Постанова

від 14.10.2013 по справі 810/4622/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року № 810/4622/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області провизання неправовімірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2013 № 0004261540, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» у розмірі 23827,57 грн. (за основним платежем - 15885,05 грн. та за штрафними санкціями - 7942,52 грн.); визнання незаконними дій відповідача щодо збільшення розміру орендної плати на земельні ділянки позивачеві на підставі даних від Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов'язання відповідача утриматися від дій, що порушують права позивача, а саме самостійно, в обхід процедури погодження сторонами договору оренди землі, змінювати розмір орендної плати, визначеної сторонами договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 286.2, статті 286 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених договорів оренди земельної ділянки та з урахуванням нормативно грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у технічній документації, самостійно визначено грошові зобов'язання з орендної плати за землю шляхом декларування її у відповідних податкових деклараціях. Позивачем зауважено, що податковим органом неправомірно донараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб», оскільки у відповідача були відсутні підстави для застосування для розрахунку річної орендної плати нормативної грошової оцінки за інформацією наданою Управлінням Держземагенства у місті Ірпені. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної та комунальної власності було невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землі державної і комунальної власності, оскільки у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов'язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

У ході судового розгляду справи 07.10.213 представниками сторін заявлені клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за відсутності їх представників, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як то вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 20.06.2013 посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача щодо виявлених помилок (порушень) у податковій звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб за квітень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 20.06.2013 № 761/15-4/24926794 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем суми орендної плати за землю.

Так, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем при визначенні суми орендної плати за землі державної або комунальної власності невірно застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки орендної плати за землю, що стало причиною заниження податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаної під час перевірки інформації від Управління Держземагенства у місті Ірпені щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок, що обліковуються за позивачем.

Згідно даних Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області, наданих відповідачеві листом від 18.04.2013 № 01-06/259, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ТОВ «Поліпласт», становить: земельної ділянки площею 2,1468 га - 5614883,91 грн., а земельної ділянки площею 0,0600 га - 282351,52 грн.

Як то встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідно до даних податкової декларації з плати за землю (орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2013 рік у користуванні позивача перебувають дві земельні ділянки, а саме:

- площа земельної ділянки (р.2.1, гр. 3) - 600, 00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р.2.1 гр.4) - 327,61 грн., річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника, становить (р. 2,1 гр. 9) - 15725,28 грн. (щомісячний платіж становить - 1310,44 грн.);

- площа земельної ділянки (р.2.1, гр. 3) - 21468,00 м.кв., нормативна грошова оцінка одиниці площі землі (р.2.1 гр.4) - 118,89 грн., річна сума орендної плати за землі державної та комунальної власності, яка підлягає сплаті за даними декларації платника, становить (р. 2,1 гр. 9) - 153139,83 грн. (щомісячний платіж становить - 12761,65 грн.).

З урахуванням вищевказаного, на думку перевіряючих, сума орендної плати за землю з юридичних осіб, яка підлягає нарахуванню та сплаті позивачем у квітні 2013 року становить: за земельну ділянку 21468,00 м.кв. - 28074,78 грн. (21468,00 м.кв. х 261,55 грн. х 6% : 12 х1); за земельну ділянку 600,00 м.кв. - 1882,36 грн. (600,00 м.кв. х 470,59 грн. х 8% : 12 х1).

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що на день проведення перевірки уточнююча декларація з плати за землю підприємством не подавалась, виправлення помилки щодо невірного застосування нормативної грошової оцінки в декларації наступного звітного періоду з плати за землю позивачем не проводилось, податковим органом було встановлено факт заниження платником податку річної суми плати за землю (орендної плати за землі державної або комунальної власності) за перевіряємий період у розмірі 15885,05 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 № 0004261540, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» у розмірі 23827,57 грн. (за основним платежем - 15885,05 грн. та за штрафними санкціями - 7942,52 грн.).

У той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, починаючи з 01.01.2011 - Податковим кодексом України.

Положення Податкового кодексу регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) у вигляді плати за землю.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як то установлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому зазначено, що далі у розділі XIII слова «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» визначаються як «орендна плата».

Згідно підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до повноважень податкового органу належить перевірка платника податку на предмет правильності обчислення і правильності сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності, що свідчить про законність підстав для податкового органу на вчинення вказаних дій та, як наслідок, прийнятих рішень.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але у розмірі з урахуванням обмежень, встановлених цією статтею.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач є платником орендної плати на землю на підставі договорів оренди земельних ділянок.

Так, між позивачем та Ірпінською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 27.06.2004, який зареєстровано у Ірпінському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 27.06.2004 № 230. За умовами вказаного договору позивачеві було надано в оренду земельну ділянку площею 2,1468 га для обслуговування виробничої бази. Вказаний договір укладено строком на 5 років.

Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору орендна плата за землю складає 23664,91 грн., в тому числі ПДВ 3944,15 грн. за рік і вноситься рівними частками по 1972,08 грн., в тому числі ПДВ 328,68 грн. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: підвищення цін, тарифів, тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; у разі невиконання орендодавцем обов'язку повідомити орендарю про права третіх осіб на орендовану ділянку; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. При сталих соціально-економічних і політичних умовах господарювання необхідність і умови коригування розмірів орендної плати розглядаються один раз у два роки.

1 січня 2007 року між позивачем та Ірпінською міською радою було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.06.2004. За умовами вказаної угоди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 % від грошової оцінки землі, яка, за даними Ірпінського міського відділу земельних ресурсів станом на 27.01.2007 , становить - 2041185,00 грн., що у грошовій формі становить 81647,40 грн. Розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнта індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом.

1 квітня 2008 року між позивачем та Ірпінською міською радою було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.06.2004. За умовами вказаної угоди річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 % від грошової оцінки землі, яка, за даними Ірпінського міського відділу земельних ресурсів станом на 05.05.2008 , становить 2097836,28 грн., що у грошовій формі становить - 125870,18 грн.

Також, 26.06.2009 між позивачем та Ірпінською міською радою було укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27.06.2004, якою продовжено термін дії угоди до 27.06.2034.

8 липня 2009 року між позивачем та Ірпінською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано структурним підрозділом ДП Державного земельного кадастру Ірпінському міському відділі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.07.2009 № 040992600032. За умовами вказаного договору позивачу було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва салону-магазину по продажу легкових автомобілів, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Гостомельське шосе.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 8% від грошової оцінки землі; грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки відділу земельних ресурсів у м. Ірпені від 13.04.2009 № 530 складає 8638, 65 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в сумі 691, 09 грн. (при цьому вказана сума може змінюватись при умові проведення індексації) на рахунок орендодавця.

Згідно пункту 10 вказаного договору, сума орендної плати за землю уточнюється щороку станом на 1 січня на коефіцієнт індексації грошової оцінки земельної ділянки без внесення змін та доповнень до цього договору. Розрахунок суми орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації переглядається фінансовим управлінням Ірпінської міської ради на підставі представленої довідки грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється із врахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 12 вказаного договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки та у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; у інших випадках, передбачених законом.

Статтею 271 Податкового кодексу визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, підставою для нарахування якого є договір оренди земельної ділянки, в якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати, водночас Податковим кодексом України чітко встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до вимог підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, виготовлених відповідно до закону.

За визначенням підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, нормативною грошовою оцінкою земельних ділянок є капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Проведення нормативної грошової оцінки землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV та прийнятими на його основі підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно статті 15 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також може проводитися на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій"

За приписами статей 20, 21, 23 Закону України «Про оцінку земель» за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі, після чого затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (в разі проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів) або районними радами (в разі проведення нормативної грошової оцінки земель, розташованих за межами населених пунктів).

З вищевикладеного випливає, що для правильного визначення бази оподаткування земельного податку та обрання ставки необхідно встановити, чи приймала відповідна рада рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту (земель, розташованих поза його межами). При цьому слід мати на увазі, що рішенням ради затверджується нормативна грошова оцінка не окремих земельних ділянок, а цілого масиву земель на території населених пунктів чи поза їх межами.

В подальшому на підставі такої затвердженої радою грошової оцінки розраховується нормативна грошова оцінка кожної окремої земельної ділянки.

Відповідно до статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Наразі таким органом є Державне агентство земельних ресурсів України, яке згідно з Указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011 є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що база оподаткування є елементом податку, тісно пов'язаним з об'єктом оподаткування, а нормативна грошова оцінка - конкретна вартісна характеристика бази. При цьому процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

Відтак, нормативно грошова оцінка конкретної земельної ділянки встановлюється Держземагентством, розмір якої зазначається у відповідному витязі.

Як то вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у 2013 році позивачем самостійно визначено річний розмір орендної плати за земельні ділянки, отримані у користування за договорами оренди землі.

За поясненнями позивача, наданими у ході судового розгляду справи, розмір орендної плати визначено позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Так, згідно даних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1120 від 20.05.2011 та № 268 від 12.06.2013, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,600 га, що перебуває у користуванні ТОВ «Поліпласт», за 1 м.кв. становить 327,61 грн. (а.с.54,85).

Водночас, за даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 499 від 05.02.2010, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1468 га, що перебуває у користуванні ТОВ «Поліпласт», за 1 м.кв. становить 118,88 грн. (а.с.55).

Також, матеріали справи містять витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 303 від 29.07.2013, яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1468 га, що перебуває у користуванні ТОВ «Поліпласт», за 1 м.кв. становить 220,16 грн. (а.с.86).

Між тим, судом встановлено, що під час проведення камеральної перевірки позивача щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки, за квітень 2013 року, податковим органом використано інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, отриману від Управління Держземагенства у місті Ірпені згідно листа від 18.04.2013 № 01-06/259.

Так, за даними Управління Держземагенства у місті Ірпені нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, що знаходиться у користуванні ТОВ «Поліпласт» становить: земельної ділянки площею 2,1468 га - 5614883,91 грн., а земельної ділянки площею 0,0600 га - 282351,52 грн., що, як зазначено відповідачем, відповідно складає 261,55 грн. за 1 м.кв. земельної ділянки розміром 2,1468 га та 470,59 грн. за 1 м.кв. земельної ділянки розміром 0,0600 га.

Проте, жодних належних доказів того, що саме такі розміри нормативно-грошових оцінок земельних ділянок, що знаходиться у користуванні ТОВ «Поліпласт», містяться у відповідних відомостях, наявних у земельному кадастрі, відповідачем суду не надано.

Натомість витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які наявні у матеріалах справи та датовані 2013 роком (а.с.85-86), не містять інформації щодо розміру нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, зазначених у листі Управління Держземагенства у місті Ірпені від 18.04.2013 № 01-06/259.

Відтак, результати перевірки, викладені відповідачем в акті перевірки позивача, зроблені без дослідження належних документів, які необхідно брати до уваги у даних правовідносинах.

Водночас, суд зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні, якщо податковий орган не доведе неправдивості, недостовірності або суперечливості відомостей, що містяться у таких документах. При цьому, такі доводи податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на визначення податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки.

Проте, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що матеріали справи містять суперечливі дані щодо розміру нормативного-грошової оцінки земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача, у той же час, суд не може підміняти собою відповідний компетентний державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку (орендної плати) згідно із законодавством є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями. Такі висновки у повній мірі узгоджуються із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 11.06.2013 року у справі за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вже зазначалося судом що відповідач самостійно збільшив розмір орендної плати позивачеві, керуючись лише даними отриманими від Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області.

У ході судового розгляду справи представником позивача підтверджено, що позивач не давав згоди на збільшення розміру орендної плати в межах договірних відносин із Ірпінською міською радою, як розпорядником земельної ділянки.

Відтак, відповідач, донараховуючи орендну плату позивачу понад розмір, визначений в договорі оренди та задекларований позивачем, діяв в порушення права позивача на погодження з орендодавцем за договором оренди розміру орендної плати та, відповідно, - в порушення принципу свободи договору.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо збільшення розміру орендної плати на земельні ділянки позивачеві на підставі даних від Управління Держземагенства у місті Ірпені Київської області щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд зазначає таке.

Так, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є : документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення перевірок та їх документальне вираження регламентується статтею 86 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Виходячи із сукупності наведених вище норм податкового законодавства, проведення перевірки та оформлення висновків за результатами її проведення у формі акту є функціональним обов'язком відповідача.

При проведенні перевірки та складанні акту перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки та робити певні висновки.

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань. Висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

В контексті наведеного суд зазначає, що саме рішення (податкове повідомлення-рішення), прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, має правове значення та, відповідно, покладає на платника податків певні обов'язки.

Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідачів щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки та способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції, який в даному випадку виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.

Таким чином, у разі наявності неправомірних або помилкових висновків в акті перевірки, право платника податків порушується саме внаслідок винесення податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків нараховуються відповідні грошові зобов'язання в наслідок встановлених порушень, а тому належним та достатнім способом захисту цього права є вимога про скасування такого рішення.

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що судом встановлено неправомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення, позовні вимоги у частині визнання протиправними оскаржуваних дій, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача утриматися від дій, що порушують права позивача, а саме самостійно, в обхід процедури погодження сторонами договору оренди землі, змінювати розмір орендної плати, визначеної сторонами договору оренди, суд зауважує таке.

Так, положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, предметом спору по адміністративній справі можуть бути лише існуючі правовідносини, а не ті, які можуть виникнути в майбутньому.

Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому та без наявності спірних правовідносин, є передчасним і безпідставним. Відтак, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 15.07.2013 № 0004261540, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» нараховано грошове зобов'язання за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» у розмірі 23827,57 грн. (за основним платежем - 15885,05 грн. та за штрафними санкціями - 7942,52 грн.).

3. Врешті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт» (код ЄДРПОУ24926794) сплачений судовий збір у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.