Рішення

від 08.10.2013 по справі 902/1283/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2013 р. Справа № 902/1283/13

Провадження № 15/902/22/13

за позовом : Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08596825 (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

до : ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли", код ЄДРПОУ 00294020 (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

про стягнення 1935,36 грн. заборгованості

Головуючий суддя Лабунська Т.І.

Секретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники сторін:

позивача: Щур В.Г - юрисконсульт Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, довіреність № 16/1-1-4131/кз від 27.09.2013 року.

відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області заявлено позов до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" про стягнення 1935,36 грн., з яких 1 245,70 грн. - основного боргу; 54,28 грн. - пені; 12,53 грн. - 3% річних; 622,85 грн. - неустойки.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.09.2013 року за вказаним позовом порушено провадження № 15/902/22/13 у справі № 902/1283/13 та призначено її до розгляду на 08.10.2013 року.

08.10.2013 року в судове засідання з"явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8209 від 27.09.2013 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи № 902/1283/13, дослідивши письмові докази, заслухавши позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступне.

01.03.2013 року між Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (виконавець) та ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (замовник) укладено договір № 7752 на централізовану охорону майна на об"єкті підрозділом Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п.2.1. замовник на умовах даного договору доручив, а виконавець прийняв на себе зобов"язання по спостереженню за системою сигналізації та її обслуговування на об"єкті, який входить до Дислокації (додаток № 1), що є невід"ємною частиною договору та зобов"язався терміново направляти ГЗ в разі спрацювання сигналізації на такому об"єкті для відповідного реагування в дні та години, зазначені в дислокації.

Ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 2, № 3). Вартість охоронних послуг за договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги виконавця здійснюється платником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця до 20 числа кожного місяця (п.п.3.1., 3.2. договору).

Згідно договору оплата проводиться на основі наданих актів виконаних робіт.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що починаючи з квітня місяця 2013 року відповідач не виконує договірні зобов"язання щодо оплати охоронних послуг. За неналежне проведення розрахунків у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 1 245,70 грн., що стверджується відсутністю в матеріалах справи доказів здійснення оплати послуг на зазначену суму.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з усними та письмовими вимогами погасити існуючу заборгованість. Однак, претензійні вимоги Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" так і залишились без реагування.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг позивача перед відповідачем становить 1 245,70 грн..

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 7752 від 01.03.2013 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1 245,70 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 54,28 грн. - пені та 622,85 грн. - неустойки. Розглянувши дані вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В розділі 8 (п.п. 8.3, 8.4) договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати послуг по договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

У разі порушення платником зобов"язань, визначених у п.3.2. цього договору, він сплачує виконавцю, крім пені погоджену сторонами неустойку у розмірі 10% від суми невиконаного своєчасно зобов"язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), платник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми своєчасно не виконаного зобов"язання.

Суд, перевіривши правильність нарахування пені та неустойки дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 54,28 грн. - пені та 622,85 грн. - неустойки заявлено правомірно і підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12,53 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вказане, вимоги позивача про стягнення 12,53 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та нараховані згідно вимог чинного законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що згідно відомостей, які містяться в Базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" суддею господарського суду Вінницької області Лабунською Т.І. здійснюється провадження у справі № 902/79/13-г за заявою Лисенка М.М. до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" про визнання банкрутом.

В силу п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення вказаного Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення даного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Провадження у справі № 902/79/13-г здійснюється відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року).

Застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справах про банкрутство є пріоритетним перед будь-якими іншими законами.

На даний час провадження у справі № 902/79/13-г перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника. Триває розгляд заяв конкурсних кредиторів в окремих судових засіданнях.

П. 54 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 зазначає, що Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 Господарського процесуального кодексу України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство № 902/79/13-г порушено 15.01.2013 року.

12.06.2013 року в газеті "Голос України" № 108 здійснена публікація оголошення про порушення судом справи про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли".

Фактичні обставини справи № 902/1283/13 свідчать про те, що заборгованість ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" перед Управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області у розмірі 1 935,36 грн. виникла після порушення провадження у справі № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (після 15.01.2013 року), тому є поточною.

Ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013 року) встановлено, що кредитором у справі про банкрутство є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Поточні вимоги до боржника - це ті вимоги, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Тоді як позивач звернувся до господарського суду Вінницької області із позовною заявою до ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" 18.09.2013 року та на час перебування справи № 902/79/13-г про банкрутство ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" на стадії процедури розпорядження майном боржника.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 13.09.2013 року відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків із позивачем (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму боргу.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати, пов"язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 08.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній до 19.01.2013 року), Розділом Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року), ст.ст. 4-1, 4-5, 32 - 36, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли", код ЄДРПОУ 00294020 (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321) на користь Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 08596825 (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034) 1245,70 грн. - основного боргу; 54,28 грн. - пені; 12,53 грн. - 3% річних; 622,85 грн. - неустойки; 1 720,50 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду складено та оформлено 14 жовтня 2013 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Залізничний, 6, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)