Рішення

від 09.10.2013 по справі 919/867/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа № 919/867/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5

ідентифікаційний код: 25750044)

до Асоціації "Дитяче харчування Криму"

(99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,28, кв.5

ідентифікаційний код: 24873879)

про стягнення 26 915,24 грн, розірвання договору та повернення

майна,

учасники процесу не з'явились

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) с позовом до Асоціації "Дитяче харчування Криму" (далі - відповідач) про стягнення 26 915,24 грн, розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою суду від 25.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалами суду від 03.09.2013 та 24.09.2013 розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України, востаннє на 09.10.2013.

У судове засідання 09.10.2013 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляджу справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та, відзив на позов не надав.

Так, зі змісту статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене та тривалість розгляду справи, суд вирішив здійснити розгляд справи за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

16.09.2011 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Позивач (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 79-11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення (з № І-1 по № І-21) загальною площею 388,10 кв.м. з балконом та ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Менжинського,1 та знаходиться на балансі КП СМР «Аррікон» (далі - об'єкт оренди) (арк.с.10-13).

16.09.2011 об'єкт оренди було передано відповідачу за актом прийому-передачі (арк..с.14).

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір орендної плати з вересня 2011 складає 667,80 грн у місяць ат перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Строк дії Договору встановлено до 06.07.2016 (пункт 7.1. Договору).

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2153 (арк.с.13).

Таким чином, на час розгляду справи, договір є чинним.

Неналежне виконання умов Договору щодо внесення орендної плати за період з грудня 2012 по червень 2013 стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати та штрафних санкцій у загальному розмірі 26915,24 грн, а також розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом пункту 3.2 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 20 числа.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою за період з грудня 2012 по червень 2013 склала 2 632,00 грн.

У порядку статті 33 ГПК України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній плати відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 2 632,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 284,56 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 ЦК України.

Суд перевірив розрахунок 30% річних (арк.с.8), зроблений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 284,56 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 144,48 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 ЦК України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За приписами статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 8.5. Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, що діє за період на який буде нараховуватися пеня, від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені (арк.с.9), суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 144,48 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 23854,20 грн, враховуючи положення пункту 8.7. Договору.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 ЦК України).

Частиною перша статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати 7951,40 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 23854,20 грн. (7951,40 грн. *3).

В той же час, стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 2632,00 грн, що дорівнює сумі основного боргу відповідача перед позивачем з орендної плати .Тобто позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у сумі 2632,00 грн

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК Українидоговір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за договором оренди комунального майна підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення (з № І-1 по № І-21) загальною площею 388,10 кв.м. з балконом та ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Менжинського,1.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 ЦК України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд покладає на відповідача судовий збір в розмірі 4014,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Асоціації "Дитяче харчування Криму" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,28, кв.5, ідентифікаційний код: 24873879, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 5693,04 грн (п'ять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 04 коп), з яких: 2632,00 грн -заборгованість з орендної плати за період з 01.12.2012 по 30.06.2013; 144,48 грн -пеня; 284,56 грн - 30 % річних; 2632 грн - штраф.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна № 79-11 від 16.09.2011, укладений між територіальною громадою в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Асоціацією "Дитяче харчування Криму"

4. Зобов'язати Асоціацію "Дитяче харчування Криму" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,28, кв.5, ідентифікаційний код: 24873879) звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення (з № І-1 по № І-21) загальною площею 388,10 кв.м. з балконом та ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Менжинського,1 та передати їх за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Асоціації "Дитяче харчування Криму" (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,28, кв.5, ідентифікаційний код: 24873879, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі 4014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн 50 коп)

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В задоволені решти вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 14.10.2013.

Суддя І.А. Харченко