Рішення

від 09.10.2013 по справі 910/17642/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17642/13 09.10.13

За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах

держави в особі

Служби безпеки України

Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та

судових експертиз Служби безпеки України

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.М.А.»

про стягнення 1 162 168 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури Шекшеєва В.С. - посвідчення НОМЕР_1 від 26.02.2013р.

Від позивача -1 не з'явилися

Від позивача -2 Скакун М.В. - по дов. №18/14-9128 від 05.09.2013р.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Служби безпеки України, Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.М.А.» про:

Розірвання договору №88 від 29.08.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти, що укладений між Українським науково - дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Т.Е.М.А.».

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Е.М.А.» на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України 1 162 168 грн., із яких: 928 992 грн. збитки, 168 147 грн. пеня, 65 029 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. порушено провадження у справі №910/17642/13, розгляд справи призначено на 09.10.2013р.

В судовому засіданні представники прокуратури та позивача -2 подали заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути 1 162 168 грн., із яких: 928 992 грн. основний борг, 168 147 грн. пеня, 65 029 грн. - штраф.

Розглянувши дану заяву суд відзначає, що відповідно до ст.. 22 цього ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного, суд розцінює дану заяву прокуратури та позивача як заяву про зміну підстав позову, а тому приймає до розгляду.

Відповідач в судове засідання 09.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.09.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу суду про порушення провадження у справі отримав 23.09.2013р.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

У пункті 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача - 2 та 3 Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» на Службу безпеки України покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково- технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

Частиною 2 вказаної норми закону визначено, що до завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України відповідно до Закону України «Про загальну структуру і чисельність Служби безпеки України» та організаційної структури Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 27.12.2005 № 1860/2005, входить до структури Служби безпеки України.

Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.02.2010 № 206-р позивач-2 включений до переліку підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу держави.

Позивач-2 виконує завдання для забезпечення потреб органів, підрозділів, установ та закладів Служби безпеки України. При цьому позивач-2 є бюджетною неприбутковою установою і утримується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених кошторисом Служби безпеки України.

З метою забезпечення потреб та належних умов для виконання завдань покладених на позивача-1 в липні-серпні 2012 року позивачем-2 проведено конкурс із закупівлі за бюджетні кошти спеціального обладнання - портативного газового хроматографу з реалізованою технологією надшвидкої газової хроматографії типу 2ліозе 4300.

Відповідно до протоколу від 21.08.2012 № 21/1/2 засідання конкурсної комісії переможцем конкурсу визнано товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Е.М.А»

За результатами конкурсу 29.08.2012 між позивачем - 2 та відповідачем укладено договір № 88 про закупівлю товарів за державні кошти.

Предметом договору є постачання відповідачем позивачу - 2 вимірювального приладу портативного газового хроматографа з реалізованою технологією надшвидкої газової хроматографії типу 2позе 4300», зазначеного в додатках № 1 та № 2 до договору.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався поставити товар до 30.10.2012, а позивач-2 прийняти його та оплатити.

Термін дії договору встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1).

Позивачем-2 договірні зобов'язання виконані в повному обсязі та 02.10.2012 перераховані відповідачу кошти на загальну суму 928 992 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 3866; 3886; 3887.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач поставив позивачу-2 товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, а саме замість хроматографа 2 Znоsе 4300 поставив хроматограф Znоsе 4200. Вказане підтверджується протоколами спільних нарад між позивачем-2 та відповідачем від 22.11.2012 № 18/8539 та від 23.11.2012 № 18/8576.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у встановлений строк, прокурор просить його розірвати. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару у встановлений договором строк, що, на думку ппрокуратури є істотним порушенням умов договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою вказаний договір являється договором поставки, а ч. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Зокрема, відносини поставки товарів для державних потреб регулюються Законом України "Про поставки продукції для державних потреб", поставка товарів, придбаних за державні кошти - Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", поставки до державного матеріального резерву Законом України "Про державний матеріальний резерв" тощо.

Стаття 671 ЦК України передбачає, що за договором купівлі- продажу переданню підлягає товар в асортименті, визначеному відповідно до умов, погоджених сторонами у договорі та додатках до нього.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ст. 672 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін (ч. 1 ст. 267 ГК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч. 1, ч. 2 ст. 251 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч. 1 ст. 188 зміна або розірвання господарських договорів не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що розірваним може бути лише договір, який є чинним.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що договір від 29.08.2012 р. № 83 припинив свою дію у зв'язку із закінченням його строку - 31.12.2012 р., суд визнає вимоги позивача про розірвання вказаного правочину необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення передоплати за договором від 29.08.2012 р. №88 позивач просить стягнути з відповідача 928 992 грн. грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки відповідачем поставлено товар в асортименті, що не відповідає умовам договору позивач-2, відповідно до ст. 672 ЦК України, відмовився від прийнятого хроматографу та вимагав повернення відповідачем сплачених бюджетних коштів.

Однак, відповідач до цього часу вимоги позивача-2 не виконав, грошові кошти в сумі 928 992 грн. не повернув, належного приладу не поставив.

Оскільки відповідач не повернув суму передоплати відповідно до п. 3.1. договору, суд визнає позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу у розмірі 928 992 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 168147 грн. пені та штраф 65029 грн.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Аналогічну відповідальність сторони передбачили у розділі 7 договору.

Оскільки оплата товару здійснювалася за рахунок бюджетних коштів, відповідач повинен сплатити позивачу-2 пеню з 31.10.2012 по 29.04.2013 у розмірі 168 147 грн.

Крім того, за прострочення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 7% на загальну суму 65 029 грн.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій визнаються правомірними.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України в сумі 23 243 грн. 36 коп.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕ.М.А.» (02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2, ідентифікаційний номер 37652537) на користь Українського науково - дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (03113, м. Київ, вул.. М. Василенко, 3, код ЄДРПОУ 20001993) 928 992 грн. 00 коп. основного боргу, 168 147 грн. - пені, 65 029грн. - штраф.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕ.М.А.» (02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2, ідентифікаційний номер 37652537) судовий збір в розмірі 23 243 грн. 36 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2013р.

СуддяТрофименко Т.Ю.