КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2346/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
У Х В А Л А
Іменем України
10 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бориспільрайагропромбуд" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2013 року, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ним було отримано Акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 14.12.2012 року №604/22-2/20576854 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Бориспільрайагропромбуд» (код ЄДРПОУ 20576854) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за червень, жовтень 2011 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.01.2013 року №0000392220 та №0000402220.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Бориспільрайагропромбуд" зареєстровано як юридичну особу 24.03.1992 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії АЖ №538151.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області з 06.12.2012 року по 07.12.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Бориспільрайагропромбуд" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_3 за червень, жовтень 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 14.12.2012 року №604/2202/20576854 про результати проведення документальної позапланової перевірки ПП "Бориспільрайагропромбуд" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_3 за червень, жовтень 2011 року.
У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень: - ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст. 216, Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Бориспільрайагромпромбуд" при отримані товарів від ФОП - ОСОБА_3; - п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України, чим було завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 36852,08 грн. за рахунок податкових накладних отриманих від ФОП - ОСОБА_3: за червень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 9 657,08 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ у розмірі 27 195,00 грн.; - п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 31 273,011 грн. а саме: за II квартал 2011 року на суму 11 105,00 грн.; за IV квартал 2011 року на суму 20 168,00 грн.
Із змісту Акту перевірки вбачається, що перевіряючі дійшли висновку про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток за червень, жовтень 2011 року, оскільки встановили нікчемність договору №4 від 01.09.2010 р., як такого, що вчинений без мети настання реальних правових наслідків та порушує публічний порядок.
Підставою для таких висновків став Акт перевірки від 22.08.2012 року №324/1702/НОМЕР_1, складений Броварською ОДПІ Київської області ДПС щодо ОСОБА_3.
Відповідно до зазначеного Акту в червні 2011 року ОСОБА_3 здійснив фінансово-господарську діяльність з ТОВ «Грандбізнес» (код ЄДРПОУ 37267876), а у жовні 2011 року - з ТОВ «Скай Метр».
Як відображено в Акті перевірки, щодо ТОВ «Грандбізнес» Актом ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 12.09.2011 року №9908/23-07/37267876 встановлено нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «Грандбізнес» у червні 2011 року, на тій підставі, що відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також неможливе фактичне здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.
Як відображено в Акті перевірки, щодо ТОВ «Скай Метр» Актом ДПІ у Печерському районі м.Києва від 19.06.2012 року № 1970/22-4/37000760 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 19.02.2010 р. по 31.03.2012 р.» встановлено нікчемність господарських операцій, вчинених ТОВ «Скай Метр» у жовтні 2011 року, на підставі листа СДПІ по роботі з ВПП та протоколу допиту свідка ОСОБА_5. Останній є засновником та директором ТОВ «Скай Метр» та пояснив, що немає відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.
На підставі викладеного Броварською ОДПІ Київської області ДПС в Акті перевірки від 22.08.2012 року №324/1702/НОМЕР_1 зроблено висновок про нікчемність правочинів між ФОП -ОСОБА_4на його контрагентами у червні та жовтні 2011 року.
Таким чином, з Акту перевірки вбачається, що при придбанні та продажу товарів (послуг) між ПП «БРАПБ», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Грандбізнес» та ТОВ «Скай Метр» прослідковується ланцюговий зв'язок.
Виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення податковий орган вважав встановленими: факти відсутності реального характеру господарських операцій ПП «БРАПБ» з ФОП - ОСОБА_3 за договором №4 від 01,09.2010 року про надання послуг, факти фіктивності та нікчемності цього правочину; факти відсутності реального характеру господарських операцій ФОП - ОСОБА_3 та ТОВ «Грандбізнес», ТОВ «Скай Метр» в червні, жовтні 2011 року, факти фіктивності та нікчемності цих правочинів; факти наявності порушень публічний порядку в результаті вчинення вище зазначених правочинів.
Податковий орган констатував порушення ПП «БРАПБ», ФОП - ОСОБА_3, ТОВ «Грандбізнес» та ТОВ «Скай Метр» вимог ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч.І ст. 216, ст. 22.8, 234 ЦК України, оскільки вважав доведеним вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, а спрямовані виключно на заниження об'єкту оподаткування, несплату податків.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що діяльність вказаного підприємства здійснюється поза межами правового поля.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на Акт від 24.12.2012 року вих. №65, які залишено відповідачем без задоволення.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 року №0000402220, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 43651,83 грн. (за основним платежем - 36852,08 грн. та за штрафними санкціями - 6799,75 грн.) та №0000392220, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 31273 грн. 00 коп.
Позивачем було подано у порядку, визначеному пп. 56.2 та 56.3 Податкового кодексу України, первинну скаргу до ДПС у Київській області від 17.01.2013 року на податкові повідомлення рішення від 08.01.2013 року №0000492220 та №0000392220.
За результатами розгляду скарги позивачем отримано рішення ДПС у Київській області від 18.03.2013 р. №611/10/10-206/56 про результат розгляду скарги, яким залишено скаргу ПП «БРАПБ» - без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням ДПС у Київській області, позивачем було подано до Міністерства доходів і зборів повторну скаргу, за результатами розгляду якої, Міністерство доходів і зборів України рішенням від 16.04.2013р. № 741/6/99/1015 про результат розгляду повторної скарги залишило скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
В той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2009 року ПП «БРАПБ» укладено договір підряду №UBH-SC-CW-010 із Представництвом «ДОГУШ ІНША AT ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», за умовами якого ПП «БРАПБ», як субпідрядником, взято обов'язок по виконанню дренажних робіт в межах території проведення будівельних робіт Дороги-1 згідно затвердженої проектної документації на об'єкті «Міжнародний аеропорт Бориспіль», а також роботи із загального насипу всередині Будівлі Терміналу з екскаваційного матеріалу та погрузка заготовленого екскаваційного матеріалу Підрядника з заготівельної ділянки на вантажні автомобілі за допомогою екскаватора або навантажувальної машини. Даний договір діяв протягом 2009-2011 років.
Оскільки ПП «БРАПБ» для належного виконання субпідрядних робіт не вистачало виробничих потужностей, ПП «БРАПБ» був укладений 01.09.2010 р. договір №4 з ФОП - ОСОБА_3 про надання послуг автомобільним транспортом та механізмами, 15.09.2011 р. між ПП «БРАПБ» та ФОП - ОСОБА_3 був підписаний аналогічний договір на новий період, до 01.09.2012 року.
За умовами договору від 01.09.2010 року , замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати автотранспортні послуги та механізми (надалі -Послуги) , на умовах передбачених у Договорі . Перелік транспортних засобів та механізмів та розрахункова вартість обслуговування зазначаються в Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного Договору.
Розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи позивачем було надано докази на підтвердження факту надання послуг за спірним договором.
Так, відповідно до Додатку 1 до Договору визначено назву автотранспорту та механізмів, що надаються: автомобіль КРАЗ, автокран КС-3575.
В червні 2011 року ФОП - ОСОБА_3були виконані навантажувальні та розвантажувальні роботи, а також перевезення труб, піску, плит, ґрунту автотранспортом КРАЗ 250 автокран, реєстраційний номер НОМЕР_2, - 260 годин; КРАЗ 256Б1 самоскид-С, реєстраційний номер НОМЕР_3, - 103 години; КРАЗ 256Б1, реєстраційний номер НОМЕР_4, - 58 годин.
Дані обставини підтверджуються актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 від 30.06.2011 року зі змінними рапортами роботи машин.
На підставі акту від 30.06.2011 року ФОП «ОСОБА_3 було виписано податкову накладну №5 від 30.06.2011 р., а ПП «БРАПБ» оплачено роботи (послуги) ФОП - ОСОБА_3 за червень 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням №215 від 09.08.2011 року. Дані роботи та послуги були прийняті у повному обсязі та належним чином представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №10 від 30.06.2011 р. та податковою накладною №3 від 30.06.2011 року.
В жовтні 2011 року ФОП - ОСОБА_3 були виконані навантажувальні та розвантажувальні роботи, а також перевезення труб, піску, плит, ґрунту автотранспортом КРАЗ 250 автокран, реєстраційний номер НОМЕР_2, - 270 годин; КРАЗ 256Б1 самоскид-С, реєстраційний номер НОМЕР_3, - 266 годин; КРАЗ 256Б1, реєстраційний номер НОМЕР_5, - 269 годин.
Дані обставини підтверджуються актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000032 від 31.10.2011р. зі змінними рапортами роботи машин. На підставі акту ФОП - ОСОБА_3 було виписано податкову накладну №2 від 31.10.2011р., ПП «БРАПБ» оплачено роботи (послуги) ФОП - ОСОБА_3 за жовтень 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями №391 від 08.12.2011 року, №393 від 08.12.2011 року, № 398 від 19.12.2011 року.
Дані роботи та послуги були прийняті у повному обсязі та належним чином Представництвом «ДОГУШ ІНШААТ ВЕ ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ», що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 18 від 31.10.2011 р. та податковою накладною № 2 від 31.10.2011 р..
Роботи (послуги) надавалися ФОП - ОСОБА_3 власним автотранспортом КРАЗ 250 автокран, реєстраційний номер НОМЕР_2, КРАЗ 256Б1 самоскид-С, реєстраційний номер НОМЕР_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
Крім того, ОСОБА_3 володіє ліцензією НОМЕР_6 від 08.12.2009 року на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, що діє до 08.12.2014 року.
ФОП - ОСОБА_3.є належним чином зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності та як платних ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та свідоцтва платника ПДВ №100260111 від 05.01.2010 року. Серед видів діяльності, якими займається ФОП - ОСОБА_3 передбачено діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також довідкою Броварської ОДПІ Київської області від 06.04.2011 року № 3344/17-2.
Судом першої інстанції також встановлено, що суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 9657, 08 грн. та за жовтень 2011 року у розмірі 27195, 00грн. і відображені у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість та задекларовано валові витрати у сумі 3141827 грн. у другому та четвертому кварталі 2011 року.
За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ФОП ОСОБА_3 є нікчемними, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.
В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не було надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3 недійсними у судовому порядку.
Водночас, також необхідно звернути увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ФОП - ОСОБА_3, судом першої інстанції було досліджено дане питання та встановлено таке.
В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних облікових документів, договору, податкових накладних, змінних рапортів роботи машин, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) а також належним чином засвідчена копія платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування коштів за послуги.
Необхідно звернути увагу, що такі документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.
Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.
Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За даними довідки з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.10.2012р., одним із основних видів діяльності позивача є будівництво доріг і автомагістралей, інші види спеціалізованих будівельних робіт.
Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від 24.02.2011 року, одним із основних видів діяльності ФОП - ОСОБА_3 є, зокрема, діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Відтак, враховуючи правочин, предметом якого є надання автотранспортних послуг та механізмів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ФОП - ОСОБА_3 підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.
У той же час, відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.
Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ФОП - ОСОБА_3 правочину ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента останнього, тобто по ланцюгу постачання.
Необхідно зауважити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ФОП - ОСОБА_3відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаною особою, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Крім того, нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.
Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, необхідно зазначити таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Позивачем у червня та жовтні 2011 року за рахунок операцій ФОП - ОСОБА_3 сформовано податковий кредит у сумі 36852, 08 грн.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункто 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно податкових накладних, отриманих у червні, жовтні 2011 року від ФОП - ОСОБА_3, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань за відповідні періоди та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.
Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП - ОСОБА_3підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.
Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового Кодексу України , у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_3 у розмірі 31273 грн. за 2 та 4 квартали 2011 року.
При цьому, за приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.
В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджені договір, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт тощо.
Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Судом першої інстанції також було встановлено, що факт надання послуг позивачеві з боку ФОП - ОСОБА_3 документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів та послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 139, 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.
Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження даних податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.
Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 15 жовтня 2013 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 10 жовтня 2013 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2013 |
Оприлюднено | 14.10.2013 |
Номер документу | 34073074 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Костюк Л.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні