Постанова

від 03.10.2013 по справі 816/5578/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5578/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н.А.,

за участю:

представника позивача - Матюхов Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кобеляцькому районі Полтавської області до Закритого акціонерного товариства "Ворсклянське" про стягнення капіталізованих платежів, -

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кобеляцькому районі Полтавської області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "Ворсклянське" про стягнення капіталізованих платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що для призначення і сплати страхових виплат, відповідно до вимог закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105-ХІV), ЗАТ "Ворсклянське" передало позивачу особову справу потерпілого на виробництві ОСОБА_2, якому позивач призначив, сплачує і буде довічно сплачувати страхові виплати. Від державного реєстратора позивачу надійшло повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення ЗАТ "Ворсклянське" (код ЄДРПОУ 02798735). Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону № 1105-ХІV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Позивач з урахуванням даних Держкомстату України про середню очікувану тривалість життя осіб розрахував суму капіталізованих платежів, яка становить 66 780 грн. 33 коп. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду стягнення з ЗАТ "Ворсклянське" на користь позивача капіталізованих платежів у сумі 66 780 грн. 33 коп., які позивач буде сплачувати потерпілому ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, які обґрунтовував наступним. Так, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ворсклянське" від 03 листопада 2010 року постановлено припинити діяльність ЗАТ "Ворсклянське" шляхом його ліквідації. На час припинення діяльності по розрахунках з бюджетом та іншими фондами будь-яка заборгованість відсутня. Також, зауважив, що потерпілим на виробництві страхові виплати здійснює позивач.

Від відповідача на адресу суду 02 жовтня 2013 року надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Ворсклянське" зареєстроване як юридична особа 28 квітня 2004 року /а. с. 23-26/. З довідки № 35 від 18 квітня 2003 року вбачається, що рибколгосп "Маяк" періменовано в рибколгосп "Ворсклянський" зігдно рішення загальних зборів (протокол № 1 від 16 лютого 1984 року), який в подальшому реформовано в ЗАТ "Ворсклянське" відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 1 від 17 березня 2000 року).

ЗАТ "Ворсклянське" знаходиться на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кобеляцькому районі Полтавської області та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що підтверджується страховим свідоцтвом № НОМЕР_1 від 18 травня 2001 року.

Як вбачається з пояснень позивача та відповідача, а також підтверджено матеріалами справи в Рибгоспі "Ворсклянський" на посаді рибака з 20 травня 1987 року по 06 вересня 1988 року та з 24 вересня 1992 року по 10 жовтня 1994 року (з 01 квітня 1994 року на посаді сторожа підсобного господарства) працював ОСОБА_2.

16 грудня 1993 року з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом № 1 від 18 грудня 1993 року. Рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кобеляцькому районі зазначеній особі призначено страхові виплати, як потерпілому на виробництві.

Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ "Ворсклянське" від 03 листопада 2010 року акціонерами відповідача було прийнято рішення про припинення діяльності ЗАТ "Ворсклянське" шляхом його ліквідації без правонаступництва.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи відповідач перебував у стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 17245534 від 25 вересня 2013 року /а. с. 23-26/.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом № 1105-XIV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Згідно статей 15, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є некомерційною організацією, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців.

Згідно абзацу 3 частини 2 статті 46 вказаного Закону фінансування та джерелом надходження коштів до Фонду є капіталізація, які надходять у разі ліквідації страхувальника у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зазначеними нормами законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадках ліквідації за процедурою банкрутства.

Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, за приписами якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Позивачем на підтвердження правомірності розрахунку суми капіталізованих платежів надано розрахунок щодо розрахунку потреби в капіталізації коштів ЗАТ "Ворсклянське" для розрахунку з потерпілими на виробництві та інформацію Головного управління статистики у Полтавській області № 1783/13-11/161 від 25 липня 2013 року щодо середньої очікуваної тривалості життя чоловіків та жінок в Україні в 2012 році /а. с. 10-11/, відповідно до яких сума платежів, яка підлягає відшкодування відповідачем становить 66 780 грн. 33 коп.

Твердження відповідача про те, що оскільки він не є банкрутом, до нього не має застосовуватись порядок капіталізації платежів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2000 року за №765, суд вважає необґрунтованим, оскільки обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації передбачений ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та ст. 1205 ЦК України, а відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування.

На момент звернення Фонду з вказаними вимогами, а також під час судового розгляду даної справи підприємство відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру /а. с. 23-26/, а тому вимоги щодо капіталізації платежів здійснюються в межах ліквідаційної процедури.

Факт заподіяння шкоди здоров'ю вказаному громадянину саме на підприємстві відповідача підтверджується документами наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з ЗАТ "Ворсклянське" капіталізованих платежів суд вважає обґрунтованими.

На момент розгляду справи суду не надано доказів щодо сплати відповідачем за вказаними вимогами капіталізованих платежів Фонду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кобеляцькому районі Полтавської області до Закритого акціонерного товариства "Ворсклянське" про стягнення капіталізованих платежів задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Ворсклянське" (код ЄДРПОУ 02798735) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кобеляцькому районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940856) капіталізовані платежі в сумі 66780 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят) гривень 33 (тридцять три) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 жовтня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький