Рішення

від 10.10.2013 по справі 909/1014/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р. Справа № 909/1014/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство",

вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс",

вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення 4 726,61 грн. заборгованості за отриману лісопродукцію,

за участю представників сторін:

від позивача: Єдинак М.Р. - представник, (довіреність №10-505 від 04.09.2013)

від відповідача представники не з'явилися,

встановив: Державне підприємство "Івано-Франківське лісове господарство" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" про стягнення 4 726,61 грн. заборгованості за отриману лісопродукцію. Крім, того в позовній заяві позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт в розмірі пред'явленої суми на розрахунковий рахунок та майно відповідача.

Ухвалою суду від 13.09.13: прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі; відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.09.13.

Ухвалою суду від 26.09.13 розгляд справи відкладався на 10.10.13, в зв'язку із неявкою представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

В засідання суду відповідач не з'явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень: вх. №9135/13 від 20.09.13, вх. № 9702/13 від 03.10.13, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, відповідач не виконав вимоги ухвал суду від 13.09.13 та 26.09.13.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством "Івано-Франківське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" укладено договір № 32 купівлі - продажу товару від 08.02.10.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу), а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору лісопродукцію відповідно погоджених специфікацій /Додаток №1 Протокол погодження оптової ціни/.

Вартість, асортимент, кількість продукції сторонами погоджено в додатку № 1 до договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу лісопродукцію, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0237223 від 03.03.11 на суму 5 550,62грн., засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.

Пунктом 2.4 сторонами погоджено, що покупець проводить 100% передоплату вартості продукції.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар оплатив частково, а саме: 824,01грн. Як наслідок, у відповідача утворився борг у сумі 4 726,61грн.

11.09.12 позивач направив на адресу відповідача претензію № 10-15 (вих. №10-419) з вимогою здійснити оплату боргу. Відповідач претензію залишив без належного реагування: відповіді не надав, борг не сплатив.

Позивач 12.11.12 повторно надіслав відповідачу претензію №10-20 (вих. №10-511) щодо вимоги про погашення заборгованості. Однак, вказана претензія також залишена без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить 4 726,61грн.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено факт виконання позивачем зобов'язань по договору, що підтверджується товарно-транспортною накладною №0237223 від 03.03.11 на суму 5 550,62грн. Судом встановлено, що відповідачем лісопродукцію отримано.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу.

Водночас, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити покупцеві повну ціну переданого товару.

Із аналізу викладених вище правових норм випливає, що наявність обов'язку оплатити товар виникає у покупця після прийняття самого товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив повної оплати за товар у сумі 5 550,62 грн., а оплатив частково в розмірі 824,01грн., у зв'язку з чим і виникла заборгованість, що становить 4 726,61грн .

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Суд враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 4 726,61 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, доказів сплати такого боргу суду не надано.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові

витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,526,530,599,627,629,655,663,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,193,222 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задоволити позов Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс" про стягнення 4 726,61 грн. заборгованості за отриману лісопродукцію.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопромислова корпорація "Галичина-Ліс", вул. Вовчинецька, 225, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 31524020) на користь Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ (р/р2600984141002, МФО 319092 в ІФ ЦВ ПАТ "Банк "Київська Русь", код ЄДРПОУ 22192129) 4 726,61грн. (чотири тисячі сімсот двадцять шість грн. 61коп.) заборгованості за отриману лісопродукцію, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 14.10.13