Постанова

від 07.10.2013 по справі 827/2213/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2013 року Справа №827/2213/13-а 10 год. 27 хв.

місто Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Самойлова М.С.,

за участю: представника позивача - Трифонової Н.Г., представника відповідача - Клименко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2013 року управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі про стягнення заборгованості у розмірі 900 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем відмовлено позивачу включити до акту щомісячної звірки суму у розмірі 900 гривень 00 копійок, який складається з метою подальшого відшкодування витрат на виплату пенсій та відшкодувати ці кошти.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях проти позову. Зазначила, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі не є органом, який зобов'язаний виплачувати або відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя суми пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, призначених внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у даних спірних правовідносинах.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя за період з березня 2013 року по серпень 2013 року виплачено ОСОБА_3 пенсію по інвалідності, призначену внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишнього СРСР на загальну суму 900 гривень 00 копійок (основний щомісячний розмір пенсії - 150 гривень 00 копійок).

Однак, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі відмовилось включити до акту щомісячної звірки витрати на загальну суму 900 гривень 00 копійок з підстав того, що пенсія по інвалідності ОСОБА_3 призначена на території колишнього СРСР, а не на території України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261 органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі міста Севастополя діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730.

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення, основними завданнями Управління є збирання та акумулювання внесків та інших коштів, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, ефективне та цільове використання коштів Фонду.

Так, відповідно до зазначеної норми Управління безпосередньо здійснює функції щодо пенсійного забезпечення громадян.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пенсійне забезпечення осіб здійснюється на підставі спеціальних актів чинного законодавства України, у тому числі у відповідності до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Зокрема, зазначеним Законом регламентовані правові підстави для здійснення виплат пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Підпунктами "г", "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, призначених внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

З метою визначення механізму відшкодування бюджету Пенсійного фонду України затрат на виплату вказаних пенсій, спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, затверджений відповідний Порядок відшкодування затрат.

Зокрема, частиною 5 зазначеного Порядку встановлено, що районні управління Фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, проводять з відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат та складають акт щомісячної звірки витрат, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню.

На підставі даних, вказаних в акті щомісячної звірки на централізованому рівні здійснюється відшкодування затрат бюджету Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодуванню підлягають пенсії, які призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094.

Крім того, Кабінетом Міністрів України 26 березня 2008 року прийнято Постанову № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та 11 березня 2009 року прийнято Постанову № 198 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян".

Кабінет Міністрів України постановою "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Отже, адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 3 угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої робітникам каліцтвом, професійним захворюванням або інших пошкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових зобов'язань, укладеною 09 вересня 1994 року між державами СНД, встановлено, що відшкодування шкоди провадиться роботодавцем сторонам, законодавство якої розповсюджувалося на працівника на момент отримання каліцтва, іншого пошкодження здоров'я, смерті.

Зазначене свідчить про відсутність обов'язку відповідача здійснювати виплати особам, які постраждали на території країни колишнього СРСР.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень наведені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем доведено суду правомірність своїх дій, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя (підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

11 жовтня 2013 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко