Постанова

від 25.09.2013 по справі 801/6800/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2013 р. (12:52) Справа №801/6800/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Суворової С.В.,за участю секретаря судового засідання Жилич О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим

про стягнення,

за участю представників:

позивача - Грушевська Н.В., посвідчення №8 від 03.07.2009 року, довіреність №6334/09 від 01.08.2013 року;

відповідача - Шатковський Я.О., довіреність №01-55 від 10.01.2013 року

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим про стягнення заборгованості, у сумі 197 421,52 грн., з них 11 550,90 грн. - сума пенсій та витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальник, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати на поховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4; 185 870,62 грн. - сума щомісячної державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку за період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року, не прийнятих до відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим.

В ході розгляду справи позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних, згідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 185 870,62 грн.

У судовому засіданні 25.09.2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим підписано акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам, у т.ч. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (особа, яка отримує пенсію у зв'язку із втратою Годувальника - ОСОБА_10), ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19. ОСОБА_20 за серпень-грудень 2011 року (т.1, а.с.12, 14, 16, 18, 20).

Акти були підписані відповідачем з таблицею розбіжностей:

- за серпень 2011 року, з якої вбачається, що відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, у зв'язку з невідповідністю актів Н-1 вимогам законодавства, відсутністю довідок МСЕК та не враховані суми витрат на виплату державної адресної допомоги у загальному розмірі 37 948,05 грн. (т.1. а.с.13);

- за вересень 2011 року з тих же підстав у розмірі 36 468,81 грн. (т.1, а.с.15);

- за жовтень 2011 року - 42 021,69 грн. (т.1, а.с.17);

- за листопад 2011 року - 39 928,03 (т.1, а.с.19);

- за грудень 2011 року - 41 054,94 грн. (т.1., а.с.21).

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим неправомірно не приймає до відшкодування суми основного розміру пенсії та щомісячної адресної грошової допомоги, а також витрати на їх виплату та доставку, що є порушенням чинного законодавства України у сфері державного соціального страхування.

Встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, надав оцінку доказам у матеріалах справи, суд вважає позов обґрунтованим, в частині відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, виходячи з наступного.

В судовому засіданні 25.09.2013 року представник позивача пояснила, що за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 197 421,52 грн.

Заява про зменшення суми позову (про уточнення позовних вимог), в якій позивач просить стягнути з відповідача лише суму адресної державної допомоги за період з серпня по грудень 2011 року в розмірі 185 870,62 грн. не підтверджена матеріалами справи, оскільки ані представник позивача, ані представник відповідача не надали суду доказів про сплату Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим суми 11 550,90 грн. - витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії та витрат на поховання ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Крім того, позивачем у судовому засіданні 25.09.2013 року надано таблицю відшкодування сум пенсій та витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якій сума 11 550,90 грн. зазначена позивачем як не прийнята до відшкодування Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядав справу без урахування зміненої суми позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 1 ст. 2 Основ).

Згідно зі статтею 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-XIV від 23.09.1999 року, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебували на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 вказаного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 р. N 5-4/4 був затверджений відповідний Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду (пункти 6, 7 Порядку).

За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105 - ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання - чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодовували матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок ФСС відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну та моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту Закону № 1105 ФСС є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 між частиною держав колишнього СРСР, ратифікованою Україною 06.10.1995 передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 р. закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на територія якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Відповідно до ст.5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, аналогічний висновок стосовно того, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, викладено в постановах Верховного суду України від 21.11.2011 р. та від 05.12.2011 р. (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20014549, 20533655), які підлягають обов'язковому врахуванню в спірних правовідносинах з підстав, зазначених вище.

До матеріалів справи позивачем надано копії пенсійних справ на ОСОБА_5 (т.1, а.с.22-27), ОСОБА_6 (т.1. а.с.28-31), ОСОБА_7 (т.1. а.с.32-38), ОСОБА_8 (т.1. а.с.39-44), ОСОБА_11 (т.1. а.с.50-55), ОСОБА_12 (т.1. а.с.56-62), ОСОБА_13 (т.1, а.с.63-67), ОСОБА_14 (т.1, а.с.68-74), ОСОБА_15 (т.1. а.с.75-80), ОСОБА_16 (т.1. а.с.81-85), ОСОБА_17 (т.1. а.с.91-95), ОСОБА_18 (т.1. а.с.102-108), ОСОБА_20 (т.2. а.с.103-107), ОСОБА_19, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 із актами про нещасний випадок на виробництві стосовно вказаних осіб та виписки з акту огляду МСЕК на таких осіб

Суд зазначає, що у пенсійних справах вказаних осіб відсутні документи, які б свідчили про отримання постраждалими особами пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території країн СНД.

Крім того з наданих документів вбачається, що такі особи дійсно отримали травму на виробництві.

Отже, враховуючи вищевикладене саме на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України покладається обов'язок відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, зокрема у разі якщо нещасний випадок стався на території країни СНД.

Таким чином, позовні вимоги УПФУ в м. Феодосія щодо стягнення пенсій та витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 8 390,12 грн. (513,25 грн. + 416,30 грн. + 424,10 грн. + 750,00 грн. + 459,00 грн. + 713,45 грн. + 452,38 грн. + 750,00 грн. + 570,10 грн. +488,90 грн. + 459,00 грн. + 751,19 грн. +761,70 грн. + 616,45 грн. +264,30 грн. = 8 390,12 грн.) за період з серпня по грудень 2011 року підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на виплату допомоги на поховання пенсіонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 3 160,78 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.8 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою КМУ від 11.07.2001 року за №826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг.

У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (абз. 2 ч.9 ст.34 Закону України №1105).

Згідно до акту про нещасний випадок б/н (т.1, а.с.153-154), ОСОБА_4 отримав травму на виробництві 31.01.1999 року, а саме діагностовано закритий осколковий перелом лівого плеча, закритий перелом верхньої третини гомілки, відкритий осколковий перелом нижньої третини лівої гомілки; смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_1, причина смерті - інфаркт мозку, про що свідчить довідка від 28.11.2011 року (т.4, а.с.19);

ОСОБА_3 згідно до витягу із акту огляду у МСЕК (т.3, а.с.246) отримав каліцтво на виробництві - посттравматична ампутація першого-третього пальців правої кисті основ середніх фаланг, смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.3, а.с.248).

Таким чином, між одержаними вказаними особами каліцтвами та їх смертю відсутній причино-наслідковий зв'язок, отже позовні вимоги УПФУ в м. Феодосія щодо стягнення витрат на виплату допомоги на поховання пенсіонерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необґрунтованими.

Що стосується відшкодування державної адресної допомоги, судом встановлено наступне.

Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. N 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" з метою здійснення заходів щодо соціального захисту громадян та підтримання їх купівельної спроможності з урахуванням зростання цін Кабінетом Міністрів України встановлено у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 грн., з 1 липня його збільшено до 14,2 грн., а з 1 жовтня - до 28,4 грн.

Але відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом -суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, державна адресна допомога до пенсії не входить.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру окрім інших видів виплат.

Таким чином, відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги та витрат на її доставку Управлінню Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим про стягнення, підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Феодосія АР Крим суму пенсій та витрат на виплату та доставку пенсій у розмірі 8 390,12 грн. (вісім тисяч триста дев'яносто грн., 12 коп.).

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Суворова С.В.