Рішення

від 10.10.2013 по справі 920/1071/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2013 Справа № 920/1071/13

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Віталія», с. Чернеча Слобода, Буринський район, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар», м. Суми

про визнання договору недійсним

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників:

від позивача : Рябченко Ю.І., довіреність №5 від 13.05.2013р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 10 листопада 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар».

У судові засідання 12.08.13 р., 29.08.13 р., 26.09.13 р. представником позивача були надані додаткові матеріали в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень відповідачу (а.с. 21, 28, 60, 70), тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення господарського суду Сумської області від 30.08.2007р. у справі №2/293-07 за позовом ТОВ «ЮВС» до відповідача: Селянського фермерського господарства «Віталія» про стягнення 267500 грн. 28 коп. та за зустрічним позовом Селянського фермерського господарства «Віталія» до відповідача: ТОВ «ЮВС» про стягнення 372374 грн. 33 коп., був виданий наказ від 10.12.2007р. про стягнення з Селянського фермерського господарства «Віталія» на користь ТОВ «ЮВС» 258474 грн. 48 коп. штрафу, 9025 грн. 80 коп. пені, 2675 грн. 01 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1 якого Первісний кредитор (ТОВ «ЮВС») передає, а Новий кредитор (ТОВ «ЛеСтар») приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за наказом господарського суду Сумської області від 10.12.2007р. №2/293-07 щодо зобов'язання Фермерського господарства «Віталія» (код 24001955) сплатити ТОВ «ЮВС» (код 21614404) 258474,48 грн. штрафу, 9025,80 пені, 2675,01 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, загалом на суму 270293,29 грн.

За цим договором Новий кредитор (відповідач) одержав право замість Первісного кредитора (ТОВ «ЮВС») вимагати від Боржника (позивача) сплати всіх платежів за наказом господарського суду Сумської області від 10.12.2007р. №2/293-07 в повному обсязі.

Таким чином, договір про відступлення права вимоги від 10 листопада 2008 року був укладений на стадії виконання рішення у справі №2/293-07, предметом вказаного договору було відступлення права вимоги за виконавчим документом - наказом господарського суду Сумської області від 10.12.2007р. №2/293-07.

Як вбачається з витягу від 20 червня 2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 08 серпня 2012 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС» у зв'язку з визнанням його банкрутом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 10 листопада 2008 року суперечить ст.ст. 202, 512 Цивільного кодексу України, а тому має бути визнаний судом недійсним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3, 5 -6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, відповідно до норм цивільного законодавства відступлення права вимоги передбачає перехід права вимоги, що ґрунтується на цивільно-правовому матеріальному зобов'язанні.

Чинне законодавство не надає стягувачу права відступлення виконання судового рішення іншій особі.

Як зазначалося вище, спірний договір було укладено на стадії виконання судового рішення у справі №2/293-07, на якій ТОВ «ЮВС» як сторона виконавчого провадження набув прав стягувача.

Виконання судового рішення є невід'ємною та завершальною стадією процесу правосуддя (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»), і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, допускала заміну сторони у спірному або встановленому рішенням суду правовідношенні, але з підстав реорганізації підприємства чи організації, а ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, встановлювала, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також заінтересована особа має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони правонаступником.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про те, що договір про відступлення права вимоги від 10 листопада 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» суперечить приписам Цивільного кодексу України, ст.. 25 ГПК України ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», в редакціях, які діяли на момент вчинення договору, а тому вимоги позивача про визнання його недійсним є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1147 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір про відступлення права вимоги від 10 листопада 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» - недійсним з моменту укладення.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» (40000, м. Суми, вул.. Соборна, 46, офіс 4а, код 35539968) на користь Селянського (фермерського) господарства «Віталія» (41740, Сумська область, Буринський район, с. Чернеча Слобода, вул.. Набережна, буд. 26, код 24001955) 1147 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.10.2013 року.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД