Постанова

від 07.10.2013 по справі 804/10370/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 р. Справа № 804/10370/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКуделько Н.Є. при секретаріСвітка Н.В. за участю: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013р. фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач, Новомосковська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012р. №0000251710 та №0000261710.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що дані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту від 09.11.2012р. №396/172/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. Вважає дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки дані рішення відповідачем були прийняті на підставі того, що податковим органом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_4, серед іншого: ст.13 розділу ІУ Декрету № 13-92 та ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, у розмірі 2420,55 грн., у т.ч. по періодах: 2010 рік - 2420,55 грн.; п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 31761,0 грн., у тому числі: за лютий 2011 року у сумі 5729,0 грн., за березень 2011 року в сумі 6258,0 грн., за квітень 2011 року в сумі 17096,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 2678,0 грн. На думку позивача, такі висновки не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість є необґрунтованими. Позивач також вважає, що висновок відповідача щодо безпідставності нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування за 2010 рік є необґрунтованим та не підтвердженим. На підставі вищенаведеного просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. здійснено заміну відповідача - Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області на Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.179).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, обставини викладені у позовній заяві підтвердив, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.141), про причини неприбуття суд не повідомив. На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України суд ухвалив здійснити розгляд справи без участі представника відповідача.

Від відповідача надійшли до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких, посилаючись на те, що висновки зазначені в акті від 09.11.2012р. №396/172/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Новомосковська ОДПІ при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 26.12.2012р. №0000251710 та №0000261710 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 11.01.2007р. зареєстрований Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (а.с.37).

ФОП ОСОБА_4 з 15.01.2007р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби (а.с.37), та з 23.01.2007р. є платником податку на додану вартість (а.с.38).

Судом встановлено, що з 15.10.2012р. по 02.11.2012р. на підставі підпункту 20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.75.1.2 п.75.1. ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 15.10.2012р. №403, №402, №401 виданих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією, та плану - графіка проведення планових виїзних перевірок та згідно Наказу Новомосковської ОДПІ від 04.10.2012р. №630, ОСОБА_5 - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб - Інспектором податкової служби 1-го рангу, ОСОБА_6 - державним податковим інспектором відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб - інспектором податкової служби ІІ-го рангу, ОСОБА_7 - головним державним податковим ревізор-інспектором сектору контролю за проведенням готівкових розрахунків - інспектором податкової служби І рангу Новомосковської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. (а.с.36-37).

За результатами перевірки 09.11.2012р. Новомосковською ОДПІ складено акт № 396/172/НОМЕР_1 (а.с.36-60).

У ході документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. було встановлено порушення ФОП ОСОБА_4, серед іншого:

- ст.13 розділу ІУ Декрету № 13-92 та ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, у розмірі 2420,55 грн., у т.ч. по періодах: 2010 рік - 2420,55 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 31761,0 грн., у тому числі: за лютий 2011 року у сумі 5729,0 грн., за березень 2011 року в сумі 6258,0 грн., за квітень 2011 року в сумі 17096,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 2678,0 грн. (а.с.59).

На підставі акту перевірки, 26.12.2012р. Новомосковською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000251710 про збільшення грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 2420,55 грн. (а.с.53);

- №0000261710 про збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 32431,50грн., в т.ч. за основним платежем 31761,0 грн. та застосованих штрафних санкцій 670,50 грн. (а.с.62).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Згідно п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

П.86.1 ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Нікчемним за ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що перевіркою достовірності відображених показників у наданих ФОП ОСОБА_4 деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. встановлено завищення податкового кредиту у сумі 31761,0 грн., а саме на протязі перевіряємого періоду до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_4 були віднесені податкові накладні, які в порушення п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України підписані не уповноваженою платником податків ТОВ МК «Трейдінг» (код ЄДРПОУ 36299928) особою на загальну суму 174501,60 грн. в тому числі ПДВ 29083,61 грн. (а.с.111-115).

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПКУ.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за №1333/20071 (далі - Порядок №1379), визначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Крім того, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абзац одинадцятий п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 така заява до податкового органу не надавалася.

Відповідно абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідача, що в порушення п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України № 2755 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 завищено податковий кредит за лютий 2011р., березень 2011р., квітень 2011р. у загальній сумі 29083,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно наданого до перевірки інвентаризаційного опису залишок станом на 31.12.2011р. складає на суму 40776,77 грн. в т.ч. 6796,13 ПДВ, що підтверджується результатами проведеної інвентаризації ФОП ОСОБА_4 Згідно наданих для перевірки первинних документів станом на 31.12.2011 року встановлено відсутність залишку нереалізованих товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 16070,23 грн. (ПДВ - 2678,37 грн.):

- пиво Жигулівське пет. 1л в кількості 112 бутилок по ціні 5,06 грн.,

- пиво Жигулівське 0,5 л в кількості 530 бутилок по ціні 2,65 грн.,

- пиво Чернігівське пет. 2л в кількості 384 бутилки по ціні 9,99 грн.,

- напитки солодкі Фруктик в асортименті 1,25 л в кількості 408 бутилки по ціні 1,86 грн.,

150 бутилок по ціні 1,87 грн., 434 бутилки по ціні 1,67 грн.,

- вода Абсолютна сильно газована 2л в кількості 200 бутилок по ціні 2,42 грн.,

- напитки солодкі Акватика 1,5 л в кількості 66 бутилки по ціні 1,69 грн., 198 бутилки по ціні 1,74 грн.,

- насіння соняшникове «Семки від Хомки» 200г в кількості 1000 шт. по ціні 3,45 грн.,

- насіння соняшникове «Семки від Хомки» 70г в кількості 2999 шт. по ціні 1,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків відповідача, що ФОП ОСОБА_4 не підтвердив використання товарно-матеріальних цінностей на суму 16070,23 грн. (ПДВ - 2678,37 грн.) в господарській діяльності та не здійснив коригування податкового кредиту ПДВ в сумі 2678,37 грн., сплачений платником податку в зв'язку з придбанням товарів, без мети їх подальшого використання в операціях по оподаткуванню в межах господарської діяльності платника податку, чим порушив п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.36 ПКУ №2755-УІ - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Отже, підприємцем порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та не правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2678,0 грн.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу за 2011р. встановлено заниження доходу за рахунок не включення в грудні місяці 2011р, в повному обсязі до податкової декларацій про майновий стан та доходи надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок №НОМЕР_2 від Новомосковського міськрайонного центру занятості (код ЄДРПОУ 20306617) за надання дотації, згідно складених договорів про працевлаштування безробітних в розмірі 2184,0 грн. (без ПДВ).

Отже, в порушення ст.13 Декрету № 13-92 та ст.177 ПКУ № 2755, за результатами перевірки встановлено заниження загального оподатковуваного доходу (валового доходу) за: 4 кв. 2010р. на загальну суму 16137,0 грн. (без ПДВ); 2011р. на загальну суму 2184,0 грн. (без ПДВ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 p. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", положення якого продовжують діяти і після набрання з 01.01.2004р. чинності Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", з урахуванням положень п.9.12 ст.9, у 2010 р. та 2011 р, статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ.

Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються Доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки ФОП ОСОБА_4 надані первинні документи (накладні на придбання товару та послуг, виписки з розрахункового рахунку та платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, акти виконаних робіт, відомості нарахування заробітної плати та ін.), які підтверджують витрати на придбання товару, послуг та безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, відображених в декларації про доходи та податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми витрат, за результатами перевірки встановлено заниження за 2011р.: на 2184,00 грн. (без ПДВ) за рахунок не включення в повному обсязі фактичних витрат понесених на оплату праці.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України.

Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 - 138,9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. "6" пп. 138.10.2 та пп. "в" пп. 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат платнику податку включаються витрати на оплату праці працівників, які були зайняті безпосередньо у виробництві продукції, реалізації товарів, робіт, послуг (продавці, торгові агенти та ін.) та адміністративного апарату.

Пунктом 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України передбачені особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам згідно із трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру, зокрема до складу витрат включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод), (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ).

Отже, фактичні витрати на оплату праці включаються до валових витрат роботодавців, за умови виконання вимог пп. 138.8.2 п. 138.8, пп. «б» пп. 138.10.2 та пп. «в» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.13 розділу IV ДКМУ № 13-92 та п. 177.2. ст.177 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи та податковій декларації про майновий стан і доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжності оподатковуваного доходу у 4 кв,2010р. у розмірі 16137,0 грн., які виникли за рахунок порушень, відображених у п.п.2.2.1 та п.п.2.2.2 п.2.2 розділу 2 акту перевірки, чим порушено ст.13 Декрету № 13-92 та ст.177 Податкового Кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно донараховано ФОП ОСОБА_4 податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 2420,55 грн., у т.ч. 4кв. 2010 рік - 2420,55 грн.

Оцінуючи, усі доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що податковим органом обґрунтовано було встановлено порушення ФОП ОСОБА_4: ст.13 розділу ІУ Декрету № 13-92 та ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, у розмірі 2420,55 грн., у т.ч. по періодах: 2010 рік - 2420,55 грн.; п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 31761,0 грн., у тому числі: за лютий 2011 року у сумі 5729,0 грн., за березень 2011 року в сумі 6258,0 грн., за квітень 2011 року в сумі 17096,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 2678,0 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №0000251710 та №0000261710 є правомірними.

Таким чином, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Керуючись ст.ст.8,10,11,12,18,69,94,128,158-163,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року

Суддя Н.Є. Куделько