Рішення

від 09.10.2013 по справі 916/2121/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2013 р.Справа № 916/2121/13

За позовом: Приватного підприємства "ЮВІС";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс"

про стягнення 257174,71 грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

від позивача: Гричулевич Л.А. - довіреність від 01.07.13р.;

від відповідача: Некрасов О.В. - довіреність від 09.09.13р.;

СУТЬ СПОРУ : Приватне підприємство "ЮВІС" звернулось до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" про стягнення 257174,71 грн., яка складається з основного боргу - 252 000грн. та пені в розмірі 5174,71грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2012р. було порушено провадження по справі №916/2121/13.

30.09.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло заперечення проти позову, відповідно до якого зазначено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5174,71грн. є необґрунтованими та безпідставними.

08.10.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, відповідно до якого було додано платіжні доручення від 04.10.2013р. на загальну суму 52 800грн.

У судовому засіданні 09.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

У судовому засіданні 30.09.2013 р. було оголошено перерву до 09.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.11.2003р. між Приватним підприємством "ЮВІС" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" (Орендатор) було укладено договори оренди автомобілів № 11а - в оренду передано грузовий сідловий тягач КАМАЗ держномер 48544 ОВ з напівпричепом держномер 28185 ОА; договір №22 - в оренду передано ГАЗ 6611 - держномер 400-14ОВ; договір №23 - в оренду передано Фольксваген Каравелла держномер 339-21 ОК.

Додатоквими угодами до договорів від 01.11.2003р. укладеними між Приватним підприємством "ЮВІС" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" (Орендатор) були пролонговані строки дії договорів до 31.03.2011р., 31.12.2011р., 31.12.2011р.

15.02.2005р. між Приватним підприємством "ЮВІС" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" (Орендатор) було укладено договір оренди №6 в оренду передано автомобіль Камаз держномер ВН9915АН строком до 31.03.2011р.

Відповідно до умов укладених договорів Орендодавець зобовязався надати у тимчасове платне користування Орендарю транспортні засоби, а Орендар зобовязався прийняти вказані автомобілі та сплачувати за них обумовлену Договорами орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів прийому - передачі Орендодавець виконав взяті на себе зобовязання та передав уповноваженій особі Орендаря обумовлені транспортні засоби по кожному із договорів у визначений строк.

Позивачем зазначено, що орендна плата сплачувалася нерегулярно, станом на 01.01.2012р. строки дії договорів оренди закінчилися, а орендовані транспортні засоби були повернуті Орендодавцю, заборгованість відповідача перед позивачем складає 146 400грн.

01.01.2012р. між Приватним підприємством "ЮВІС" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" (Орендатор) було укладено договір орнеди авто №02/12 строком до 31.12.2017р., з умовою достроково його розірвання (п. 7.2. договору).

Позивачем зазначено у позовній заяві, що між сторонами тривалі господарські відносини, відповідач не розрахувавшись по попередніх своїх заборгованостях, починаючи з березня 2012р. Орендар перестав належним чином виконувати своїх обовязків в частині своєчасної оплати орендних платежів, у звязку з чим станом на червень 2013р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 96 000грн.

24.05.2013р. позивачем на адресу відповідача було надіслано лист - пропозицію, у якому зазначено, що на підставі п. 7.2, 7.3., 4.2. договору №02/12 оренди транспортних засобів від 01.01.2012р. Орендодавцем прийнято рішення достроково розірвати договір, про що запропоновано укласти додаткову угоду. Граничним строком для повернення орендованих авто було визначено 27.06.2013р. з урахуванням строку на поштовий обіг.

24.05.2013р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №1 разом із актом звірки, відповідно до якої позивач вимагав погасити заборгованість з орендних платежів.

Відповідно до п. 6.6. договору №02/12 оренди транспортних засобів від 01.01.2012р. сторонни встановили розмірі пені за порушення строків оплати орендної плати 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає - 257 174,71 грн., яка складається з основного боргу - 252 000грн. та пені в розмірі 5174,71грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

08.10.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, відповідно до якого було додано платіжні доручення від 04.10.2013р. на загальну суму 52 800грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

08.10.2013р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, відповідно до якого було додано платіжні доручення від 04.10.2013р. на загальну суму 52 800грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" заборгованості за орендні платежі у сумі 199 200грн. підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.6. договору №02/12 оренди транспортних засобів від 01.01.2012р. сторонни встановили розмірі пені за порушення строків оплати орендної плати 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені вважає помилково розрахованим, оскільки сума пені повинна складати 4178,76грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає - 203 378,76 грн., яка складається з основного боргу - 199 200грн. та пені в розмірі 4178,76грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехТрансСервіс" (65007, м. Одеса, вул Наливна, 15, код ЄДРПОУ 32623433) на користь Приватного підприємства "ЮВІС" (65041, м. Одеса, вул Шкодова Гора, 2, кв. 13, код ЄДРПОУ 31646439) - заборгованість у розмірі 203 378,76 грн., яка складається з основного боргу - 199 200грн. та пені в розмірі 4178,76грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5123,57грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.10.2013р.

Суддя Оборотова О.Ю.