Рішення

від 07.10.2013 по справі 919/839/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року справа № 919/839/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5

ідентифікаційний код: 25750044)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс ЛТД"

(99028, м. Севастополь, пр. Гагаріна, 14

ідентифікаційний код: 19190405)

про стягнення 12877,35 грн

за участю представників:

від позивача (ФКМ СМР) - Бекетова Наталя Сергіївна - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 29.12.2012 (дійсна до 31.12.2013); ;

вд відповідача (ТОВ "Корс ЛТД") - Рябих Володимир Миколайович - представник, довіреність № 07/01-2012 від 07.01.2012 (дійсна до 07.01.2015)

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) с позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 21220,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушуються умови договору оренди щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою суду від 24.07.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.08.2013 розгляд справи відкладено до 16.09.2013.

Ухвалою суду від 16.09.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено слухання справи у судовому засіданні на 07.10.2013.

Ухвалою суду від 07.10.2013 провадження по справі в частині вимог щодо розірвання договору та повернення орендованого майна припинено.

16.09.2013 позивачем надано суду клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача лише суму штрафу у розмірі 12877,35 грн (арк.с.54-55).

Враховуючи, що відповідно до положень статті 22 ГПК України зменшення розміру позовних вимог це право позивача, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснює з урахуванням зменшених позовних вимог.

У судовому засіданні 07.10.2013 представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх зменшення.

Відповідач скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України та надав суду відзив на позов, де зазначив, що суму основного боргу, пені та 3% річних відповідачем позивачу погашено до подачі позову до суду, під час розгляду справи судом відповідачем позивачу компенсовані витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду, у зв'язку з чим просить не стягувати з відповідача додатково штрафні санкції та припинити провадження по справі (арк. с.63-64).

На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ :

16.02.2011 між територіальною громадою в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Позивач (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 338-05 (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення в цілому (з № І-1 по № І-4) загальною площею 86,60 кв.м. з входом у підвал, світловою канавою, що розташовані за адресою: м. Севастополь, проспект Гагаріна, будинок 14 (далі - об'єкт оренди) (арк.с.10-12).

16.02.2011 об'єкт оренди було передано відповідачу за актом прийому-передачі (арк..с.14).

Відповідно до пункту 3.2 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 01.08.2012 розмір орендної плати складає 2578,09 грн у місяць та перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця (арк..с.29).

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.

Строк дії Договору встановлено до 14.06.2015 (пункт 7.1. Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 01.08.2012).

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ксенко Т.Т. та зареєстрований у реєстрі за № 163.

Таким чином, на час розгляду справи, договір є чинним.

На думку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення орендної плати за період лютого 2013 по червень 2013, у позивача виникло право на стягнення з відповідача суми основного боргу та штрафних санкцій за Договором, а також підставою для розірвання Договору та повернення орендованого майна, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

В засіданні суду 07.10.2013 було припинено провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору та поверхня орендованого майна, а також зменшено розмір позивних вимог, отже, суд розглядає справу в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 12877,35 грн штрафу.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 ГК України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та частиною третьою статті 285 ГК України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.2 Договору в редакції Протоколу від 01.08.2012 розмір орендної плати складає 2578,09 грн у місяць та перераховується відповідачем позивачу не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати у період з лютого 2013 по червень 2013 року. Однак, зазначену заборгованість позивачем погашено та станом на 02.09.2013 за відповідачем заборгованості не має, що підтверджується актом звірки взаємо рахунків (арк. с. 56).

Враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 129,17 грн - пені, 207,65 грн. - 30% річних та 124682,85 грн - штрафу.

Проте, враховуючи порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12877,35 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 ЦК України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частиною перша статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми.

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу, на підставі пункту 4.4. Договору, позивачем за основу взятий розмір місячної орендної плати 2575,47 грн, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 12877,35 грн. (2575,47 грн *5).

В той же час, стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, що існувала за відповідачем. Враховуючи повне погашення відповідачем суми основного боргу, 3% річних та пені, суд вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 128,77 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корс ЛТД" (99028, м. Севастополь, пр. Гагаріна, 14, ідентифікаційний код: 19190405, з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій ) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 5, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509,ЗКПО 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) штраф у розмірі 128,77 грн за договором оренди №338-05 від 16.02.2011.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволені решти вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 14.10.2013.

Суддя І.А. Харченко