Постанова

від 19.09.2013 по справі 811/2798/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року Справа № 811/2798/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Притули К.М.

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страж 2" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0000012205 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 3818,00 грн., з яких за основним платежем 3054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 764,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2" (код ЄДРПОУ 35347205) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з приватним підприємством "Ековторпром" (код за ЄДРПОУ 35720601) за період за січень, липень, серпень 2010 року, внаслідок чого було складено акт від 21.06.2013 року № 104/22-7/35347205.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000012205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3818,00 грн., з яких за основним платежем 3054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 764,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000012205 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2" (код ЄДРПОУ 35347205) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з приватним підприємством "Ековторпром" (код за ЄДРПОУ 35720601) за період за січень, липень, серпень 2010 року (а. с. 9-33).

В акті № 104/22-7/35347205 від 21.06.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період - січень, липень, серпень в розмірі 4955,00 грн. ( в т.ч. за січень 1901,00 грн., за липень 1264,00 грн., серпень 2010 року в сумі 1790,00 грн.)

09 липня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3818 грн., з яких за основним платежем 3054 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 764 грн. (а. с. 8).

В акті перевірки зазначено, що для проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Ековторпром" (код 35720601) за січень, липень, серпень 2010 року було використано інформацію ДПІ в Андріївському районі м.Дніпропетровськ, а саме акт від 13.12.2012 №5226/22-2/35720601 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Ековторпром", код за ЄДРПОУ 35720601 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.10.2009р. по 30.09.2012р".

Згідно даного акту встановлено, що остання податкова звітність ПП „Ековторпром" здана за січень 2011 року - звітна декларація з ПДВ (задекларовано до сплати 0,00 грн.), одночасно згідно податкової бази даних у січні 2011 року ТОВ "Юміс Україна" (36382738) декларує ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Ековторпром". У звітній декларації за 2010 рік підприємство не декларує податок на прибуток. За весь період діяльності ПП "Ековторпром" не подавало податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб. Додаток К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік надано з нульовими показниками, що свідчить про відсутність основних засобів. За весь період діяльності підприємством "Ековторпром" не подавалась звітність по розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин. Згідно декларації з комунального податку за 2009 рік на підприємстві рахувалося 2 особи, річний фонд оплати праці складав - 34,00 грн., задекларовано податку до сплати у сумі 3,4 грн., декларація з комунального податку за 3 квартали 2010 року здана з нульовими показниками. Підприємством не надавалась податкова звітність з земельного податку та декларації орендної плати за землю.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП "Ековторпром" виробничих потужностей, необхідних умов для здійснення будь - якої фінансово - господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберіганні та навантажені товарно-матеріальних цінностей у періоді з 01.09.2009р. по 31.03.2011р. та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Страж 2" та приватним підприємством "Ековторпром" було укладено Договір про надання бухгалтерських та консультаційних послуг від 09.02.2010 р.(а.с.35-37).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт 9наданих послуг), копія податкової накладної та копії квитанцій.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та приватним підприємством "Ековторпром" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст..203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 чт.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що укладені позивачем договори, укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 0000012205.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 114,71 грн., підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 09.07.2013 р. № 0000012205 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю "Страж 2" податку на додану вартість у розмірі 3818,00 грн., з яких за основним платежем 3054,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 764,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на товариства з обмеженою відповідальністю "Страж 2" судовий збір в розмірі 114,71 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.