-ст всього посівна площа складає 1037,93 га., в т.ч. рису 619,0 га з якого одержано врожаю 5621,0т., витрати які понесені на вирощення, переробку та зберігання рису (згідно розрахунків платника) складають в сумі 1511864,67 грн., тобто витрати понесені на одну тону продукції 268,97 грн. (1511864,67 : 5621,0т.= 268,97грн.), за квітень 2013р. експортовано продукції в кількості 193,85т. Фактично витрати які понесені підприємством при вирощування, переробці та зберіганні експортованої продукції становлять 52139,83 тис.грн. (268,97тис.грн. х 193,85т.) = 52139,83тис. грн.)". Тобто, фактично відповідач визнав, що при вирощуванні, переробці та зберіганні рису, в тому числі і експортованого, позивач поніс певні витрати.

Ці висновки відповідача не були враховані під час складання спірного податкового повідомлення-рішення. Оскільки відповідач не робить жодних розрахунків в акті перевірки щодо не обгрунтованості визначення питомої ваги витрат на виробництво експортного рису, або безпідставного включення до витрат якоїсь їх частини, а взагалі повністю зменшує всю суму податкового кредиту при наявності реальної експортної операції та витрат на вирощування продукції, то логічним тоді повинен бути висновок, що взагалі позивач не здійснював жодних витрат на вироблення не тільки експортної, а взагалі всієї продукції, що є абсурдним.

Суд не поділяє жодної із позицій сторін та звертає увагу, що приписами ПК України не передбачено механізму пропорційного розподілу податкового кредиту між видами діяльності платника податків та між напрямами продажу вироблених товарів. Платник податків при обчисленні податкового кредиту, який відноситься до видів діяльності та напрямів продажу товарів та послуг, зобов'язаний обчислити та підтвердити податковими накладними сформований податковий кредит. Вказане стосується і обчислення суми податкового кредиту, яку позивач переніс із сільськогосподарської декларації до загальної. Відповідач під час перевірки обґрунтованості такого перенесення зобов'язаний підтвердити чи не підтвердити таке перенесення шляхом обчислення та співставлення конкретної суми, яка мала бути перенесена, з сумою такого перенесення, задекларованою позивачем.

Із акта перевірки № 13 судом вбачається, що відповідач на час перевірки мав всі підстави і можливості для обчислення суми податкового кредиту, яка мала бути перенесеною із сільськогосподарської до загальної декларації, та визначити суму податкового кредиту, яка була фактично сплачена постачальникам товарів/послуг у звітних та попередніх податкових періодах.

Відповідно до п.86.10 ст. 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Як вбачається судом із акту перевірки № 13, відповідач вважає, що у позивача відсутнє від'ємне значення з ПДВ, яке може бути використане для обчислення бюджетного відшкодування, та заперечує сплату цього від'ємного значення з ПДВ постачальникам товарів/послуг (сторінки 20-21 акту). У той же час, відповідач визнає нарахування ПДВ постачальниками товарів/послуг, які використані для виробництва рису, вказана сума є більшою ніж перенесений податковий кредит та заявлена до бюджетного відшкодування сума ПДВ: 1 511 864,67 грн. та 62 828,00 грн. відповідно (сторінки 20-21акту).

На думку суду, для складення податкових повідомлень-рішень не можуть бути використані акти перевірки, висновки яких суперечать один одному, і тому суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для складення спірного податкового повідомлення-рішення.

Що стосується посилання позивача на проведення позапланової документальної перевірки без визначених законом підстав, то суд вважає, що в даному випадку це не може достатньою підставою для скасування спірного рішення.

Суд звертає увагу, що п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачено право платника податків не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки. Позивач цим правом не скористався, а також не оскаржив наказ про проведення перевірки до суду.

Натомість, представники позивача в ході судового розгляду визнали, що представники відповідача були допущені до перевірки, перевірка проведена.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Скадовська ОДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Каланчацьке відділення) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 р. № 0000822114.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Українські рисові системи" (код ЄДРПОУ 33124219) судовий збір у сумі 942,42 грн. (дев'ятсот сорок дві гривні сорок дві копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 жовтня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1