Постанова

від 24.09.2013 по справі 808/6747/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року 15:26Справа № 808/6747/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

суддів Лазаренка М.С.,

Нестеренко Л.О.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «ВФ Промсервіс», м. Запоріжжя,

до відповідача-1: Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя,

відповідача-2: Міністерства доходів і зборів України, м. Київ,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВФ Промсервіс» (далі позивач, ПП «ВФ «Промсервіс») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області, до Міністерства доходів і зборів України (далі відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у прийнятті податкових накладних №10 і №11 від 12.07.2013 та зобов'язати відповідачів зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні 10 і №11 від 12.07.2013.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає у позові, що відповідачі відмовили ПП «ВФ «Промсервіс» в реєстрації податкових накладних №10 ті №11 від 12.07.2013 у Єдиному реєстрі податкових накладних, посилаючись при цьому на невідповідність інформації, зазначеної у цих податкових накладних щодо місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс», інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс». Позивач вважає таку відмову відповідачів безпідставною, оскільки адреса, яка була зазначена в податкових накладних та адреса, яка внесена до Єдиного державного реєстру, в якості місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс», співпадають.

Ухвалою суду від 17.09.2013 на підставі ст. 55 КАС України було допущено заміну відповідача-1 його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач-1).

12.08.2013р., 20.08.2013 та 17.09.2013 до суду надійшли заяви позивача про доповнення позовних вимог, у яких позивач доповнив попередні позовні вимоги новими про визнання протиправними дій відповідачів та зобов'язання їх зареєструвати податкові накладні №14 та №7. Оскільки такими заявами позивач фактично змінив одночасно і предмет (заявлено нові позовні вимоги) і підстави адміністративного позову (нові позовні вимоги обумовлені новими фактичними обставинами), ухвалою суду в судовому засіданні на підставі ст. 137 КАС України позивачеві було відмовлено у прийнятті заяв про доповнення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідачів позов не визнав, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Представник відповідачів вважає, що у даному випадку відповідачі не порушували права та інтереси позивача, на захист яких ним подано позов, оскільки реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється в автоматичному режимі, із урахуванням даних, внесених до електронних баз Державної податкової служби та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідачі не мають права втручатися у діяльність цієї автоматичної системи та не здійснюють жодних заходів щодо реєстрації податкових накладних.

Вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

24 березня 2010 року між ПП «ВФ «Промсервіс» та Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя укладено договір №591 про визнання електронних документів.

На виконання вимог положень абзацу 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивач неодноразово протягом липня 2013 року направляв для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних засобами електронного документообігу податкову накладну №10 від 12.07.2013 на суму 263040 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 43840 грн., а також податкову накладну №11 від 12.07.2013 на суму 493200 грн., в тому числі ПДВ 82200 грн.

Однак, після надіслання зазначених вище податкових накладних, позивачу у відповідь надійшли електронні квитанції про неприйняття податкових накладних №10 та 11 від 12.07.2013.

Згідно цих електронних квитанцій, копії яких наявні у матеріалах справи, від 15.07.2013, отриманої позивачем о 15:55:25, від 16.07.2013 (о 13:02:58), від 17.07.2013 (о 10:24:45), від 18.07.2013 (о 09:48:54), від 19.07.2013 (о 10:17:11), від 22.07.2013 (о 09:28:33), від 23.07.2013 (о 09:31:18), від 24.07.2013 (о 09:00:50), від 25.07.2013 (о 09:19:43), від 26.07.2013 (о 09:33:14), податкова накладна №10 від 12.07.2013 не прийнята у зв'язку із виявленням помилки: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». З цієї ж підстави не прийнята і податкова накладна позивача №11 від 12.07.2013 про що свідчать наявні у матеріалах справи копії електронних квитанцій від 16.07.2013 прийнята о 12:46:46, від 17.07.2013 (о 10:22:09), від 18.07.2013 (о 09:51:52), від 19.07.2013 (о 10:22:45), від 22.07.2013 (о 09:30:49), від 23.07.2013 (о 09:32:52), від 24.07.2013 (о 09:03:05), від 25.07.2013 (о 09:21:33), від 26.07.2013 (о 09:36:00).

Вважаючи дії відповідачів з відмови у прийнятті для реєстрації зазначених накладних протиправними, оскільки місцезнаходження позивача відповідало і відповідає адресі, зазначеній у податкових накладних, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацом 2 пункту 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 Підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з п. 201.10 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

У зв'язку із наведеним слід зазначити, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі Порядок).

Так, пунктом 8 цього Порядку визначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку.

Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

У свою чергу, пунктом 9 Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для неприйняття податкових накладних №10, №11 від 12.07.2013 є помилка «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

У відповідності до преамбули Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755-IV від 15.05.2003 (далі Закон №755-IV) цим Законом врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців.

Згідно частини 1 ст. 1 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно положень ст. 16 Закону України №755-IV Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Єдиний державний реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

Технічні та програмні засоби ведення Єдиного державного реєстру повинні забезпечувати, зокрема: контроль за повнотою внесення записів до Єдиного державного реєстру; передачу відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України повідомлень та відомостей з реєстраційних карток при вчиненні реєстраційних дій, що передбачені цим Законом, у тому числі для постановки на облік, зняття з обліку юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; отримання даних у порядку взаємообміну інформацією відомчих реєстрів органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України; достовірність та повноту відомостей з реєстраційних карток; контроль за проведенням реєстраційних дій; оперативну видачу виписок та довідок з Єдиного державного реєстру, а також документальне відтворення процедур державної реєстрації.

У відповідності до положень статті 18 Закону встановлено статус відомостей Єдиного державного реєстру. Так, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно п. 45.2. ст. 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до п. 68.1. ст. 68 ПК України орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинен передати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

У податкових накладних №10 від 12.07.2013 та №11 від 12.07.2013, виписаних продавцем ПП «ВФ Промсервіс», зазначене місцезнаходження продавця - 69096, Запорізька область, м. Запоріжжя, Ленінський район, вул. Гребельна, буд. 5.

Наявний у матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований 18.09.2013 за №17206912, свідчить про те, що Приватне підприємство «ВФ «Промсервіс» зареєстроване у якості юридичної особи 25.03.2009. Разом з цим, згідно цього Витягу, місцезнаходженням позивача є адреса: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, Ленінський район, вулиця Гребельна, будинок 5. Таж саме адреса зазначена і у Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи ПП «ВФ «Промсервіс», копія якого міститься у матеріалах справи. Дані про реєстраційні дії щодо реєстрації зміни місцезнаходження позивача або відсутності позивача за місцем знаходження, або будь-які інші, які б свідчили про невідповідність місцезнаходження позивача, зазначеного у вказаних податкових накладних, інформації Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у Витягу відсутні. Отже інформація, зазначена у цьому Витягу, свідчить про те, що місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс» не змінювалось з дати реєстрації юридичної особи.

Таким чином, місцезнаходження позивача (його податкова адреса), зазначена ним у податкових накладних №10 та №11 від 12.07.2013, а також інформація про місцезнаходження ПП «ВФ «Промсервіс», внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повністю співпадають. З огляду на це, суд вважає, що висновки про наявність у вказаних податкових накладних помилки «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документах, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є необґрунтованими та не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 10 Порядку, датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації накладних та не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу делеговано Кабінету Міністрів України.

Підстави для відмови в реєстрації визначено саме Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, проте ні Податковий кодекс України, ні вищезазначений Порядок, не визначають та не конкретизують помилок, виявлення яких унеможливлює реєстрацію податкової накладної.

З огляду на вищенаведений п. 8 Порядку, суд доходить висновку, що особою, яка має відповідати за відмову у реєстрації податкових накладних позивача є Державна податкова служба України, до якої, згідно з п. 1 Порядку і здійснюється подання податкової накладної в електронній формі.

Указом Президента України №141/2013 від 18.03.2013 визначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються. Затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України.

Згідно Положення про Міністерство доходів і зборів України, Міністерство доходів і зборів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що орган, який відповідає за реєстрацію та відмову у реєстрації податкових накладних позивача, є Міністерство доходів і зборів України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій Міністерства доходів і зборів України неправомірними та зобов'язання останнього зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. У задоволенні решти позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідач-1 не є органом, який здійснює ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими, однак підлягають лише частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «ВФ Промсервіс» - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови Приватному підприємству «ВФ «Промсервіс» у прийнятті до реєстрації податкової накладної №10 від 12 липня 2013 року.

Зобов'язати міністерство доходів і зборів України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №10 від 12 липня 2013 року на суму 263040 гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ у розмірі 43840 гривень 00 копійок.

Визнати протиправним дії Міністерства доходів і зборів України щодо відмови Приватному підприємству «ВФ «Промсервіс» у прийнятті до реєстрації податкової накладної №11 від 12 липня 2013 року.

Зобов'язати міністерство доходів і зборів України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №11 від 12 липня 2013 року на суму 493200 гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ у розмірі 82200 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВФ «Промсервіс» (код ЄДРПОУ 36448175) 17 (сімнадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Стрельнікова

Судді М.С. Лазаренко

Л.О. Нестеренко

Постанова не набрала законної сили.

Головуючий суддя Н.В. Стрельнікова