Постанова

від 20.10.2008 по справі 2-а-3439/08

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

№ 2-а-3439/08

№ 2-а-3439/08

П 

О  С  Т 

А  Н  О 

В  А

Іменем України

   м. Харків                                                                                                20 жовтня 2008 року                                                                                      

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді 

-                                       Тацій Л. В.

за участю секретаря судового засідання -    Андрієць М.О.

за участю:

представника 

позивача - Литкевич О.В., діє за дорученням від № 1660/10/10-012 від

09.02.08

представника відповідача 1 - не прибув

відповідач 2 - ОСОБА_1., діє за дорученням від 04.02.08

представника третьої особи  - Задорожна В.М., діє за дорученням № 803/10

від 22.08.08 

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні

суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в

Комінтернівському районі м. Харкова до ПП «ТАББІТ», ОСОБА_2, третя особа -

Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

Харківської міської ради про визнання правочину недійсним, визнання недійсним

запису про державну реєстрацію, припинення державної реєстрації, визнання

недійсним установчих документів,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського

окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, після уточнення

позовних вимог, просив суд визнати недійсним правочин утворення ПП «ТАББІТ» на

підставі ч. 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, визнати

недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ТАББІТ» через порушення закону,

допущені при його створенні, які не можна усунути, припинити (скасувати)

державну реєстрацію ТОВ «ТАББІТ», визнати недійсними установчі документи ТОВ

«ТАББІТ» з моменту державної реєстрації, визнати недійсним свідоцтво про

державну реєстрацію ТОВ «ТАББІТ» з моменту державної реєстрації, визнати

недійсними всі первині фінансово-господарські документи, в тому числі

бухгалтерські документи, договори, податкові накладні та інші документи, які

були видані від мені ПП «ТАББІТ» з моменту державної реєстрації підприємства та

пов'язані з його господарською діяльністю.

            В судовому засіданні  представник позивача підтримав позов в

повному обсязі, в обґрунтування якого зазначив наступне. На обліку в ДПІ у

Комінтернівському районі м. Харкова з 23.03.2007р. перебуває ПП «ТАББІТ»,

створено шляхом перетворення ТОВ ТПП «Промпостачання» та є правонаступником ТОВ

ТПП «Промпостачання». Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_2 від 21.08.2007р.,

ОСОБА_2. за грошову винагороду у розмірі 200грн. погодилась на пропозицію свого

знайомого адвоката ОСОБА_3. стати ІНФОРМАЦІЯ_1 кола підприємств, у тому числі

ПП «ТАББІТ» (код 33605408). З показань ОСОБА_2. вбачається, що при оформленні

її засновником та директором ПП «ТАББІТ» у неї була відсутня мета займатись

підприємницькою діяльністю. Таким чином, враховуючи вищевикладене, жодного

відношення до такого правочину як укладання установчих документів ПП

«Таббіт»  гр. ОСОБА_2. не має. Згідно

показань гр.. ОСОБА_2., вона заперечує не лише свою причетність до створення ПП

«ТАББІТ» (код 33605408), а і до фінансово-господарської діяльності вказаного

підприємства. Згідно даних програми «БЕСТ-ЗВІТ» підприємством ПП «ТАББІТ»

звітності з моменту реєстрації не подавало. Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»

підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи,

крім іншого, є неподання протягом року органам державної податкової служби

податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Відповідач, ПП «ТАББІТ», свого

представника в судове засідання не направив, про час, місце та дату розгляду

справи був повідомлений за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до довідки з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, суд вважає, що  відповідач є належно повідомлений про дату,

час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не

перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній

матеріалами.

Представник відповідача 2, ОСОБА_2, в

судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на наступне.

Законодавством України не передбачено право органів державної податкової

інспекції звертатися до суду з позовами при визнання недійсними установчих

документів, свідоцтва про державну реєстрацію, визнання недійсними всіх

первинних документів. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні

посилалася на  невідповідність долучених

до справи даних, викладених в протоколі допиту, оскільки вказані показання були

отримані із застосуванням фізичного та психологічного примусу та на цей час дій

щодо отримання вказаних показань оскаржуються.  

Представник відповідача визнав позов в частині припинення відповідача 1

з підстав неподання податкової та іншої звітності протягом року.

Представник третьої особи,   Департаменту державної реєстрації юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради, заперечував проти

заявленого позову з  наступних підстав.

Для проведення державної реєстрації ПП «ТАББІТ» державному реєстратору було

подано пакет документів, передбачений ст. 24 Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Документи, подані

для проведення державної реєстрації ПП «ТАББІТ», відповідали вимогам положень

ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб

- підприємців». Підстав для відмови в проведенні державної реєстрації ПП

«Таббіт» не було (ч. 11 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону).  Таким чином, позивачем не надано жодних

доказів про наявність порушень закону, допущених при створенні ПП «ТАББІТ» ні

подальше існування таких порушень, які неможливо усунути. А відсутність в особи

наміру займатися підприємницькою діяльністю та доведення наявності ознак

фіктивного підприємництва не входять до предмету доказування по даній категорії

справ. На підставі п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні», органи державної податкової служби в установленому законом порядку

мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду лише з позовною

заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців» взагалі не передбачено можливість визнання установчих документів

юридичної особи та свідоцтва про державну реєстрацію недійсними з дати

державної реєстрації. Можливим є лише припинення юридичної особи на підставах

та в порядку встановленому Законом. Чинним законодавством не передбачено

можливості припинення юридичних осіб з моменту їх державної реєстрації. Крім

того, технічні можливості програмного забезпечення Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не дозволяють вносити записи до

реєстру минулим часом.

Суд, заслухавши пояснення

представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи,

дослідивши матеріали справи, проаналізувавши 

докази у їх сукупності, вважає, що 

позов  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

ПП «ТАББІТ» було зареєстровано як

юридична особа 16.06.05  відповідно до

довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців (а.с. 7-11). ПП «ТАББІТ» було взято на облік як платник податків

ДПІ у Комінтернівському районі, відповідно до довідки № 433 від 23.03.07 (а.с.

16)

Відповідно до довідки з Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП

«ТАББІТ»  було утворено шляхом

перетворення з «Торговельно-промислового підприємства «Промпостачання»(а.с.

7-11)

Відповідно до статуту ПП «ТАББІТ»,

затвердженого 31.05.05, засновником товариства є ОСОБА_2, що мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1. (а.с. 73-76)

Позивач в позові просить суд визнати

недійсним правочин утворення ПП «ТАББІТ» на підставі ч. 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст.

215 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 87 Цивільного

кодексу України  для створення

юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які

викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо

законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим

документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький

договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене

однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно зі ст. 88 Цивільного кодексу України у статуті

товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління

товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до

товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не

встановлені цим Кодексом або іншим законом. У засновницькому договорі товариства

визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної

діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо

додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим

Кодексом або іншим законом. В установчому акті установи вказується її мета,

визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї

мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у

заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що

здійснює державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного

кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

З аналізу вказаних норм,

судом вбачається, що правочином з утворення юридичної особи є реалізація

волевиявлення особи у вигляді дії з розроблення учасниками (засновниками)

установчих документів. Оскільки, як вказано в Законі, товариство,

створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою,  іншого установчого документа в цьому разі

законодавець не передбачає, то суд приходить до висновку, що правочин утворення

товариства однією особою втілений у статуті, затвердженому цією особою.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного

кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою

- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203

Цивільного кодексу України  зміст

правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного

законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній

волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що

обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може

суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи

непрацездатних дітей.

Суд звертає увагу на той факт, що ст.

215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання

певних вимог законодавства (ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України) саме в момент

вчинення правочину.

Відповідно до ст. 70 КАС

України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при

вирішенні справи не беруться до уваги (п. 3), а обставини, які за законом

повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо

таких обставин не виникає спору (п. 4). В порушення цього припису ДПІ в Комінтернівському районі не

надала суду документального підтвердження правових підстав отримання нею показань, які надавалися ОСОБА_2. ст. о/у по ОВД управління

податкової міліції Державної податкової адміністрації в Харківській області

ОСОБА_4. (а.с. 12-14) та які завірені печатками ДПІ у Комінтернівському районі

м. Харкова, а не управління  податкової

міліції Державної податкової адміністрації в Харківській області, у вказаній

копії протоколу допиту відсутні посилання в рамках якої кримінальної справи було

проведено допит, оригінал протоколу допиту суду для огляду надано не було,  а тому суд не приймає вказані показання

ОСОБА_2., відображені в копії протоколу допиту, 

як допустимі докази в даному адміністративному процесі.

Позивачем не наведено жодного

положення  змісту правочину утворення шляхом

перетворення юридичної особи ПП «ТАББІТ», який й би суперечив Цивільному

кодексу України,  іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З наданих суду реєстраційних

документів вбачається, що ПП «ТАББІТ» створено шляхом перетворення з ТОВ

«Торгівельно-промислове підприємство «Промпостачання». Судом встановлено, що

ОСОБА_2. вступила до ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство «Промпостачання»

як учсник 04.03.05, після перерозподілу часток мала частку в ТОВ «Торгівельно-промислове

підприємство «Промпостачання» 33,32% (а.с. 125-126) Судом встановлено, що

первинне рішення про утворення ПП «ТАББІТ» шляхом перетворення було прийнято

загальними зборами учасників ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство

«Промпостачання» 14.03.05 (а.с. 131). 21.05.05 учасники ТОВ

«Торгівельно-промислове підприємство «Промпостачання», крім ОСОБА_2., вирішити

вийти зі складу ТОВ (а.с. 152).  Таким

чином, суд зазначає, що ОСОБА_2. реалізовувала своє право на зайняття

підприємницькою діяльністю ще до створення ПП «ТАББІТ» шляхом участі у ТОВ

«Торгівельно-промислове підприємство «Промпостачання».

Стосовно волевиявлення засновника при

утворення юридичної особи, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 5 Закону

України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний:

здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної

присяги; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у

здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і

обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб

юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в

таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству

України або міжнародним договорам

Судом встановлено, що Статут ПП

«ТАББІТ» від 31.05.05 затверджено засновником підприємства ОСОБА_2. та

засвідчено її підписом. (а.с. 73). Справжність підпису ОСОБА_2. засвідчена

приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5., про

що зроблено запис в реєстрі за № НОМЕР_2 (а.с. 76). Таким чином, ОСОБА_2.

самостійно затвердила статут ПП «ТАББІТ», за власної волі зазначила в ньому

мету та предмет діяльності, що підтвердила своїм підписом. (а.с. 73-76) Тобто,

рішення про здійснення підприємницької діяльності відображене ОСОБА_2.  в статуті та засвідчено його ж підписом в

присутності нотаріуса. Передавальний акт щодо передачі документів,

заборгованості та основних засобів від ТОВ «Торгівельно-промислове підприємство

«Промпостачання» до ПП «ТАББІТ» також засвідчений нотаріально (а.с. 161)

Як

вбачається з наданих документів,

та зазначено вище,  у позивача

відсутні відомості стосовно того, що зміст правочину (статуту) суперечить актам

цивільного законодавства, що діяли на час створення та реєстрації підприємства.

Також є безпідставним твердження позивача про відсутність мети на реальне

настання правових наслідків при затвердженні статуту підприємства.

Таким чином, суд приходить до

висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної

податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова щодо визнання

недійсним правочину утворення ПП «ТАББІТ».

Також, позивач в позові просить суд

визнати недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ТАББІТ» через порушення

закону, допущені при його створенні, які не можна усунути.

Відповідно статті 4 Закону України

„Про державну реєстрацію юридичних  осіб

та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та  фізичних осіб - підприємців - це засвідчення

факту створення або припинення  юридичної

особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу  підприємця фізичною особою, а також вчинення

інших реєстраційних дій, які  передбачені

цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного  державного реєстру.

Порядок проведення державної

реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема:

перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та

повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів,

які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у

проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або

фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу

свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

Запис про проведення

державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним (скасований)

у випадках наступного з'ясування обставин, що згідно зі статтею 27 Закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які

унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Статтею 27 Закону України  «Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців» встановлено, що підставами для відмови у

проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність

відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної

реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані

для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих

документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку

створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність

обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які

зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність

відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які

містяться в Єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення

засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою

юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього

Закону; наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне

найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання у

найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого

найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або

похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік

яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.              

Перелік вказаних підстав є вичерпним.       Позивачем 

не надано суду жодного доказу  на

підтвердження  таких підстав.       

 Суд не погоджується з посиланнями позивача на

те, що з наданих пояснень ОСОБА_2. 

вбачається, що останній дала згоду на реєстрацію підприємства на її ім'я

без наміру займатися підприємницькою діяльністю, зазначеної в Статуті

підприємства та не має ніякого відношення до діяльності ПП «ТАББІТ», оскільки

таке твердження спростовується її рішенням, 

відображеним у Статуті та засвідчено її ж підписом в присутності

нотаріуса як зазначалось вище.

   Таким

чином, підставами для відмови у державній реєстрації юридичної особи та

визнання судом недійсними запису про державну юридичної особи є вичерпний

перелік обставин, що зазначені у ст. 27.            

З наданих Департаментом державної

реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради

документів реєстраційної справи ПП «ТАББІТ»вбачається, що засновником

підприємства було дотримано процедури державної реєстрації.

 Державним реєстратором в межах наданих

повноважень були перевірені    

документи,  які відповідно до

вимог цього Закону подаються державному 

реєстратору,  в тому числі

статут   підприємства, який повинен

містити  відомості,  передбачені законом та за відповідність  яких 

законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи  та підстав для залишення їх без розгляду  чи відмови у проведенні  державної 

реєстрації  юридичної особи  відповідно положень ст.ст. 24, 25 цього Закону  у Державного 

реєстратора не було.

 Державним реєстратором відповідно положень

ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних

осіб-підприємців» та за відсутності підстав для відмови у проведенні  державної реєстрації  юридичної особи внесено до Єдиного

державного  реєстру  запис 

про  проведення  державної 

реєстрації   юридичної особи на

підставі відомостей реєстраційної картки 

та видано Свідоцтво  про державну

реєстрацію юридичної особи - ПП «ТАББІТ».

 Дата 

внесення  до  Єдиного 

державного реєстру запису про 

проведення державної реєстрації юридичної особи є датою  державної 

реєстрації юридичної особи. 

 Відповідно ч. 1, ч. 2  ст. 18 Закону України «Про державну

реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»  якщо  

відомості,   які  підлягають 

внесенню  до  Єдиного державного реєстру,  були внесені 

до  нього,  то 

такі  відомості  вважаються 

достовірними  і  можуть 

бути  використані  в 

спорі з  третьою особою, доки до

них не внесено відповідних змін.

 Якщо 

відомості,  які  підлягають 

внесенню   до   Єдиного 

державного реєстру,  є

недостовірними і були внесені до нього, 

то  третя особа може посилатися на

них у спорі як на достовірні. Третя 

особа  не  може посилатися на них у спорі у разі,  якщо вона знала  або могла знати про те, що такі відомості є

недостовірними.

Позивачем не надано жодних доказів про наявність порушень закону,

допущених при створенні ПП «ТАББІТ» ні подальше існування таких порушень, які

неможливо усунути.

Крім того, суд зазначає, що  згідно ч. 2 ст. 110 ЦК України вимога про

ліквідацію юридичної особи на підставі визнання судом недійсною державної

реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, може бути

пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником

юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до

висновку, що вимога позивача про визнання недійсним запису про державну

реєстрацію ПП «ТАББІТ» через порушення закону, допущені при його створенні, які

не можна усунути, задоволенню не підлягає.

Позивачем в позовній заяві заявлено

вимогу про припинення (скасування) державної реєстрації ПП «ТАББІТ», яку

представник позивача обґрунтовував неподанням відповідачем протягом року

податкових декларацій, документів фінансової звітності.

 Згідно ст. 4, ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 9

Закону України "Про систему оподаткування" платниками податків і

зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з

законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові

платежі); облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів)

здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами

відповідно до законодавства; платники податків і зборів (обов'язкових платежів)

зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних

органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші

документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів

(обов'язкових платежів).

 Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про

державну податкову службу в Україні", ч. 1 ст. 33, абз. 4 ч. 2 ст. 38

Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" органи державної податкової служби у випадках, в межах

компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою

(позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності; юридична особа припиняється, зокрема, за судовим рішенням;

підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи,

що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: неподання протягом

року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів

фінансової звітності відповідно до закону.

З наданих облікових карток платника

податків ПП «ТАББІТ» вбачається, що ПП «ТАББІТ» з 23.03.07 не подавалися до

податкової інспекції податкові декларації та документи фінансової звітності.

(а.с. 206-207).

Представником відповідача, ОСОБА_2.,

не заперечувався факт неподання протягом року податкових декларацій та

документів фінансової звітності, в цій частині позовних вимог позов визнав.

Таким чином, судом встановлено,  відповідач, ПП «ТАББІТ», протягом року не

продає податкові декларації та документи фінансової звітності.

Відповідно до ст. 38 Закону України

«Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців»  підставами для постановлення судового рішення

щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної

особи, зокрема є: визнання недійсним запису про

проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні

юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що

суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам

закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових

декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в

Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним

її місцезнаходженням.

Позивачем заявлена вимога

про припинення (скасування) державної реєстрації ПП «ТАББІТ». Законом України

«Про державну податкову службу» в ст. 11 передбачено право податкових органів

на звернення до суду  із

заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності.

Спеціальним Закон, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який

передбачає припинення юридичної особи, а не скасування державної реєстрації

юридичної особи. Керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до

висновку про необхідність задоволення зазначених  позовних вимог саме шляхом припинення ПП

«ТАББІТ»,  у

зв'язку з неподанням відповідачем податкових декларацій та фінансової звітності

протягом року

Позивачем заявлено вимоги

про визнання недійсними установчих документів ПП «ТАББІТ» з моменту

державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію ПП

«ТАББІТ» з моменту реєстрації.

 Суд зазначає, що установчі документи

можуть бути визнані недійсними, якщо вони суперечать законодавству або в разі

здійснення відповідачем діяльності, що суперечить законодавству України, однак

позивачем не надано доказів, які б підтверджували те, що установчі документи

відповідача суперечать законодавству або те, що відповідач здійснював

діяльність, що суперечить законодавству України.

Крім того, суд зазначає, що Законом

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

взагалі не передбачено можливість визнання установчих документів юридичної

особи та свідоцтва про державну реєстрацію недійсними, тим більше з дати

державної реєстрації.

 Згідно з ч. 2 ст. 19

Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.09.00 року №

1987-ІІІ доповнено п.17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в

України» - податковим органам надано право звертатися у передбачених законом

випадках до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єктів

господарської діяльності. Відповідно до ч. 15 ст. 58 Господарського кодексу

однією із підстав такого скасування є визнання недійсними установчих

документів.

Справою адміністративної юрисдикції

може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між

конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у

конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений

владно керувати поведінкою іншого, а він, в свою чергу, зобов'язаний виконувати

вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Стаття 17 КАС України встановлює

категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо

вирішення адміністративних справ, і у всіх наведених в цій статті категоріях

спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути

суб'єкт владних повноважень.

Виходячи із критерію поняття «суб'єкт

владних повноважень», визначеного ст. 3 КАСУ, до категорії справ, розгляд яких

відповідно до ст. 17 КАС України має здійснюватися в порядку адміністративного

судочинства відносяться, зокрема, спори за зверненням суб'єктів владних

повноважень у випадках, передбачених законом.

Державною податковою інспекцією в

Комінтернівському районі м. Харкова не вказано, яким законом надано право на

звернення до суду із вказаним позовом про визнання недійсними установчих

документів та свідоцтва про державну реєстрацію.

Посилання представника позивача на

рішення Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 у справі

№1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Кампус Котон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини

другої статті 124 Конституції України не може бути взято до уваги судом,

оскільки вказане рішення не стосується предмету спору у даній справі. Так,

відповідно до рішення Конституційного суду України від

09.07.2002, № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства

з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб"

щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції

України (справа про досудове врегулювання спорів)" Конституційний суд

вказав, що положення частини другої статті 124

Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що

виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти

так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства,

юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене

законом, іншими нормативно-правовими актами. Суд зазначає, що Державна податкова

адміністрація в Комінтернівському районі м. Харкова у справі, що розглядається,

виступає як суб'єкт владних повноважень, представник держави. З аналізу

вказаного рішення Конституційного суду, суд вбачає, що зазначене «право особи

(громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи)» слід

розуміти як право структурної одиниці, члена громадянського суспільства, а не

держави. Так, громадянське суспільство - це система взаємовідносин в межах

права вільних громадян та їх добровільно сформованих об'єднань, що знаходяться

у відносинах конкуренції та солідарності, поза безпосереднього втручання

держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку. Тобто, ДПІ в

Комінтернівському районі м. Харкова не може бути членом громадянського

суспільства, оскільки є державним органом, виконує функції держави, та має не

права, а повноваження, і може звертатися до суду лише на виконання наданих

Законом повноважень.

Таким чином, суд приходить до

висновку, що законами України не передбачено повноваження органів державної

податкової служби щодо звернення до суду з вимогою про визнання недійними

установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію.

            Позивач

також просив суд визнати

недійсними всі первині фінансово-господарські документи, в тому числі

бухгалтерські документи, договори, податкові накладні та інші документи, які

були видані від мені ПП «ТАББІТ» з моменту державної реєстрації підприємства та

пов'язані з його господарською діяльністю. Позивачем не надано суду документи,

які позивач просить визнати недійсними, жодних доказів існування таких

документів позивач також не надав.

Суд зазначає, що звернення

податкового органу з позовом про визнання недійсними , усіх

фінансово-господарських і документів, виданих від імені ПП «ТАББІТ» з моменту

реєстрації підприємства не є способом захисту порушеного права податкового

органу в розумінні п. 4 ст. 10 чи п.17 ст.11 , І Закону України «Про державну

податкову службу в Україні». 

Згідно з ч.

2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище, до категорії

справ, розгляд яких відповідно до ст. 17 КАС України має здійснюватися в

порядку адміністративного судочинства відносяться, зокрема, спори за зверненням

суб'єктів владних повноважень у випадках, передбачених законом.

Державною податковою інспекцією в

Комінтернівському районі м. Харкова не вказано, яким законом їй надано

повноваження на звернення до суду із вказаним позовом про визнання недійсними

всі первині фінансово-господарські документи, в тому числі бухгалтерські

документи, договори, податкові накладні та інші документи, які були видані від

мені ПП «ТАББІТ» з моменту державної реєстрації підприємства та пов'язані з

його господарською діяльністю.

         На підставі викладеного,

керуючись ст. 19, 124 Конституції України, 

ст.ст. 87, 88, 110, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України,   ст. 5 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.

4, 18, 24, 25, 27, 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб - підприємців», ст. 4,

ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему

оподаткування",  ст. 11 Закону

України "Про державну податкову службу в Україні",  ст. 58 Господарського кодексу України, ст. 9

Закону України «Про податок на додану вартість»,  ст.ст. 17, 70, 71, 94, 112, 136, 160, 161, п.

4 ч. 2 ст. 162,  ст.ст. 163, 167, 186,

254  Кодексу адміністративного

судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

            1. Адміністративний позов Державної

податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова до ПП «ТАББІТ»,

ОСОБА_2, третя особа - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та

фізичних осіб - підприємців Харківської міської ради про визнання правочину

недійсним, визнання недійсним запису про державну реєстрацію, припинення

державної реєстрації, визнання недійсним установчих документів задовольнити

частково.

            2.

Припинити ПП «ТАББІТ» (ідентифікаційний код 33605408,

місцезнаходження:АДРЕСА_2).

            3. В

іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Постанова може бути оскаржена в

Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний

адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови

суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього

протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили

після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає

законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

            Повний

текст постанови виготовлено 24 жовтня 2008 року.

Суддя                                                                                                            Л.В. Тацій