Рішення

від 10.10.2013 по справі 911/3219/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. Справа № 911/3219/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Алекс",

м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 7, кв. 38

03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 6/10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Добробут",

07363, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка, вул. Деснянська, 9

про стягнення 39 796,29 грн.

за участю представників:

позивача - Оженко О.Г. (довіреність від 07.10.2013);

відповідача - не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Алекс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Добробут" (далі - відповідач) про стягнення 39 796,29 грн., з яких: 31 750,00 грн. - основний борг, 6 741,45 грн. - пеня та 1 304,80 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18906 від 05.09.2013) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судове засідання 05.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.08.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 24.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20168 від 24.09.2013) позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у судовому засіданні 24.09.2013, у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника.

У судове засідання 24.09.2013 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 10.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21386 від 10.10.2013) позивачем подано письмові пояснення по справі.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13025 від 11.06.2013) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивачем відповідачеві передано товар, а відповідачем за довіреністю від 01.12.2011 № 01/12-001, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримано, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 01.12.2011 № 33 на суму 61 750,04 грн., що підписана представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток, наявність яких оцінюється судом як підтвердження юридичними особами факту вчинення правочину.

Для оплати вказаного товару позивачем відповідачеві виставлений рахунок-фактура від 30.11.2011 № 15/11 (копія в матеріалах справи).

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копію податкової накладної, що виписана позивачем на спірну поставку товару.

Зважаючи на викладене, судом оцінюється вказана податкова накладна як доказ відображення позивачем спірної поставки товару у своїх податкових зобов'язаннях.

Позивач у судовому засіданні усно пояснив стосовно вказаного у видатковій накладній реквізитів відсутнього у матеріалах справи договору від 30.11.2011 № 30/11-2011, зазначивши, що примірник договору переданий відповідачу для підписання та не повернутий ним.

Відповідно до тверджень позивача, які не заперечені відповідачем, до передачі спірного товару за вищевказаною видатковою накладною, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погодженій сторонами видатковій накладній визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договору купівлі-продажу в простій письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою та банківською довідкою від 30.09.2013 № 34.9ю0-07/515, що засвідчені підписами уповноважених осіб банківських установ та скріплені відбитками їх печаток (копії в матеріалах справи.

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 31 750,04 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується видатковою накладною.

При цьому, підписання покупцем - відповідачем видаткової накладної, яка є первинними обліковими документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин сторін, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видатковій накладній не встановлений, строк виконання відповідних грошових зобов'язань має визначатися за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, тобто, відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Аналогічну правову позицію викладено у пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк. Оскільки відповідач, в порушення статей 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання з оплати товару своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума боргу, позовна вимога в розмірі 31 750,04 грн. підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 1 304,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 304,80 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 6 741,45 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У матеріалах справи, відсутні докази вчинення сторонами правочину у письмовій формі щодо встановлення такого виду забезпечення виконання грошового зобов'язання як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 6 741,45 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31 750,00 грн. основного боргу та 1 304,80 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6 741,45 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується судових витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 8 000,00 грн., суд дійшов висновку, що судові витрати в цій частині не підлягають відшкодуванню відповідачем, виходячи з наступного.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до статей 1 та 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, що укладається між клієнтом та адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням.

В обґрунтування свого клопотання про покладення на відповідача понесених витрат на послуги адвоката, позивач посилається на укладений між позивачем та адвокатом Оженко О.В. договір про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній доказ укладення договору про надання правової допомоги, на який позивач посилається в матеріалах справи. Також, в матеріалах справи відсутні докази фактичної сплати позивачем адвокату грошових коштів у розмірі 8 000,00 грн. за надання правової допомоги.

До матеріалів справи ні позивач, ні Оженко О.В., присутній у судовому засіданні 10.10.2013, не подали будь-яких доказів, що Оженко О.В. надає юридичні послуги в межах договору про надання юридичних послуг та про надання адвокатських послуг, тобто позивач фактично захищав свої інтереси в судових засіданнях через свого особистого представника, про що свідчить довіреність від 07.10.2013 виписана позивачем адвокату Оженко О.В.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Враховуючи вищевикладене, суд також звертає увагу, що позивачем не додано до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особи з якою, за обґрунтуванням позивача, укладено договір про надання правової допомоги.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача суми витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ціни позову, що визначена у позовній заяві у розмірі 39 796,29 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 720,50 грн., оскільки згідно з Законом України „Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, у розмірі 1 720,50 грн.

Проте, з наявних в матеріалах справи оригіналів платіжних дорученнь від 22.04.2013 № 1611 та від 20.06.2013 № 1627 вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 1 721,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/20114 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 20.06.2013 № 1627 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 0,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Добробут" (07363, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Хотянівка, вул. Деснянська, 9, ідентифікаційний номер 32925834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Алекс" (м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 7, кв. 38, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36619986) 31 750 (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 304 (одна тисяча триста чотири) грн. 80 коп. 3% річних та 1 429 (одна тисяча чотириста двадцять дев'ять) грн. 04 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія Алекс" (м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 7, кв. 38, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36619986) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0,50 грн ., що зайво сплачений за платіжним дорученням від 20.06.2013 № 1627.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 11.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук